П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6443/18
Справа № 420/6443/18
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року про прийняття звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суворовського ОУПФУ в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті пенсії за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року, яке оформлене листами від 23.08.2018 року №259/3-5 та від 12.11.2018 року №384/3-5; зобов'язання виплатити пенсію за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 169 469,97 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року позовні вимоги були задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Суворовського ОУПФУ в м.Одесі про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року, яке оформлене листами від 23.08.2018 року №259/3-5 та від 12.11.2018 року №384/3-5; зобов'язано Суворовське ОУПФУ в м.Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 169 469,97 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року змінено сторону виконавчого провадження з Суворовського ОУПФУ в м.Одесі на ГУ ПФУ в Одеській області.
У квітні 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, в обґрунтування якої посилався на не виконання боржником судового рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року зобов'язано ГУ ПФУ України в Одеській області подати до суду письмовий звіт про виконання рішення суду від 21.02.2019 року №420/6443/18 у місячний термін з дня отримання копії ухвали.
13 травня 2020 року до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення суду в якому повідомлено, що головним управлінням на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 420/6443/18 розпорядженням від 28.08.2019 року, ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 169 469,97 грн.
З метою виконання рішення суду в частині виплати пенсії боржником було надіслано лист №1500-0401-9/22749 до Пенсійного фонду України щодо надання дозволу на виплату заборгованості за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 141 446,49 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеськійобластівід13.05.2020 року (вхідний №18594/20) про виконання рішення суду по цій справі від 21.02.2019 року.
Завершено процедуру судового контролю за виконанням рішення суду від 21.02.2019 року по справі №420/6443/18.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у прийнятті звіту.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що звіт головного управління, поданий на підтвердження виконання рішення суду по справі № 420/6443/18 є таким, що не підтверджує виконання такого рішення у повному обсязі, оскільки виплати позивачу нарахованих сум не здійснено.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.
Приймаючи звіт про виконання рішення суду та завершуючи процедуру судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано рішення суду.
Такі висновки мотивовані тим, що головним управлінням виплати пенсій здійснюються виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. При цьому, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Отже, невиконання судового рішення суду ГУ ПФУ в Одеській області в частині виплати пенсії за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 141 446,49 грн. не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі №420/6443/18 боржником видано розпорядження від 28.08.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 169 469, 97 грн.
Колегія суддів зазначає, що здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 420/6443/18 пенсійний орган зобов'язано виплатити пенсію в розмірі 169 469,97 грн.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначає Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018р. № 649 (далі - Порядок № 649).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 649, боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону (п.11 Порядку № 649).
Водночас, незважаючи на те, що судом зобов'язано пенсійний орган виплатити пенсію за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року в розмірі 169 469,97 грн., головне управління звернулося до Пенсійного фонду України щодо надання дозволу на виплату заборгованості в розмірі 141 446,49 грн. за вказаний період.
Доказів на вчинення боржником дій щодо виплати 28 023,48 грн. різниці пенсії до суду не надано, що свідчить про неповне виконання судового рішення на момент подання боржником звіту та свідчить про необґрунтованість ухвали суду першої інстанції про визнання поданого ГУ ПФУ в Одеській області звіту від 21.02.2019 року таким, що підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання поданого ГУ ПФУ в Одеській області звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 420/6443/18 не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що під час вирішення спору суд першої інстанції не правильно застосував норми права, а доводи апеляційної скарги в свою чергу дають підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.
Враховуючи, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 420/6443/18 не виконано в повному обсязі, суд апеляційної інстанції на підставі частини другої статті 382 КАС України вважає за необхідне встановити новий строк для подання боржником звіту про виконання судового рішення в цій справі.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року про прийняття звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 420/6443/18 - скасувати.
Встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 420/6443/18.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області подати в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання даної постанови до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 420/6443/18.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 25 серпня 2020 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова