ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/87
25 серпня 2020 року м. Київ № 640/2378/19
за позовомОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-219682-17
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-219682-17 від 09.11.2018 року.
Ухвалою суду від 18.02.2019 р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
14.03.2019 р. представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 займався адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1394, виданого рішенням Київської КДКА №9 від 18.11.1999 р.
09.01.2019 р. дію вказаного свідоцтва припинено.
09.11.2018 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено вимогу №Ф-219682-17 про сплату боргу (недоїмки), згідно з якою ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819, 54 грн. станом на 31.10.2018 р.
За результатами розгляду скарги на вказану вимогу рішенням ДФС України від 21.01.2019 р. №2961/6/99-99-11-05-02-25 оскаржувану вимогу залишено без задоволення.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану вимогу протиправною та просить її скасувати з таких підстав.
Позивач зазначає, що протягом 2017-2018 років він фактично адвокатську діяльність не здійснював, доходу від неї не отримував, що підтверджується відповідними податковими деклараціями за вказаний період.
Відповідно, обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування він також не зобов'язаний.
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 08.07.2010 р. №2464-VI позивач як адвокат (особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) є платником ЄСВ.
З врахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII такий платник зобов'язаний визначати базу нарахування, але не більше максимальної бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI, і не менше за розмір мінімального страхового внеску.
Оскільки адвокатська діяльність позивачем припинена лише 09.01.2019 р., він має обов'язок нарахування та сплати ЄСВ за 2017-2018 роки.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VІ в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пп.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З врахуванням положень Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р. єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, самозайняті особи, в тому числі, адвокати. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від незалежної професійної діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В даному випадку ОСОБА_1 з 18.11.1999 р. по 09.01.2019 р. займався адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1394, виданого рішенням Київської КДКА №9 від 18.11.1999р.
Згідно з наданими до матеріалів справи копіями податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017 та 2018 р. ним не задекларовано доходів від зайняття адвокатською діяльністю, податку на доходи фізичних осіб не нараховано та не сплачено.
При цьому, докази зупинення адвокатської діяльності в передбаченому ст. 31 Закону України "Про адвокатутуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI на 2017-2018 роки не надано.
За таких обставин позивач, навіть за відсутності отримання доходу мав нарахувати та сплатити ЄСВ у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
З 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. МСВ становив 704 грн. (8448 грн. за 12 місяців)
З 01.01.2018 р. по 31.10.2018 р. МСВ становив 819, 06 грн. (8 190, 6 грн. за 10 місяців)
Загалом розмір МСВ за вказаний період становить 16 638, 6 грн.
В оскаржуваній вимозі про сплату боргу № Ф-219682-17 від 09.11.2018 р. суму заборгованості визначено у меншому розмірі - 15 819, 54 грн.
Оскільки розрахунок заборгованості позивача з ЄСВ відповідач не надав, а згідно з розрахунком суду визначений розмір заборгованості більше, ніж визначений відповідачем, підстави для скасування оскаржуваної вимоги з огляду на визначену суму також відсутні.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 25.08.2020 р.