25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 420/7543/19
адміністративне провадження № К/9901/14808/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року
у справі №420/7543/19
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, позов задоволено.
15 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №420/7543/19.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та не зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали, в перебіг яких не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102930023970), копія ухвали Верховного Суду від 06 липня 2020 року отримана скаржником 14 липня 2020 року.
27 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій скаржник зазначає, що підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, та додано копію платіжного доручення №896 від 23 липня 2020 року про сплату судового збору.
Скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 06 липня 2020 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для відкриття касаційного провадження суд повинен перевірити наявність підстав визначених частиною 4 статті 328 КАС України, та можливості відкриття касаційного провадження відповідно до частини 5 статті 328КАС України.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
Скаржник зазначає, що зазначена касаційна скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить на те, що зазначена справа має виняткове значення для відповідача та необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес з огляду на протилежність судових рішень Верховного Суду у справах з аналогічним предметом спору.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Крім того Суд звертає увагу скаржника, що приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанції врахували правовий висновок Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 та постанові Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі №760/8406/16-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
З приводу клопотання про поновлення пропущеного строку, Верховний Суд зазначає, що повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року було складено того ж дня, останнім днем її оскарження було 16 червня 2020 року. Касаційну скаргу було подано до Верховного Суду 16 червня 2020 року, тобто без пропуску встановленого КАС України строком.
Отже, підстави для розгляду зазначеного клопотання відсутні.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
1. Клопотання ГУ МВС в м.Києві про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №420/7543/19.
4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
................................
................................
................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду