Справа № 420/4158/20
10 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.05.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 25/Б-01 від 04.03.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 30 серпня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи зазначає, що відповідачем не було враховано правову позицію, яка викладена у рішенні Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5421/19.
Як стверджує позивач, пільговий трудовий стаж його роботи з 31.08.1984 року до 21.08.1992 року, який не потребував проведення атестації робочих місць, складає 7 років 11 місяців 21 день. Також, на думку позивача, період його роботи з 22.08.1992 р. по 29.05.1996 року, з 30.05.1999 р. по 01.01.1999 р. на підприємстві ЗАТ «Ізмаїльський молзавод» та на підприємстві ТОВ «Тірас» з 01.01.1999 року по 30.07.2004 року повинен був бути зарахований до пільгового стаж роботи за списком № 2.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження в адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
Також, вказаною ухвалою судом зобов'язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії:
- копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
16.06.2020 року (вх. №ЕП/8998/20) та 22.06.2020 року (вх.№23847/20) від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги про визнання незаконними та про скасування рішення щодо відмови ОСОБА_1 призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання призначити пенсію за вікон на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих та перехідних положень З У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VII від 03.10.2017 р. з 30.08.2019 року є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано матеріали пенсійної справи позивача.
13.07.2020 року (вх27012/20) від представника позивача до суду надійшов лист, в якому зазначено про відсутність у позивача необхідності подавати відповідь на відзив.
Станом дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
05.09.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яка прийнята 05.09.2017 року і зареєстрована за № 2853/340 (а.с.67).
Згідно з розпискою-повідомленням до вказаної заяви було додано:
- обов'язкові документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 16.03.1998 року; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт/посвідка НОМЕР_1 від 11.12.2004 року;
- інші документи: військовий квиток НОМЕР_2 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_3 ; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року за № Б-33 від 06.02.2017 року; документи про стаж, що визначенні Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637: № 1 від 15.06.2017 року, № Б-34 від 06.02.2017 року.
- перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: трудова книжка або документи про стаж, строк подання: 04.12.2017 року.
Відповідно до відмітки на трудовій книжці, вона була подана 04.12.2017 року.
Рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 215 від 04.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії, розглянувши заяву № 2853/340 від 05.09.2017 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо призначення пенсії відповідно до ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, у призначенні пенсії відмовлено (а.с.63).
Судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/5421/19за позовом ОСОБА_1 , предметом розгляду в якій була правомірність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, яка оформлена листом відповідача за № 25/Б-01 від 02.09.2019 рок.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі №420/5421/19, яке набрало законної сили 03.03.2020 року:
- частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії;
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.08.2019 року про призначення пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2019 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
- відмовлено задоволенні решти позовних вимог.
Вказаним рішенням суду, зокрема, встановлено, наступне:
«…22.08.2019 року позивачем було направлено поштою на адресу відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії із супровідним листом. У вказаному листі позивач просив відповідача у зв'язку з досягненням ним 57 років, розглянути його заяву про призначення/перерахунок пенсії від 22.08.2019 року з урахуванням наявного в позивача права на зменшення пенсійного віку, встановлено абзацом першим частин першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за Списком № 2 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»…
Листом Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) від 02.09.2019 року № 25/Б-01 повторне звернення позивача щодо призначення пільгової пенсії уважно розглянуто та позивача повідомлено:
- позивач звертався до управління щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 відповідно до п. «Б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із заявою № 2853 від 05.09.2017р.
Для призначення пенсії позивачем було надано наступні документи:
- копію паспорта та копію ідентифікаційного номеру;
- копію трудової книжки;
- копію диплома про навчання у Тираспольському технікумі харчової промисловості;
- копію військового квитка;
- архівної довідки від 13.10.2017р. № Б-34/2 - про період роботи в «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р. на посаді машиніста аміачних установ, № Б-33 - довідка про заробітну плату за період з 1986 р. по 1990 р.;
- уточнюючу довідку № 2 від 25.10.2017р. про період роботи з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» на посаді машиніста аміачних холодильних установ;
- уточнюючу довідку № 2 від 25.10.2017р. про період роботи з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. в ТОВ «Тірас» на посаді машиніста аміачних холодильних установ;
- після отримання Акту про результати зустрічної перевірки архівної довідки від 13.10.2017 р. № Б-34/2 про період роботи на «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р., акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 р. про період роботи з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод», акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 р. про період роботи з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. в ТОВ «Тірас» встановлено, що позивачу з січня 1986 р. нараховувалась доплата за суміщення професій, тобто позивач не був зайнятий шкідливою роботою повний робочий день, що є необхідною умовою для обчислення пільгового стажу. По підприємствам ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та ТОВ «Тірас» документи про проведення атестації робочих місць, посадова інструкція машиніста холодильних аміачний установок, накази про надання додаткових відпусток для перевірки не надавались;
- документи по ліквідованому підприємству «Ізмаїльський консервний завод» за період роботи з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р. надсилались на Комісію при головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для підтвердження періоду роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Рішенням комісії № 12 від 22.12.2017 р. було підтверджено періоди роботи машиністом аміачних установ лише з 31.08.1984 р. по 31.12.1985 р.;
- загальний стаж роботи складає 39 років 1 день (стаж враховано по 14.05.2017 р.), з урахуванням навчання з 01.09.1977 р. по 26.02.1981 р. (3 роки 5 місяців 26 днів), військової служби з 06.05.1982 р. по 30.06.1984 р. (2 роки 1 місяць 25 днів), та з 31.08.1984 р. по 31.12.1985 р. пільгового стажу по Списку № 2 (1 рік 4 місяці 1 день);
- враховуючи викладене, управлінням було прийнято рішення № 215 від 04.12.2017 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та роз'яснено позивачу щодо права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 60 років;
- рішення про відмову було надіслано позивачу 23.01.2018 р. за № 848/05;
- зарахування до пільгового стажу періоду навчання та строкової військової служби у випадку позивача законодавством не передбачено, оскільки після закінчення навчання позивач працював слюсарем по ремонту холодильного обладнання, посада не відноситься до посад, робота на яких дає право на пільгову пенсію;
- враховуючи викладене, повторно повідомлено, що призначити позивачу пільгову пенсію за віком згідно Списку № 2 немає законних підстав;
- відповідно до статті 17 Закону України «Про звернення громадян», в разі незгоди, позивач маю право звертатись до органу вищого рівня протягом одного року, в разі незгоди з ним, рішення вищого державного органу можу бути оскаржено до суду у термін, передбаченим законодавством.
Не погоджуючись з відмовою позивачу призначити пільгову пенсію за віком згідно Списку № 2, яка оформлена листом від 02.09.2019 року № 25/Б-01, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема:
- трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_5 , дата заповнення: 11 травня 1981 року
- диплома НОМЕР_3 , виданого 1 березня 1981 року;
- військового квитка НОМЕР_2 ;
- архівної довідки архівного відділу Ізмаїльської міської ради від 13.10.2017 року № Б-34/2 про роботу в ВАТ «Ізмаїльський консервний завод»;
- довідки № 2 від 25.10.2017 р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої позивачу про роботу на Ізмаїльському молзаводі;
- сторінок паспорту позивача, серії НОМЕР_1 .».
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі №420/5421/19, яке набрало законної сили 03.03.2020 року, 04.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №25/Б-01 «Про відмову у призначенні пенсії», яким повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у призначенні пенсії відмовлено (а.с.19-20, 109-110).
У рішенні вказано, що згідно Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (Протокол № 12 від 22.12.2017р.) ОСОБА_1 зараховано період роботи машиністом амічно-холодильних установок з 31.08.1984р. по 31.12.1985р. відповідно до Списку 1 № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, розділ XXXII «Загальні професії», що складає 1 рік 4 місяця 1 день.
Як вказано у рішенні, періоди роботи з 22.08.1992 р. по 29.05.1996 року, з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. на підприємстві ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та на підприємстві ТОВ «Тірас» з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. не зараховано до пільгового стажу, у зв'язку з відсутністю матеріалів атестації робочих місць.
Не погодившись із рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 25/Б-01 від 04.03.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991р. (далі-Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. (далі -Закон №1058-IV).
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 5 ст.45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно п.п. 1 та 2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі за текстом Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Судом встановлено, що позивач на момент звернення до відповідача досягнув 55 років, а його страховий стаж згідно записів з Трудової книжки становив 38 років 11 місяців 7 днів.
Відповідачем зараховано період роботи машиністом амічно-холодильних установок з 31.08.1984р. по 31.12.1985р. відповідно до Списку 1 № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, розділ XXXII «Загальні професії», що складає 1 рік 4 місяця 1 день.
В той же час, періоди роботи з 22.08.1992 р. по 29.05.1996 року, з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. на підприємстві ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та на підприємстві ТОВ «Тірас» з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. не зараховано до пільгового стажу, у зв'язку з відсутністю матеріалів атестації робочих місць.
Таким чином, предметом перевірки у даній справі є питання правомірності відмови у призначенні пільгової пенсії позивачу з підставі відсутності матеріалів атестації робочих місць за вищевказані періоди, які не враховані відповідачем до пільгового стажу позивача.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731ь (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 (далі - Порядок №№ 442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.
При цьому суд враховує, що при прийнятті рішення від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а Верховний суд з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважав за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням наведених приписів законодавства, суд вважає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано не зараховано до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 22.08.1992 р. по 29.05.1996 року, з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, які слугували підставою для прийняття спірного рішення (періоди роботи з 22.08.1992 р. по 29.05.1996 року, з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. на підприємстві ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та на підприємстві ТОВ «Тірас» з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. не зараховано до пільгового стажу, у зв'язку з відсутністю матеріалів атестації робочих місць) є необґрунтованими.
Таким чином, рішення відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 25/Б-01 від 04.03.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач досяг 55 річного віку, мав загальний стаж робо тривалістю 38 років 11 місяців та 7 днів та у період з 31.08.1984р. по 31.12.1985р., з 22.08.1992 р. по 29.05.1996 року, з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. працював на роботах, які повинні зараховуватись до пільгового стажу (понад 12 років 6 місяців).
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення, зважаючи на підстави, які слугували підставою для його прийняття, похідна вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 30 серпня 2019 року.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно дублікату квитанції від 15.05.2020 року №68 (а.с.36).
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 25/Б-01 від 04.03.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне страхування», п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 30 серпня 2019 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой
.