Справа № 242/2345/20
Провадження № 2/242/998/20
Іменем України
19 серпня 2020 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 28.05.2020 року звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми та професійного захворювання. В обґрунтування позову, що він з 11.01.1986 року по 03.06.2018 року він працював на підприємствах вугільної промисловості та був задіяний повний робочий день під землею. Останній час перебував у трудових правовідносинах з ВП «Україна» ДП «Селидіввугілля». За час роботи на вищевказаному підприємстві він 06.02.1997 року отримав травму у вигляді травмування лівої ноги в області гомілки. Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серія 2-18АЖ № 037522 від 08.10.1997 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках йому первинно було встановлено 40 % втрати професійної працездатності за травмою від 06.02.1997 року. Крім того, внаслідок тривалої роботи на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці він отримав професійні захворювання, а саме: пневомоконіоз ЛН І-ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість І ст.. (початкова) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , хронічна цервікобрахіалгія, антиметропатія, початкова ядерна катаракта правого ока. За результатами розслідування виникнення хронічних захворювань від 24.02.2020 року підприємством було складено акт за формою П-4. Внаслідок професійних захворювань та виробничої травми він був змушений тривалий час проходити курс лікування, після якого йому було встановлено 65 % втрати професійної працездатності (50 % за професійним захворюванням пневомоконіоз ЛН І-ІІ ст. та 15 % за виробничою травмою від 06.02.1997 року), що підтверджується довідкою МСЕК серія ААА № 088161 від 01.04.2020 року. Зазначив, що у зв'язку з отриманим ним трудовим каліцтвом та професійними захворюваннями було порушено його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Перебуваючи на лікуванні він не міг вести повноцінний образ життя, відчував фізичні страждання, фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху. Все це заподіює йому моральну шкоду яку він оцінює в 106 470 грн. 00 коп.. Просить суд, стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань 106 470 грн. 00 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги не визнав через їх необґрунтованість та безпідставність.
Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що з 11.01.1986 року по 03.06.2018 року він працював на підприємствах вугільної промисловості та був задіяний повний робочий день під землею.
Згідно Акту № 10 від 11.02.1997 року за формою Н-1, складеного на ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля, травма у вигляді вигляді травмування лівої ноги в області гомілки отримана ОСОБА_1 06.021997 року, визнана такою, що пов'язана з виробництвом.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серія 2-18АЖ № 037522 від 08.10.1997 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 первинно було встановлено 40 % втрати професійної працездатності за травмою від 06.02.1997 року.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.02.2020 року, складеного на ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля, захворювання у ОСОБА_1 у вигляді пневомоконіоз ЛН І-ІІ ст., виникло внаслідок тривалої роботи в умовах запиленості повітря робочої зони,.
Згідно довідки МСЕК серія ААА № 088161 від 01.04.2020 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, при первинному-повторному огляді ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 50 % за професійним захворюванням пневомоконіоз ЛН І-ІІ ст. та 15 % за виробничою травмою від 06.02.1997 року.
Відповідно до довідки акту огляду МСЕК серія ААБ № 416874 від 01.04.2020 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюванням безстроково.
Вирішуючи питання щодо законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин саме при вирішення позовних вимог за виробничою травмою, яка отримана позивачем 06.02.1997 року, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до п. п. 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з подальшими змінами № 5 від 25.05.2001 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію «Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли вчинені дії, якими заподіяно шкоду.
Зокрема, суд звертає увагу, що на момент отримання позивачем 06.02.1997 року діяв ЦК УРСР, який Законом України від 06.05.1993 року N 3188-XII, було доповнено статтею 440-1 ЦК України.
Станом на день отримання трудового каліцтва позивачем 06 лютого 1997 року ст. 440-1 ЦК України передбачала, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за завдану моральну шкоду внаслідок трудового каліцтва, що мало місце 06 лютого 1997 року, судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, була також передбачена п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року.
Відповідно до вищевказаної постанови, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Вирішуючи питання щодо законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин саме при вирішення позовних вимог за професійним захворюванням, яке встановлено позивачу 01.04.2020 року, суд звертає увагу на наступне.
Згідно ст.. 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України «Про охорону праці» забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.
Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у позові, що в результаті отриманої ним травми та професійного захворювання, погіршенням стану здоров'я він частково (65 %) втратив професійну працездатність. За станом здоров'я він обмежений у побуті, у зв'язку з отриманою виробничою травмою та професійного захворювання, він знаходився під наглядом лікарів, проходить систематичні курси медикаментозного лікування у медичних закладах. Внаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв'язки, по теперішній час його здоров'я не покращується, він продовжує хворіти і вимушений для підтримання свого здоров'я знову звертатися до лікувальних закладів. Порушився його життєвий ритм, він і його рідні відчувають душевні страждання. Втрата ним працездатності призвела до порушення життєвих зв'язків і потребують для цього додаткових зусиль для організації свого життя. Отриманих виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності повною мірою не можуть відшкодувати ті витрати, які понесені ним по теперішній час направлені на поновлення і нормалізацію стану здоров'я. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 106 470 грн. 00 коп.
У пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 виробничої травми на виробництві та професійного захворювання пов'язаного з виробництвом, які призвело до стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 65 %, необхідність постійного лікування, суд визнає, що трудове каліцтво та професійне захворювання зумовили порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди та виходячи із засад диспозитивності, суд приймає до уваги конкретні обставини отриманих трудового каліцтва та професійного захворювання, ступінь їх тяжкості, характер та глибину пов'язаних з ними моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми від 06.02.1997 року у розмірі 15 000 грн. 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання встановленого 01.04.2020 року у розмірі 50 000 грн. 00 коп., а всього у сумі 65 000 грн.
Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, виходячи з суми судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановленого для фізичних осіб, яка складає 840 грн. 80 коп.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1168 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 65 000 (шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» судовий збір в дохід держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», юридична адреса - 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253.
Суддя Н.О. Хацько