15 жовтня 2008 року м.Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Іващенко В.В., Шаповалової О.А.. при секретарі: Постіковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогірської районної санітарно-епідеміологічної станції про скасування наказу №52-к від 24 липня 2007 року, про скасування наказу №82-к від 5 листопада 2007 року, про поновлення на роботі. стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення на відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Білогірської районної санітарно-епідеміологічної станції на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 2 липня 2008 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася 28 грудня 2007 року з позовом до Білогірської районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі лікарем-бактеріологом та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 25 лютого 2008 року змінила позовні вимоги і просила поновити строк для оскарження наказу №52-к від 24 липня 2007 року, яким вона притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, просила скасувати зазначений наказ, визнати наказ №82-к від 5 листопада 2007 року про звільнення незаконним та скасувати його, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом №52-к від 24 липня 2007 року ОСОБА_1 притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення термінів видачі результатів досліджень об'єктів зовнішнього середовища. Копію наказу вона отримала тільки 16.10.2007 року у зв'язку з чим вважає, що строк на оскарження наказу пропущений з поважних причин. Крім того, вважає, що до відповідальності вона притягнута необгрунтовано оскільки знаходження на лікарняному заважало їй у строк видати результати досліджень, які є позаплановою роботою і виконуються за наявністю вільного часу. Наказом №82-к від 5.11.2007 року вона звільнена з роботи за п.3 ч.1 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового
Справа №22-ц-6967/08
Головуючий у першій інстанції- Куртлушаєв М.І. Доповідач - Дралло І.Г.
розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Вважає звільнення незаконним оскільки наказ про звільнення був виданий в період відпустки, яка була продовжена на термін лікарняного з 15.10.2007 року по 2.11.2007 року. Також вважає, що дисциплінарного проступку вона не допускала у листопаді 2007 року, оскільки їй не були створені належні умови праці.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 2 липня 2008 року позовні вимоги задоволені. ОСОБА_1 поновлений строк на оскарження наказу №52-к від 24.07.2007 року, зазначений наказ визнано незаконним та скасовано. Визнано наказ №82-к від 5.11.2007 року незаконним та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-бактеріолога Білогірської районної СЕС з 6.11.2007 року і стягнуто на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 12689 гривень 83 копійки та відшкодування моральної шкоди 2000 гривень. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Білогірська районна СЕС ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та просить ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що строк на оскарження наказу №52-к від 24 липня 2007 року позивачка пропустила з поважних причин, оскільки відповідач їй не видавав копію наказу. Крім того, сам наказ є незаконним, оскільки від ОСОБА_1 не зажадали пояснень, а роботу вона не виконала у зв'язку з находженням на лікарняному, що є поважною причиною. Наказ №82-к від 5.11.2007 року на думку суду першої інстанції є незаконним оскільки немає системи, є тільки одне дисциплінарне стягнення від 24 липня 2007 року, що не утворює систему. Крім того, на час звільнення позивачка повинна була знаходитися у відпустці, що виключає можливість її звільнення.
Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможна.
Згідно із статтею 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що наказом №52-к від 24 липня 2007 року за порушення строків видачі результатів досліджень об'єктів зовнішнього середовища у приватних стоматологічних кабінетах лікарю-бактеріологу ОСОБА_1 оголошено догану. Дослідження були взяті 20 та 25 червня 2007 року. Згідно з нормативною документацією результати досліджень повинні бути видані у строки, що не перевищують 8 діб (а.с.213) для даного виду досліджень. Відповідно до наказу №27 від 17.01.2005 року на ОСОБА_1 було покладено обов'язок забезпечити своєчасне надання виписаних результатів під розпис секретарю (а.с. 100). Таким чином, ОСОБА_1 повинна була видати результати досліджень не пізніше ніж 28.06.2007 року та 2.07.2007 року, але результати вона не надала. На лікарняному вона знаходилася з 3 по 13 липня 2007 року, що не може бути поважною причиною невиконання у строк трудових обов'язків. З акту від 24 липня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з наказом №52-к, але відмовилася від підпису (а.с.56). Ту обставину, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від ОСОБА_1 вимагали пояснень вона не .заперечувала у судовому засіданні апеляційного суду.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що до ОСОБА_1 обґрунтовано було застосовано дисциплінарне стягнення наказом №52-к від 24 липня 2007 року у відповідності до норм трудового законодавства.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на оскарження наказу №52-к від 24 липня 2007 року. Як вбачається з матеріалів справи з наказом вона була ознайомлена вчасно, але відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом, пояснень перед застосуванням дисциплінарного стягнення від неї вимагали, зазначений наказ вона оскаржувала у прокуратуру та Республіканську СЕС. Сама ОСОБА_1 стверджує, що копію наказу вона отримала 16.10.2007 року, але оскаржила до суду вона зазначений наказ тільки 25 лютого 2008 року в заяві про зміну предмету позову (а.с.25). За таких обставин підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку передбаченого статтею 233 КЗпП України не було.
Стосовно наказу №82-к від 5 листопада 2007 року суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Довід ОСОБА_1 про те, що вона в день звільнення знаходилася у відпустці є необгрунтованим. Згідно з наказом №60-о від 8.10.2007 року ОСОБА_1 була надана відпустка з 17.10.2007 року по 29.10.2007 року. Наказом №43 від 15.10.2007 року була утворена комісія по передачі матеріальних цінностей ОСОБА_1 як матеріально відповідальної особою, але матеріальні цінності вона не передала і з 15.10.2007 року по 2.11.2007 року знаходилася на лікарняному. Наказом №44 від 15.10.2007 року наказ про відпустку був скасований. Зазначений наказ ОСОБА_1 не оскаржила у встановленому законом порядку і він не скасований. Крім того, довід ОСОБА_1 про те, що відпустка автоматично повинна бути продовжена на дні непрацездатності не ґрунтується на вимогах закону. Для продовження строку відпустки на дні непрацездатності робітник повинний надати лікарняний лист і заяву про продовження відпустки, а роботодавець повинний видати відповідний наказ.
Та обставина, що ОСОБА_1 погодилася з перенесенням відпустки підтверджується її заявою від 5.11.2007 року про надання відпустки з 6.11.2007 року (а.с.214).
Таким чином, на день звільнення ОСОБА_1 не знаходилася ні на лікарняному, ні у відпустці, у зв'язку з чим перешкод для видання наказу про її звільнення 5.11.2007 року не було.
Висновок суду першої інстанції про те, що немає системи невиконання трудових обов'язків, оскільки раніше було тільки одне дисциплінарне стягнення є необгрунтованим і суперечить правилам статті 40 ч.1 п.3 КЗпП України.
Друге дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи покладено на ОСОБА_1 за те, що вона 5 листопада 2007 року будучи матеріально-відповідальною особою відмовилася виконати розпорядження головного лікаря і скласти звіт про витрати поживних середовищ та медикаментів за період з 2 по 15 жовтня 2007 року і оформити акт передачі матеріальних цінностей.
Факт відмови ОСОБА_1 виконати розпорядження головного лікаря та наказ №43 від 15.10.2007 року про передачу поживних середовищ підтверджується актом від 5.11.2007 року, який складений бухгалтером СЕС, головою профспілкового комітету, лікарем-лаборантом у присутності представника Республіканської СЕС АР Крим.
Від підпису про ознайомлення з наказом та пояснень щодо дисциплінарного вчинку ОСОБА_1 відмовилася, що також підтверджується відповідними
За таких обставин у Білогірської районної СЕС були підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.3 ч. 1 статті 40 КЗпП України.
Застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення відповідає скоєному проступку, оскільки вона відмовилася передати матеріальні цінності та поживні середовища перед уходом у відпустку з наступним звільненням відповідно до її заяви від 5.11.2007 року.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, що відповідно до положень ч.1 п.3,4 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в позові з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу Білогірської районної санітарно-епідеміологічної станції -задовольнити.
Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 2 липня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білогірської районної санітарно-епідеміологічної станції про скасування наказу №52-к від 24 липня 2007 року, про скасування наказу №82-к від 5 листопада 2007 року, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення на відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.