19 серпня 2020 року справа №360/5448/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника відповідача Комарової Г.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 р. (у повному обсязі складено 16 березня 2020 року у м. Сєвєродорнецьк) у справі № 360/5448/19 (головуючий І інстанції суддя Т.І. Чернявська) за позовом Приватного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 грудня 2019 року Приватне акціонерне товариство "Луганськ-Авто" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові у списанні безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб по адміністративно-територіальній одиниці Ленінський район м. Луганська у сумі 152 671, 61 грн., який виник у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов'язань згідно податкового розрахунку № 9008643308 від 22.02.2014 року внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та зобов'язати відповідача списати ПРАТ «Луганськ-авто» безнадійний податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб по адміністративно-територіальній одиниці Ленінський район м. Луганська у сумі 152 671, 61 грн., який виник у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов'язань згідно податкового розрахунку № 9008643308 від 20.02.2014 року внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у справі № 360/5448/19 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Луганській області щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 152671,61 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят одна грн. 61 коп.), який утворився за період з 30 липня 2014 року по 30 січня 2015 року внаслідок несплати Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» самостійно визначеного у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20 лютого 2014 року № 9008643308 податкового зобов'язання.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Луганській області списати безнадійний податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 152671,61 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят одна грн. 61 коп.), який утворився за період з 30 липня 2014 року по 30 січня 2015 року внаслідок несплати Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» самостійно визначеного у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20 лютого 2014 року № 9008643308 податкового зобов'язання.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 193-198).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позовними вимогами підприємства було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та зобов'язання списати такий борг внаслідок саме обставин непереборної сили. Разом з тим, суд задовольнив позов зовсім з інших підстав, чим вийшов за межі позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Луганськ-Авто» (ідентифікаційний код 03112828, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2-А) зареєстровано як юридична особа, як платник податків перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку (м. Сєвєродонецьк), основним видом діяльності є 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 січня 2020 року за № 1006150576, та здійснює свою діяльність на підставі статуту (а.с. 10-29, 89-96).
На виконання вимог пункту 49.1 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 20 лютого 2014 року № 9008643308 (а.с. 83-85).
За звітною податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 20 лютого 2014 року № 900864330 позивачем нараховано податкове зобов'язання з земельного податку на 2014 рік в загальній сумі 261722,87 грн., з розбивкою річної суми за місяцями: січень - листопад - 21810,24 грн. щомісяця, грудень - 21810,23 грн.
З інтегрованої картки платника за платежем «земельний податок з юридичних осіб» за 2014-2020 роки вбачається, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з земельного податку за податкові періоди (календарні місяці) червень-грудень 2014 року, у Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» у період з 30 липня 2014 року по 30 січня 2015 року утворився податковий борг в загальній сумі 152671,61 грн., який обліковується за позивачем станом на 31 грудня 2019 року (а.с. 153-154, 155, 156, 157, 158, 159, 160).
Приватне акціонерне товариство «Луганськ-Авто» звернулось до Головного управління ДПС у Луганській області з заявою від 30 жовтня 2019 року за № 44 про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 152671,61 грн., до якої додало сертифікат № 828 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України від 08 жовтня 2014 року № 3645/05-4, та сертифікат № 863 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України від 09 жовтня 2014 року № 3666/05-4 (а.с. 72-74).
Сертифікатом № 828 (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України від 08 жовтня 2014 року № 3645/05-4, відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 02 червня 2014 року для Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 72).
Сертифікатом № 863 (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України від 09 жовтня 2014 року № 3666/05-4, відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 02 червня 2014 року для Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 73).
Листом від 29 листопада 2019 року за № 2293/10/12-32-50-08 Головне управління ДПС у Луганській області повідомило Приватному акціонерному товариству «Луганськ-Авто» про відсутність законних підстав та повноважень для визнання податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 152671,61 грн. безнадійним та прийняття рішення про його списання (а.с. 75-76).
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами «а», «ж» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, та заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Підпунктами 101.2.3, 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном «безнадійний» розуміється, у тому числі, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
За унормуванням пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1844/24376 (далі - Порядок № 577).
Під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу; податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункти 3, 4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 577).
Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку № 577 передбачено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
За приписами пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається:
у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (абзац п'ятий пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577);
у випадку, визначеному в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили (абзац шостий пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577).
Пунктом 4.1 розділу IV Порядку № 577 закріплено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів (пункт 4.2 розділу IV Порядку № 577).
Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 577 обумовлено, що в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу IІ цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Зміст пунктів 4.4, 4.5 розділу IV Порядку № 577визначає: структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що звернення та надання платником податків відповідних документів необхідні тільки у випадку списання податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Щодо податкового боргу, стосовно якого минув строк давності, то процедура проведення списання такої суми боргу здійснюється безпосередньо податковим органом незалежно від звернення платника податків з відповідною заявою.
Таким чином, за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, вказаній у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 826/8231/15.
Стосовно податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 152671,61 грн., який утворився за період з 30 липня 2014 року по 30 січня 2015 року внаслідок несплати Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» самостійно визначеного у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20 лютого 2014 року № 9008643308 податкового зобов'язання, минув строк давності - 1095 календарних днів, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а отже, зазначений податковий борг відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України є безнадійним.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити в автоматичному порядку списання такого безнадійного податкового боргу, але не здійснив.
Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Оскільки списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу і розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16, від 9 липня 2019 року у справі № 0240/2269/18-а та від 23 грудня 2019 року у справі № 813/3277/18), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що контролюючий орган у межах спірних правовідносин допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 152671,61 грн., який утворився за період з 30 липня 2014 року по 30 січня 2015 року внаслідок несплати Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» самостійно визначеного у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20 лютого 2014 року № 9008643308 податкового зобов'язання, що свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Щодо головного аргументу апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог, то суд апеляційної інстанції вважає його безпідставним з правової точки зору з огляду на таке.
Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту
Пункт 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України унормовує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З позовної заяви вбачається, що прохальна частина позовної заяви містить саме таким чином сформульовані позовні вимоги.
Ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень має здійснюватися з урахуванням повноцінної реалізації права на доступ до правосуддя. У частині обрання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, на підставі практики Європейського суду з прав людини важливо, щоб право доступу до суду не обмежувалося таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець, а також щоб подібне обмеження переслідувало легітимну мету та існувала розумна пропорційність між використаними засобами та поставленою метою (рішення у справі "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany").
Принцип диспозитивності пов'язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.
Водночас адміністративний суд вправі вийти за межі позовних вимог. При цьому здійснюється вдосконалення права суддями як останній крок застосування закону в частині відходу від простого правозастосування та наближення до правотворчості. Фактично адміністративна юстиція постає як соціальна технологія, призначена для забезпечення взаємності прав та обов'язків суб'єктів приватного права та публічної адміністрації в спірних ситуаціях задля гарантування їх реалізації: ubi ius, ibi remedium (право там, де є його захист.
При цьому не слід плутати межі позовних вимог з мотивацією їх задоволення, як це має місце в цій справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача саме таким способом судового захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним.
За вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги вважаються безпідставними з правової точки зору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 р. у справі № 360/5448/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
Е.Г. Казначеєв