25 серпня 2020 року справа №360/906/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.,
суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року в справі № 360/906/20 (головуючий І інстанції Ірметова О.В., повний текст судового рішення складено та підписано 16 квітня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення незаконним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ, пенсійний орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського ОУПФУ від 07.02.2020 № 909340176347 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зобов'язати призначити пенсію державного службовця з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 03.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Старобільського ОУПФУ із заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 3, 6, 7 від 03.02.2020 та трудову книжку для розгляду. Рішенням пенсійного органу від 07.02.2020 № 909340176347 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відмовлено. Відповідно до тексту рішення причиною відмови є той факт, що позивач станом на 01.05.2016 перебував на посадах, які не належать до посад державної служби.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського ОУПФУ від 07 лютого 2020 року № 909340176347 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Старобільське ОУПФУприйняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 03 лютого 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, пенсійний орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до Порядку № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХП мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII станом на 1 травня 2016 року: займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах. віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII пенсія не призначалася відповідно до Закону № 3723-ХП, мають чоловіки, які досягли віку 62 роки.
Отже, оскільки ОСОБА_1 , згідно із записами трудової книжки станом на 01.05.2016 перебував на посаді завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю та оформлення Луганської митниці ДФС, а така посада не належить до жодної з категорій посад, зазначених у ст. 25 Закону № 3723-ХП, у пенсійного органу відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХП.
Таким чином апелянт наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 перебуває на обліку Старобільського ОУПФУ та з 04.09.2017 отримує пенсію за віком.
03 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, передбачений статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Рішенням від 07.02.2019 № 909340176347 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку із тим, що станом на 01.05.2016 він працював на посаді, яка не належить до посад державного службовця, що передбачені статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Вважаючи, що Старобільське ОУПФУ без належного законодавчо-встановленого підґрунтя відмовило йому в переході на інший вид пенсії ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).
Згідно з рішенням пенсійного органу від 07.02.2019 № 909340176347 та апеляційної скаргою Старобільське ОУПФУ відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця через те, що він станом на 01.05.2016 не перебував на посаді, яка належить до посад державних службовців відповідно до статті 25 Закону № 3723-ХІІ.
Колегія суддів спростовує таку позицію апелянта з огляду на таке.
За розрахунком відповідача загальний страховий стаж позивача складає 36 років 08 місяців 03 дні.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , зокрема, працював:
з 11.07.1994 по 31.03.1997 - інспектором Луганської митниці (17.06.1995 прийняв присягу державного службовця);
з 01.04.1997 - прийнятий на посаду старшого інспектора Луганської митниці;
16.11.1999 - переведений на посаду інспектора;
24.06.1999 - присвоєне персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;
11.11.2002 - призначений на посаду старшого інспектора;
19.06.2003 - переведений на посаду інспектора;
11.06.2003 - присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
23.02.2004 - призначений на посаду головного інспектора сектору технологій і методологій у торговому обігу відділу організації митного контролю;
06.05.2004 - переведений на посаду начальника сектору цього ж відділу;
22.10.2004 - призначений на посаду начальника сектору технологій і методологій у неторговому обігу відділу організації митного контролю;
09.03.2006 - переведено на посаду начальника сектору організації митного контролю в пунктах пропуску, складів тимчасового зберігання та митних ліцензійних складів відділу організації митного контролю;
07.11.2006 - переведено на посаду заступника начальника відділу організації митного контролю;
18.12.2006 - присвоєне спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу»;
08.05.2008 - переведено на посаду головного інспектора сектору координації та контролю діяльності у пунктах пропуску відділу організації митного контролю;
01.08.2008 - переведено на посаду головного інспектора сектору митного оформлення №4 митного поста «Червонопартизанськ»;
25.08.2010 - переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю та роботи митних посередників;
20.01.2012 - переведено на посаду головного інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста «Ізварине»;
26.03.2012 - переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю;
відповідно до постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 № 229 Луганську митницю Державної митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Луганської митниці Міндоходів;
01.06.2013 - переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю Луганської митниці Міндоходів та присвоєно 12 ранг державного службовця;
01.11.2013 - переведено на посаду головного державного інспектора відділу організації митного контролю;
01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної служби справи 2 рангу»;
відповідно постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ» від 06.08.2014 № 311 Луганську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Луганської митниці ДФС;
03.03.2015 - переведено на посаду завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю та оформлення Луганської митниці ДФС;
17.02.2016 - переведено на посаду завідувача сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю;
01.03.2017 - переведений на посаду начальника відділу контролю за переміщенням товарів та з питань захисту прав інтелектуальної власності та експертного контролю управління організації митного контролю;
09.08.2018 - переведений на посаду начальника відділу контролю за переміщенням товарів, захисту прав інтелектуальної власності та контролю за переміщенням товарів військового призначення та подвійного використання управління організації митного контролю та оформлення;
16.12.2019 звільнений з займаної посади у порядку переведення до Східної митниці Держмитслужби;
17.12.2019 призначений завідувачем сектору контролю за переміщенням товарів в порядку переведення з Луганської митниці ДФС та присвоєний 5 ранг державного службовця.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):
на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;
на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;
на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, […].
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Сторонами на оспорюється, що станом на 01.05.2016 позивач працював завідувачем сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю та оформлення.
Відповідно до статті 25 Закону № 3723-ХІІ установлюються такі категорії посад державних службовців третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади.
Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - Митний кодекс).
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з ч. 1 ст. 588 Митного кодексу, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), окрім того, станом на 01.05.2016 він мав стаж роботи на посадах державної служби більше 10 років, та займав посаду державної служби.
Таким чином, на момент звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для призначення пенсії у відповідності до вимог статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а саме він досяг необхідного віку - 62 роки, страховий стаж складає більше 35 років, в тому числі стаж державної служби більше 20 років.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Дослідженням матеріалів справи в сукупності з наведеними вище нормами законодавства встановлено, що станом на 01.05.2016 позивач обіймав посаду державної служби, тому доводи апелянта з цього приводу підлягають спростуванню.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року в справі № 360/906/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року в справі № 360/906/20 - залишити без змін.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. Г. Гаврищук
Судді А. А. Блохін
І. В. Сіваченко