Справа № 752/9459/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8967/2020 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
05 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
Головуючого судді-доповідача Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Гавриленко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Пархоменко Олени Олегівни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Половця Андрія Михайловича, заінтересовані особи: головний державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Половець Андрій Михайлович, стягувач: ОСОБА_2 ,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на постанову Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Половця А.М. (далі головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Половця А.М.) заінтересовані особи: головний державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Половець А.М., стягувач: ОСОБА_2 .
Просила витребувати у Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №50608137; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Половця А.М. про відновлення виконавчого провадження від 23 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №50608137.
В обґрунтування своїх вимог, зазначила, що Постановою Головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Половця А.М. від 23 квітня 2019 року було відновлено виконавче провадженні № 50608137 з виконання виконавчого листа №752/9459/15-ц виданого 11 березня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про визначення графіку побачень ОСОБА_2 з малолітніми доньками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для поновлення провадження стала заява стягувача у зв'язку з порушенням виконання рішення суду та вимоги ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначає, що доказів таких порушень заява ОСОБА_2 не містить, оскільки жодних порушень щодо не виконання рішення суду з її боку вчинено не було.
Зазначила, що ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» не містить такої підстави для відновлення виконавчого провадження, як заява стягувача.
Послалась на те, що оскаржувана постанова не була їй надіслана, а отримана нарочно тільки 08 травня 2019 року.
Вважає, що постанова державного виконавця Половця А.М. спричинила порушення норм, визначених п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та п. 1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; визнано неправомірним зазначене у постанові ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання виконавчого листа №752/9459/15-ц від 11 березня 2016 року; зобов'язано головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Половця А.М. виправити у постанові від 23 квітня 2019 року статтю 41 Закону України «Про виконавче провадження» на статтю 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі адвоката Пархоменка О.О. подала апеляційну скаргу.
В скарзі послалась на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 яким визнати неправомірною та скасувати постанову Головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Половця А.М. про відновлення виконавчого провадження від 23 квітня 2019 року у виконавчому провадженні №50608137.
В обґрунтування апеляційних вимог посилалась на те, що суд першої інстанції невірно застосував ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», визначивши, що підставою для відновлення виконавчого провадження є заява стягувача.
Вважає, що зазначеною статтею лише надано право стягувачу звернутися із відповідною заявою, в той час, як підставою для поновлення виконавчого провадження є наявність перешкод боржника у виконанні рішення.
Проте доказів наявності таких перешкод матеріали справи не містять, а тому підстав для відновлення провадження за ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» немає.
Виправлення судом першої інстанції помилок у постанові державного виконавця спричинило порушення норми ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Протягом всього періоду оскарження та по даний час, державний виконавець не скористався правом виправити допущені помилки у постанові.
Суд першої інстанції не здійснив повного і всебічного з'ясування обставин справи, оскільки не витребував у державного виконавця матеріали виконавчого провадження та, відповідно, не перевірив доводи скаржника про те, що жодних доказів вчинення нею перешкод у виконанні судового рішення матеріали справи не містять.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 24 березня 2016 року у Голосіївському районному ВДВС Головного ТУЮ у м. Києві перебував на примусовому виконанні виконавчий лист №752/9459/15-ц виданий 11 березня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва щодо виконання рішення суду про визначення графіку побачень ОСОБА_2 з малолітніми доньками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
16 травня 2016 року виконавче провадження №50608137 щодо примусового виконання виконавчого листа було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з виконанням рішення суду боржником у повному обсязі.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ Головного ТУЮ у м. Києві Половця А.М. від 23 квітня 2019 року було відновлено виконавче провадження №50608137 з виконання виконавчого листа №752/9459/15-ц виданого 11 березня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про визначення графіку побачень ОСОБА_2 з малолітніми доньками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для відновлення виконавчого провадження №50608137 стала заява стягувача про поновлення виконавчого провадження у зв'язку з перешкоджанням боржником у виконанні рішення суду.
При відновлені виконавчого провадження державний виконавець керувався статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Задовольняючи скаргу частково суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання державного виконавця на ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним, а відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зазначеній нормі процесуального закону.
Відповідно до вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.
У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Отже, стягувач за виконавчим документом щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною має право повторного пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання з підстав, якщо боржник перешкоджає побаченням стягувача з дитиною після закінчення виконавчого провадження з підстав не виконання рішення боржником.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку стягувача надавати державному виконавцю докази на підтвердження його заяви щодо вчинення боржником дій направлених на перешкоджання його побаченням з дітьми, а тільки встановлено обов'язок державного виконавця, що після відновлення виконавчого провадження він має повторно здійснити заходи перевірки виконання боржником рішення суду у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі невиконання без поважних причин боржником рішення скласти акт та винести постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» під час відновлення виконавчого провадження №50608137 23 квітня 2019 року головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві Половцем А.М.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно усунув такі недоліки державного виконавця як посилання на ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» що не відповідає обставинам, які стали підставою для її прийняття.
Правилами частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Колегія суддів погоджується, що посилання державного виконавця при відновленні виконавчого листа на ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» є помилкою.
Доводи апелянта викладені в скарзі по суті на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Пархоменко Олени Олегівни залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду з підстав визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль