20.08.2020 року Справа № 908/1491/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 у справі №908/1491/19 (суддя Горохов І.С., повне рішення складено 19.08.2019)
за позовом Керівника Токмацької прокуратури Запорізької області, м. Токмак Запорізької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс", м. Токмак Запорізької області
про стягнення 11 063,89 грн
У червні 2019 року Заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (надалі позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс" (надалі відповідач) та просив стягнути плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 336 Євро, що еквівалентно 11063,89 грн відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку 19.09,2018.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільний транспорт» та Закону України «Про автомобільні дороги» щодо проїзду автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу з перевищенням загальної маси без відповідного дозволу.
Позивач участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав.
Відповідач позов заперечував, посилаючись на неналежність наданих прокурорм доказів, невірність розрахунку, не надання йому можливості самостійно усунути виявлене перевантаження та відсутність правових підстав щодо представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 у справі №908/1491/19 (суддя Горохов І.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 336 євро, що еквівалентно 11 063,89 грн відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 19.09.2018.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс" на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у сумі 1921,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просив рішення суду від 12.08.2019 скасувати, прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- суд не взяв до уваги, що позивачем не доведено належного облаштування пункту зважування автомобілів, не прийнято до уваги метафізичні властивості вантажу (рідини);
- надані прокурором документи не містять характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, діапазон зважування ваг автомобільних підкладних - до 15000 кг, похибка зважування становить 50 кг, а вага автомобіля становила 41020 кг;
- в документах наявна невідповідність даних, вага вказана то в тоннах, то в кілограмах, позивачем не доведено надання водієві можливості власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу вантажу по осям, розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб, тощо; не підтверджено, що автомобіль пройшов всю відстань, оскільки на адресу прокуратури було направлено листа про вивантаження частини вантажу в смт. Василівка;
- розрахунок плати за проїзд дорогами України проведений невірно та базується на припущеннях, отже сума плати є недоведеною;
- суд прийшов до безпідставного висновку про наявність підстав у прокурора для представництва інтересів позивача, які прокурором не підтверджені належними доказами, та позивач наділений правоздатністю та дієздатністю щодо самостійного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження у справі №908/1491/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2019. Розгляд справи визначено проводити в порядку письмового провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2020 провадження у справі зупинено до завершення Великою Палатою Верховного Суду розгляду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах та опублікування повного тексту постанови.
26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 було прийнято постанову, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020, та провадження у справі було поновлено ухвалою від 27.07.2020.
У зв'язку з відпусткою судді Подобєда І.М. у справі здійснено повторний автоматизований розподіл та для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.. Ухвалою від 20.08.2020 означена колегія прийняла справу до свого провадження.
Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечує (відзив 05/2-2196-19 від 08.10.2019), посилаючись на обгрунтованість та законність рішення. Вказує, що доводи апелянта про порушення процедури проведення габаритно-вагового контролю суперечать положенням ст. 74-79 ГПК України, ст. 48, абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний рух», іншим нормативно-правовим актам в цій сфері, вимоги яких були дотримані при здійсненні спірної перевірки; спірний пункт перевірки є стаціонарним постом ДПС та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проведено на належно облаштованому пересувному пункті. Доводи апелянта про різкий уклін дороги саме на місці габаритно-вагового контролю не підтверджені доказами та і самим апелянтом зазначено, що рельєф дороги лише при під'їзді до вказаного пункту має різкий уклін. Також вказує, що відповідач не довів саме перевезення рідини (пива) у спірному транспортному засобі та його часткове вивантаження у смт. Василівка. Зважування було здійснено на належних вагах, оскільки за їх допомогою здійснюється визначення маси не всього автомобіля, а навантаження на кожну вісь. Вважає, що прокурор довів наявність правових підстав для звернення до суду з цим позовом, оскільки спірна плата є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України, несплата коштів ставить під загрозу фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, порушує економічні інтереси держави, а також зачіпає інтереси широкого кола осіб-користувачів автомобільних доріг на безпечні та зручні умови руху на автошляхах.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі затвердженого начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 17.09.2018 по 23.09.2018 та направлення на рейдову перевірку від 17.09.2018 №003266 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 19.09.2018 на 341 км а/д Харків - Сімферополь, м. Василівка проведено перевірку транспортного засобу тягача марки RENAULT, модель Маgnum 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки Тrаіlоr модель S383ЕL1L державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать (перебувають у користуванні) ТОВ «Токмакавтотранс», під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
За результатами зважування транспортних засобів посадовими особами складено довідку №0010795 від 19.09.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт № 0013795 від 19.09.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Акт №090289 від 19.09.2018 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до вище названих документів встановлено факт надання ТОВ «Токмакавтотранс» послуг із перевезення вантажу (маршрут м. Запоріжжя - ПГВК - м. Одеса, 57+503 км) з порушенням вагових обмежень, а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільній дороги», - відсутній документ про внесення плати за проїзд дорогами України з перевищенням вагових обмежень, які нормативно встановлені п. 22.5 ПКМУ №1306, перевантаження на зтроєну вісь становить 2 т 170 кг.
Факт порушення вагових обмежень також підтверджується довідкою про зважування ППГВК 2 ДП «Запорізький облавтодор» №16298 від 19.09.2018.
Відповідно до маршрутного листа №524288/18 від 19.09.2018 транспортні послуги надавалися автомобільним перевізником ТОВ «ТОКМАКАВТОТРАНС», спеціалізований вантажний сідловий тягач RENAULT Маgnum 430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом бортовим тентованим Тгаіlог 8383ЕІЛЬ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником транспортного засобу є ТОВ «Токмакавтотранс».
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу - напівпричепу бортового тентованого ТRAILOR S383ЕL1L державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ТОВ «Магістраль-В». Згідно договору оренди №4 від 01.01.2018 вищевказаний транспортний засіб взято в оренду відповідачем у ТОВ «Магістраль-В» на строк з 01.01.2018 по 31.12.2018.
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до Акту № 0013795 від 19.09.2018) у розмірі 336,00 Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 19.09.2018 дорівнює 11 063,89 грн (336,00 х 32,928233 грн), виходячи із загальної відстані маршруту 560 км.
За даним фактом посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області винесено постанову №058917 від 09.10.2018 про застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн, який відповідач сплатив згідно платіжного доручення №6727 від 11.12.2018.
Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не сплатив плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу в сумі 11063,89 грн прокурор звернувся з позовом про її стягнення, що і є предметом спору у цій справі.
Відповідно до ст. 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містять Закони України "Про автомобільні дороги" та "Про автомобільний транспорт", відповідно до яких рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги"). У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т, а навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Спірною перевіркою встановлено навантаження на осі транспортного засобу: 6,620/10,230/8,440/7,410/8,320 при нормативно допустимій на одиничну ось 11 т, на здвоєну 16 т, на строєну - 22 т, фактична маса ТЗ 41,020 т, що є перевищенням встановлених вагових обмежень щодо навантаження на строєну вісь - 2700 кг.
Відповідач не мав дозволу на спірне перевезення з перевищенням вагових параментрів, що ним не оспорюється, як і не оспорюється сам факт перевезення із встановленими позивачем перевищеннями.
Посилання апелянта на перевезення рідини (пива) та на різкий уклін дороги на місці габаритно-вагового контролю, що вплинуло на результат зважування, не підтверджені жодними доказами. Та як сам зазначає апелянт та підтверджено маршрутним листом, пиво перевозилося в бутилках.
Апелянтом також не надано належних доказів щодо вивантаження частини вантажу в смт. Василівка, як-то актів-приймання передачі, видаткових накладних, актів передачі на зберігання тощо, тому розрахунок плати за всю відстань перевезення є обгрунтованим.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено "Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні".
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (п. 27 Порядку 879).
Відповідно до п. 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Відповідно до п. 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п.6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п. 26 Порядку №879).
За встановлених обставин справи суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Доказів сплати спірної суми відповідачем не надано, тому суд правомірно задовольнив позовні вимоги.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 зробила правовий висновок, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а відтак не має ознак публічно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Дії відповідача щодо перевезення вантажів з порушенням допустимих вагових параметрів має всі складові цивільного правопорушення, оскільки в порушення вище наведених вимог Закону таке перевезення здійснювалося без отримання відповідного дозволу, не дотримання вагових параметрів ТЗ призводить до руйнування доріг та розмір збитків визначається відповідно до затверджених в установленому порядку Методик.
Відтак доводи апелянта спростовані вище встановленими обставинами справи та наведеними положеннями чинного законодавства.
Одним із доводів апеляційної скарги є відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в цих правовідносинах та недотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Суд першої інстанції, розглядаючи позов, дійшов висновку про наявність таких підстав представництва прокурором інтересів держави в цих правовідносинах, з чим погоджується і апеляційний суд з огляду на таке.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналогічні положення містяться і в ГПК України, відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 (постанова від 26.05.2020) зроблено наступні правові висновки: «Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в обґрунтування позову послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав, що підставою для представництва інтересів держави прокурором у цій справі є те, що Укртрансбезпека, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, упродовж тривалого часу заходів до стягнення коштів в судовому порядку не вживала.
Спірна плата є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України, несплата коштів ставить під загрозу фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, порушує економічні інтереси держави, а також зачіпає інтереси широкого кола осіб-користувачів автомобільних доріг на безпечні та зручні умови руху на автошляхах.
При цьому на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор надіслав позивачу повідомлення про пред'явлення позову в інтересах держави, що підтверджується листом прокурора від 10.06.2019 за №37-2062ВИХ.19, листами позивача №1336/26-2/23-19 від 15.05.2019, №2875/05/15-19 від 26.04.2019, №3793/05/15-19 від 11.06.2019 та позивач проти цього не заперечив.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції подана позовна заява була прийнята до розгляду ухвалою суду від 26.06.2019. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.
Виходячи з того, що прокурором у справі вчинені дії відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та повідомлено позивача про представництво інтересів держави, про що надіслано листа, наявна необхідність захисту інтересів держави, що полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави, прокурором дотриманого розумного строку для звернення з позовом, колегія суддів вважає звернення прокурора із даним позовом правомірним, а доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 у справі №908/1491/19, як прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 у справі №908/1491/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 у справі №908/1491/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмакавтотранс".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус