ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"20" серпня 2020 р. м. Ужгород Справа № 907/611/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРОЕКТІВ» б/н від 18.08.2020 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
У межах справи №907/611/19
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОЕКТІВ", м. Ужгород про стягнення суми 271 607,50 грн.
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОЕКТІВ", м. Ужгород
до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми», м. Київ
про стягнення суми 275 000,00 грн.
Представники : не викликались
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2020 у справі № 907/611/19 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Центр Проектів» на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» 271 607,50 грн., в т. ч. 197 182,50 грн. пені та 74 425 грн. штрафу, 27 000 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою та 4074, 12 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» на користь ТОВ «Центр Проектів» 275 000 грн. у відшкодування витрат за надані послуги та 4125 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 рішення місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Агроресурссистеми» без задоволення.
11.08.2020 на виконання рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції судом видано накази для їх примусового виконання.
Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) звернувся до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що апеляційна скарга ТОВ «ЦЕНТР ПРОЕКТІВ» на рішення місцевого суду була повернута скаржнику згідно ухвали суду від 23.06.2020, яка оскаржена у касаційному порядку. З огляду на те, що на час звернення із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні результати перегляду у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, а відтак, відсутні результати розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, вважає відсутніми підстави для видачі наказу для його примусового виконання. З огляду на наведене просить суд заборонити приймати судові накази до виконання та зупинити виконання рішення місцевого суду за судовими наказами.
Відповідно до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Окрім цього, за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
За висновками суду, оскільки нормами ГПК України не передбачено порядку подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.
Суд зазначає, що відповідний розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" заяви стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу та визнання наказів такими, що не підлягають виконанню слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи.
Отже, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Однак, у порушення зазначеної норми заявником не надано належного обґрунтування своєї заяви, оскільки заявником до заяви не приєднано доказів стосовно касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, а також не наведено підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, які передбачені вимогами ч.2 ст. 328 ГПК України.
Окрім того, вимогами ч. 3 ст. 328 ГПК України передбачено, що до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Відтак, надано суду право альтернативного способу забезпечення вимог заявника, а не обрання одночасно двох способів, які передбачені ч.3 ст. 328 ГПК України. Також заявник просить суд зупинити не виконання за виконавчим документом, а зупинити виконання рішення місцевого суду, яке не є виконавчим документом.
Так, згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Суд зазначає також, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 328 ГПК України визначено десятиденний строк з дня надходження заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, для її розгляду з повідомленням стягувача та боржника.
Отже, оскільки нормами ГПК передбачений обмежений строк для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та обов'язок повідомлення учасників справи (стягувача та боржника) про розгляд такої заяви, необхідною передумовою дотримання судом основних засад господарського судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником іншим учасникам справи тексту самої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Суд наголошує, що неотримання учасниками справи, зокрема, стягувачем, копії заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРОЕКТІВ» залишити без руху.
2. Встановити товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРОЕКТІВ» спосіб усунення недоліків заяви шляхом подання:
- доказів в обгрунтування наведених заявником обставин;
- обрання належного способу захисту за заявою, передбаченого ч.3 ст. 328 ГПК України.
3. Встановити заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
4. Звернути увагу заявника, що виконання ним вимог ухвали суду у строк, встановлений судом, доводиться саме заявником.
Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 20.08.2020 та оскарженню не підлягає.
Суддя Ремецькі О.Ф.