ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 серпня 2020 року м. Київ № 826/9331/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС в м. Києві № 4335-17 від 18.06.2015 р;
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не мав права визначати податкове зобов'язання, а у позивача не виникло обов'язку щодо сплати транспортного податку за 2015 р. , що свідчить про проти правній повідомлення-рішення №4335-17 від 18.06.2015 p..
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 23.06.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У запереченнях на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, вказує, що діяв у межах та спосіб визначений чинним законодавством, а відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В свою чергу позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що автомобіль, що належить позивачу не є об'єктом оподаткування транспортним податком для фізичних осіб, оскільки у позивача не виникло обов'язку щодо сплати транспортного податку за 2015 р.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач з 08.02.2014 р. є власником легкового автомобіля Land Rover Range Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 4367 куб. см., що підтверджується копією сві доцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
У березні 2018 р. позивач при спробі здійснення угоди щодо відчуження майна дізна вся про те, що його майно знаходиться у податковій заставі у зв'язку з наявністю податкового боргу зі сплати транспортного податку з фізичних осіб.
Після звернення до орга ну ДФС представник позивача за довіреністю 20.04.2018 року у приміщенні ГУ ДФС у місті Києві за адресою вул. Лєскова, 2, що у місті Києві під власний підпис отримала копії податко вих повідомлень-рішень, в тому числі ППР №4335-17 від 18.06.2015 р. з визначеним подат ковим зобов'язанням зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн за 2015 p., код податку 18011001.
З метою скасування податкової застави, наявність якої була перешкодою при здійснен ні позивачем своїх цивільних прав щодо розпорядження належним йому майном, позивач ви конав вимоги органу ДФС щодо сплати транспортного податку за 2015-2016 роки у розмірі 52 500,00 грн., а також сплатив штраф у розмірі 10 500,00 грн. та пеню у розмірі 3773,26 грн., що підтверджується квитанціями від 20.04.2018 за номерами 0.0.1005488442.1, № 0.0.1017435170.1 та №0.0.1017435736.1.
Однак вважаючи протиправним винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодер жавні та місцеві податки та збори.
Положеннями статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, тра нспортний податок прямо не зазначений. Натомість вказаний податок на майно (підпункт 10.1.1. п. 10.1. ст. 10), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елемен тами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.
Згідно статті 265 ПК України (у редакції Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, що діє з 01 січня 2015 року) податок на майно складається з: податку на нерухоме май но, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, транспортний податок згідно з ПК України має статус місцевого податку.
Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження міс цевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обо в'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою Укра їни, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, місь кими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами Украї ни.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і транспортного по датку, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад за кріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Украї ні» та статті 143 Конституції України.
У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повнова жень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При цьому, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та збора ми, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунк том 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього кодексу (пункт 12.5 статті 12 ПК України). Відповідно до Положення про транспортний податок (Додаток 2 до рішення Київської місь кої ради від 28.01.2015 №58/923 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Вказане рішення є нормативно-правовим актом органу місцевої вла ди, оприлюдненим в установленому порядку.
Тобто, Положення про транспортний податок з визначенням бази оподаткування та розміру податку затверджене у поточному році, за який справляється податок, визначений оскаржуваним ППР.
Нарахування податкового зобов'язання в такому разі суперечить нормам підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, яким визначено, що рішення про вставлен ня місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого са моврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується за стосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В ін шому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 07.06.2018 р. у справа №804/513/16 , адміністративне прова дження №К/9901/24842/18.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, позивачем доведено належними та достатніми доказами викладені в позові обставини.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС в м. Києві № 4335-17 від 18.06.2015 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур