2008 року жовтня місяця 07 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Любобратцевої Н.І.,
Суддів Курської А.Г., Кірюхіної М.А.. .
При секретарі Войциховській Е.В.,
За участю представника позивача ОСОБА_1. представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, про визнання дійсними договорів купівлі-продажу квартир, визнання частково недійсним заповіту,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 24 червня 2008 року,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6. в якому просить поновити строк позовної давності, що пропущений ним з поважних причин, визнати дійсним договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_1, які укладені 18.07.1993 р. між ним. ОСОБА_4, і ОСОБА_8 та визнати недійсним заповіт від 16.07.1993 p., укладений ОСОБА_8 на ім'я відповідачок ОСОБА_5 і ОСОБА_6, засвідчений та зареєстрований Ялтинською державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 2-3859, в частині заповіту квартир. Свої вимоги мотивує тим. що після смерті батька він звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини, де йому стало відомо, що вищезазначені квартири він заповів двом дочкам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Однак, обставини складання заповіту викликають сумнів у справжності його розпорядження та не відповідає волі померлого. Спірні квартири він за письмовими договорами купив у свого батька, оскільки тому були потрібні гроші. Батько у присутності свідків написав розписку про отримання грошей, а квартири передав в повне розпорядження позивача. Оскільки сторони досягли усіх істотних умов договорів, фактично повністю його виконали, але не встигли нотаріально їх посвідчити у зв'язку зі смертю батька, позивач просив суд визнати їх дійсними.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5. ОСОБА_6. третя особа Крини цина Т.С.. про визнання дійсними договорів купівлі-продажу зазначених квартир, визнання частково недійсним заповіту відмовлено.
На вищевказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт посилається на те. що судом були порушені норми ст.ст. 10.64.66 ЦПК України, оскільки незважаючи на його клопотання. судом не витребувано з нотаріальної контори спадкову справу, де є справжній заповіт з підписом його батька: не призначено судової почеркознавчої експертизи. Судом також
Справа № 22-ц-6280/08 Головуючий у першій інстанції Цалко А.А.
Доповідач Любобратцева Н.І.
був порушений принцип змагальності процесу, оскільки справу розглянуто односторонньо.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачалося обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна і недотримання цієї вимоги тягнуло недійсність договору в силу ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 p.). a доказів про те, що ОСОБА_8 ухилявся від нотаріального оформлення угод купівлі-продажу квартир суду не надано. Суд також дійшов висновку, що у визнанні частково недійсним заповіту також треба відмовити, оскільки на день смерті ОСОБА_8 спірні квартири належали йому на праві власності.
Проте колегія суддів повною мірою не може погодитися з такими висновками місцевого суду і вважає, що його рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для його скасування і направлення справи на новий розгляд, оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Так, з позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що його позов про визнання дійсними договорів купівлі-продажу квартир заявлений на підставі вимог ст.220 ЦК України (ч.2 ст. 47 ЦК УРСР). Позивач також просив визнати заповіт недійсним з тих підстав, що обставини його складання викликають сумнів в його справжності і не відповідають волі померлого.
Але з підстав, з яких заявлений позов, справу судом не було розглянуто взагалі, чим порушено вимоги ст. 11 ЦПК України, оскільки суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 227. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди і наслідками, передбаченими ч.2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконата угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Таке ж положення збереглося й у ст. 220 ЦК України (в редакції 2003 року).
З огляду на викладене, суд першої інстанції повинен був надати оцінку письмовим договорам купівлі-продажу спірних квартир, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 18 липня 1993 року (а.с.79, 80), розписці ОСОБА_8 про отримання від позивача грошей за продані квартири (а.с.81); дослідити питання, чи досягли сторони згоди з істотних умов спірних угод; встановити, хто з моменту укладення цих угод користується квартирами; чи виконали сторони повністю або частково зазначені договори купівлі-продажу цих квартир.
Розглядаючи справу в частині визнання заповіту недійсним, суд також не дослідив обставини, на які посилався позивач і які були підставою заявленого ним позову в цій частині. Так, крім того, що спірні квартири, за твердженням позивача, на момент смерті ОСОБА_8 йому не належали, позивач оспорив заповіт також і з тих підстав, що він не підписаний померлим, викликає сумнів в його справжності і не відповідає волевиявленню заповідача. Проте ці обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, залишилися поза увагою суду і в загалі не були розглянуті.
Перевірка вищевказаних обставин (фактів) з урахуванням положень ст.ст. 173, 179 ЦПК України є обов'язком суд першої інстанції, а тому має бути здійснено в період розгляду справи у суді першої інстанції, а не в порядку апеляційного перегляду судового рішення, оскільки інше суперечило б самій суті апеляційного перегляду судового рішення.
Виходячи з наведеного і враховуючи, що згідно ч.2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, і воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п.5 ст.311 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 303, 307. 311. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.