ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
25 серпня 2020 року м. Київ № 320/4755/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Джулай Юлії Юріївни про визнання незаконними постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 зі скаргою на Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Джулай Юлії Юріївни, у якій скаржник просить суд:
- визнати незаконною постанову Оболонського РВД ВС у м. Києві ЦМУ МЮ № 54005006 від 14.05.2020р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору розмірі у розмірі 205895,16 доларів США та 32128,99 грн.;
- визнати незаконною постанову від 19.05.2020; ВП № 621117125 РВД ВС у м. Києві ЦМУ МЮ про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій з ОСОБА_1 за завершене виконавче провадження;
- визнати незаконною постанову Оболонського РВД ВС у м. Києві ЦМУ МЮ про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2020, ВП № 621117125 про стягнення виконавчого збору;
- визнати незаконною постанову Оболонського РВД ВС у м. Києві ЦМУ МЮ про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2020, ВП № 621117125 стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 адміністративну справу № 320/4755/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Питання про відкриття провадження у справі Київським окружним адміністративним судом не вирішувалось.
За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Балась Т.П.
Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Цією ж статтею встановлено, що спори між адміністративним судами щодо підсудності не допускаються.
Таким чином, за наведених підстав справа підлягає прийняттю до провадження.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Підпунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, така особа може звернутись за їх захистом до адміністративного суду. Право громадян оскаржити протиправні рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень реалізується шляхом подання позовної заяви, у якій викладаються вимоги позивача, покликані відновити його порушене право чи інтерес, та їх обґрунтування.
Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, саме позовна заява, яка відповідає вимогам процесуального закону, є підставою для відкриття провадження в адміністративній справі.
Натомість скарга не може бути підставою для відкриття провадження в адміністративній справі.
Вимоги до оформлення позовної заяви встановлені у статтях 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 потребують уточнення, шляхом приведення їх у відповідність до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також звертає увагу позивача на інші недоліки позовної заяви, які полягають у наступному.
Частиною 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
У позовній заяві в якості відповідача зазначено Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Джулай Юлії Юріївни.
У порушення вимог частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не зазначає в якості відповідача відповідний орган державної виконавчої служби, зазначаючи в якості відповідача Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Джулай Юлії Юріївни.
Тому позивачу, з урахуванням викладеного, слід визначитись з належним відповідачем по справі та подати оформлену позовну заяву з зазначенням належного відповідача.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень.
Предметом позову дві вимоги немайнового характеру (про визнання незаконними постанов про відкриття виконавчого провадження); та дві вимоги майнового характеру (про визнання незаконними постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій).
Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити 1681,60 грн. судового збору за дві вимоги немайнового характеру. При цьому, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за вимоги майнового характеру, з огляду на відсутність у матеріалах справи копії постанови про стягнення виконавчого збору.
Разом з цим, у якості доказів сплати судового збору позивач приєднав квитанцію від 03.06.2020 № 0.0.1725895051.1 на суму 840,80 грн.
У зв'язку з цим, позивачу необхідно привести розмір сплаченого судового збору у відповідність до розміру заявлених позовних вимог.
Крім цього, суд звертає увагу, що частиною 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Згідно з пунктом 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Предметом позову є, зокрема постанова Оболонського РВД ВС у м. Києві ЦМУ МЮ №54005006 від 14.05.2020р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
При цьому, оригіналу або копії оскаржуваної постанови позивач до позовної заяви не приєднав, рівно як і не надав клопотання про її витребування судом.
Згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, всупереч вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, позивач у позовній заяві не зазначив власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом п'яти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:
- позовної заяви, форма і зміст якої відповідає статтям 159, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України із приведенням позовних вимог у відповідність до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та визначенням належного відповідача у справі;
- оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що має майновий та немайновий характер, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, за належними реквізитами та у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI;
- оригінал або належним чином засвідчену копію постанови Оболонського РВД ВС у м. Києві ЦМУ МЮ №54005006 від 14.05.2020р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;
- власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти до провадження адміністративну справу № 320/4755/20.
2. Скаргу ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Джулай Юлії Юріївни про визнання незаконними постанов, - залишити без руху.
3. Позивачеві у п'ятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.
4. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.П. Балась