справа№380/5415/20
20 серпня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягала у не врахуванні при проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2020 на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 суми матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок з 01.01.2020 та провести виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми довічного грошового утримання з 01.01.2020 на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 з врахуванням складової - матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, що помісячно становить 2890,25 грн.
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягала у не проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 р №07.20/303/2020;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 р №07.20/303/2020 та провести виплату недоплаченої суми довічного грошового утримання з 19.02.2020 з врахуванням фактично перерахованих сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі постанови Верховної Ради України №1515-УІІІ "Про звільнення суддів" наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 виведена із штату суду. З 23.09.2016 ОСОБА_1 проводиться нарахування та виплата довічного грошового утримання, розмір якого перераховувався з 05.01.2017 по причині підвищення посадових окладів суддям на відповідній посаді з 01.03.2016 та з 01.08.2018. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, зазначив, що судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Крім того, оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, однак відповідач провів перерахування без врахування такої матеріальної допомоги. Зазначає, що неврахування даних останньої довідки в частині суми матеріальної допомоги на оздоровлення, то право на включення 90% цієї суми визнано за ОСОБА_1 рішеннями судів.
Ухвалою суду від 14.07.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 14.08.2020 відмовлено у клопотанні про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позов не визнає, так як вважає що відсутні законні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 №07.20/303/2020, виходячи з суддівської винагороди судді, обчисленої з базового посадового окладу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки після рішення Конституційного Суду розмір складових суддівської винагороди не змінювався. Крім того, вважає, що посилання позивача на судові рішення щодо врахування матеріальної допомоги на оздоровлення при перерахунку довічного грошового утримання судді є необґрунтованими, так як матеріальна допомога не є складовою суддівської винагороди. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій просить позов задоволити.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 - суддя у відставці, що підтверджується посвідченням №01980. З штату Апеляційного суду Львівської області її було виведено наказом голови суду від 22.09.2016 №48-к.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання діючого судді становить 29 років 3 місяці 1 день
Нарахування та виплата довічного грошового утримання судді, проводиться ОСОБА_1 з 23.09.2016 на умовах Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Львівським апеляційним судом на ім'я позивача видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 10.01.2020 №07.20/26/2020.
Вказана довідка видана позивачу на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На виконання постанови Шевченківського райсуду м.Львова від 24.11.2017 ( справа 466/7812/17) зазначено, що з 01 січня 2020 року допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу становить 34683,00 грн., що помісячно становить 2890,00 грн.
06.02.2020 позивачу перераховано довічне грошове утримання з 01.01.20, однак без врахування допомоги на оздоровлення.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Львівським апеляційним судом на ім'я позивача видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.03.2020 №07.20/303/2020.
Вказана довідка видана позивачу на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.На виконання постанови Шевченківського райсуду м.Львова від 24.11.2017 ( справа 466/7812/17) зазначено, що з 01 січня 2020 року допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу становить 126120,00 грн., що помісячно становить 10510,00 грн.
Згідно з довідкою, станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 227 016,00 грн, у тому числі:
- посадовий оклад - 126 120 грн;
- доплата за вислугу років - 100 896 грн;
- доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0 грн;
- доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн;
- доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0, 00 грн;
- щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0, 00 грн.
ОСОБА_1 16.03.2020 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 13.03.2020 №07.20/303/2020, видану Львівським апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідачем не вчинено жодних дій щодо перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що дана справа в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягала у не проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 р №07.20/303/2020 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 р №07.20/303/2020 та провести виплату недоплаченої суми довічного грошового утримання з 19.02.2020 з врахуванням фактично перерахованих сум є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20 від 16.06.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020.
Верховний Суд визначив такі ознаки типових справ:
- позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;
- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до частини першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
При цьому, у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року;
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Щодо поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді" Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Отже, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 13.03.2020 №07.20/303/2020 з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, які є предметом оскарження.
Частиною 5 статті 13 Закону №1402-VI встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Вказана норма зобов'язує пенсійний орган у спірних правовідносинах застосовувати висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20.
Незастосування у спірних правовідносинах таких висновків свідчить про протиправність дій відповідача, яка призвела до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у передбаченому чинним законодавством розмірі. Вказане та наведений вище аналіз законодавства спростовують доводи пенсійного органу про правомірність своїх дій та рішень.
Виходячи з вищенаведеного позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягала у не врахуванні при проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2020 на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 суми матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок з 01.01.2020 та провести виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми довічного грошового утримання з 01.01.2020 на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 з врахуванням складової - матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, що помісячно становить 2890,25 грн. суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі № 1.380.2019.000169 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області, зокрема було зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області провести нарахування та виплату суми, що становить різницю між виплаченою та належною до виплати суми довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.07.2018, обраховану з врахуванням складових суддівської винагороди станом на 01.01.2018 судді на відповідній посаді згідно довідки від 09.08.2018 № 07.20/342: посадового окладу, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, з врахуванням якої провести перерахунок довічного грошового утримання з 01.08.2018.
Дії відповідача в частині неврахування при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді на відповідній посаді, визнавалися протиправними в судовому порядку, а у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, згідно поданої ОСОБА_1 довідки №07.20/26/2019 від 10.01.2020, відповідач мав би врахувати з 01.01.2020 складову матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, крім того з моменту призначення грошового утримання, а саме з 23.09.2016 така складова враховувалася ГУ ПФУ у Львівській області.
При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом та не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, суд задовольняє позовні вимоги повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на суму 1576,00 грн.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягала у не врахуванні при проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2020 на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 суми матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок з 01.01.2020 та провести виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми довічного грошового утримання з 01.01.2020 на підставі довідки від 10.01.2020 р №07.20/26/2020 з врахуванням складової - матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, що помісячно становить 2890,25 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягала у не проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 р №07.20/303/2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки від 13.03.2020 р №07.20/303/2020 та провести виплату недоплаченої суми довічного грошового утримання з 19.02.2020 з врахуванням фактично перерахованих сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1576 ( одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлений 20.08.2020 року.
Суддя Кухар Н.А.