ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 серпня 2020 року Справа № 918/356/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Господарського суду Рівненської області про залишення позову без розгляду, постановлену 9 липня 2019 року в справі №918/356/19 (суддя Церковна Н.Ф.)
час та місце ухвалення: 9 липня 2019 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26А; повний текст ухвали складено 9 липня 2019 року
за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області
до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного товариства "Укртелеком"
про визнання недійсними договору оренди майна та зобов'язання повернути приміщення
за участю представників сторін:
від Прокурора - Безпалов А.В.;
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - Дорота В.О..
Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Деражненської сільської ради (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі - Відповідач) про:
· визнання недійсним договору оренди комунального майна №566-340-152/17 від 3 січня 2017 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, на підставі якого Відповідачу передано у платне користування нежитлові приміщення загальною площею 49 кв.м., розташовані по вул. Ніла Хасевича, 51а в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області;
· зобов'язання Відповідача повернути Позивачу нерухоме майно - приміщення площею 49 кв.м., розташовані по вул. Ніла Хачевича, 51а в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в особі Позивача, вказує, що 3 січня 2017 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди комунального майна №566-340-152/17, на підставі якого Відповідачу передано у строкове платне користування для розміщення автоматичної телефонної станції нерухоме майно - частину нежитлових приміщень загальною площею 49 кв.м.. Разом з тим, перед укладенням договору оренди нерухомого майна №566-340-152/17 від 3 січня 2017 року, а також перед продовженням дії вказаного договору, незалежна експертна оцінка орендованого комунального майна не проводилась. Таким чином, Прокурор зазначає що спірний договір укладено з порушенням вимог статтей 3, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статтей 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме, без проведення оцінки майна, що є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за оренду державного та комунального майна. Оскільки Позивачем жодних заходів до припинення договору оренди, запобігання порушенню економічних інтересів територіальної громади не вжито, то Прокурор вбачав правові підстави для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача для захисту порушеного права.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 9 липня 2019 року в справі №918/356/19, позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (том 1, а.с. 126-131).
Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Позивач, в особі якої в інтересах держави звернувся Прокурор з даним позовом до суду, має підстави і можливість для самостійного захисту своїх прав щодо спірного комунального майна. Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Наведене на переконання місцевого господарського суду свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом саме Прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 156-161) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду її по суті.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Прокурор, зокрема, виходив з того, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що спірний договір від 3 січня 2017 року укладено з порушенням вимог статті 3,7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Внаслідок зволікання Позивача із зверненням до суду із позовом, бюджет територіальної громади щоміся продовжує втрачати кошти, оскільки оренда плата сплачується в значно меншому розмірі ніж мала б сплачуватися. Саме тому бездіяльність Позивача негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків, що відповідно порушує інтереси держави, саме тому Прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача із дотриманням всіх вимог передбачених статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження в справі № 918/356/19 за апеляційною скаргою Прокурора. Запропоновано Позивачу та Відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу Прокурора. Розгляд апеляційної скарги призначити на "04" вересня 2019 року о 10:30 год.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив, в котрому Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідачем наголошено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не Прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку Прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення Прокурора до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2019 року (том 1, а.с. 190-191) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора було зупинено до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №587/430/16-ц за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Сумської області на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року (виготовлення та офіційного оприлюднення повного тексту постанови).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2019 року було поновлено провадження у справі №918/356/19 та призначено розгляд апеляційної скарги на 20 листопада 2019 року об 12:00 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2019 року було зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на ухвалу Господарського суду Рівненської області про залишення позову без розгляду постановлену 9 липня 2019 року в справі №918/356/19 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів та оприлюднення повного тексту постанови.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора прийшло клопотання про поновлення провадження у даній справі (том 2, а.с. 1-2).
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/262 від 31 липня 2020 року в зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 918/356/19, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/356/19.
Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 липня 2020 року прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора по справі №918/356/19 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19 серпня 2020 року об 11:00 год..
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/314 від 11 серпня 2020 року в зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 918/356/19 - Гудак А.В. та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/356/19.
Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г..
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/348 від 12 серпня 2020 року в зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 918/356/19, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/356/19.
Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2020 року прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора по справі №918/356/19 у новому складі суду: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..
В судове засідання від 19 серпня 2020 року представник Позивача не з'явився.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 31 липня 2020 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Позивача, за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні від 19 серпня 2020 року представник Прокурора підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить суд її задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду по суті, зазначивши, що Позивач протягом тривалого часу не вживав заходи визнання договору недійсним та повернення орендованого майна. Також, Прокурор зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
В судовому засіданні від 19 серпня 2020 року представник Відповідача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Прокурора, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, зазначивши, що Прокурором при звернені до суду з даним позовом не дотримано вимоги статті 23 закону України «Про прокуратуру», як не доведено ту обставину, що Позивач самостійно може захищати інтереси держави в даній справі та звертатися до суду з даним позовом.
Заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно - західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстнації.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
24 травня 2019 року надійшла на адресу Господарського суду Рівненської області позовна заява Прокурора в особі Позивача до Відповідача про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення.
Як уже зазначалося вище в обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на те, що Позивач знаючи про порушення прав територіальної громади не вживав жодних дій для повернення приміщення, що вбачається зі змісту листа Позивача за №165 від 19 лютого 2019 року, за №236/02-16 від 18 березня 2019 року, в котрих Позивач зазначив, що заходи по припиненню дії договорів оренди приміщення не вживалися та вживатися не плануються. Відповідно Прокурор листом від 11 травня 2019 року за №35/4-717 повідомив Позивача про представництво інтересів держави в особі Позивача шляхом звернення з даним позовом до суду.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що на його переконання свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши процесуальну підставу залишення позову Прокурора без розгляду в площинні правової позиції наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.
Отже позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
Окрім того, колегія суддів констатує наступне, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень, його бездіяльність.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що Позивач є компетентними органами, уповноваженими державою на здійснення функцій розпорядження та контролю за наданням в оренду держаного майна.
Втім, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що Прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів, що компетентний орган, якого Прокурор зазначив як Позивача, не здійснює свої повноважень щодо захисту інтересів держави.
Відкриваючи провадження у цій справі, місцевий господарський суд установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив.
Водночас, залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд вказав, що Прокурор не надав доказів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Позивачем який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов'язаних із орендною державного та комунального майна. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що факт незвернення Позивача з позовом протягом певного періоду без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання компетентними органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України: позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви та відповіді на відзив обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Позивачем, які не вжили заходів щодо повернення орендованого майна, про що вони повідомили Прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що порушення процедури надання в оренду майна унеможливило раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).
Таким чином, Позивач, надаючи відповідь Прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловив, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, водночас не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені Прокурором як бездіяльність.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави).
З вищевказаного вбачається, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Разом з тим колегія суду наголошує на тому, що з огляду на вищеописану в даній постанові позицію Великої Палати Верховного Суду, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду саме відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
В той же час, як вбачається з матеріалів оскарженої ухвали, місцевий господарський суд виносячи свою ухвалу (приймаючи рішення про залишення позову Прокурора без розгляду) керувався саме пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України, що прямо протирічить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18 (що описано), в якій чітко визначено про те, що позов Прокурора не може залишатися без розгляду саме на цій підставі (п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України).
Разом з тим апеляційний господарський суд констатує той факт, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду розглядає саме законність постановленого судового рішення (що перешкоджає подальшому розгляду), а не наново розглядає питання можливості залишення без розгляду позовної заяви за іншими нормами.
З огляду на усе вищевказане в даній постанові Північно-західний апеляційний господарський суд вважає безпідставний висновок місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі про те, що у Прокурора немає процесуальної дієздатності, і як наслідок вважає безпідставним та необгрунтованим рішення щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Вищевказне вказує про наявність підстави, передбачені статтею 280 Господарського процесуального кодексу України, для скасування ухвали місцевого господарського суду від 9 липня 2019 року по справі №918/356/19.
Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу Прокурора та скасовує оспорювану ухвалу Господарського суду Рівненської області від 9 липня 2019 року по справі №918/356/19, з направленням справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, покладаються на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Господарського суду Рівненської області про залишення позову без розгляду, постановлену 9 липня 2019 року в справі №918/356/19 - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області про залишення позову без розгляду, постановлену 9 липня 2019 року - скасувати.
3. Справу № 918/356/19 направити на розгляд до Господарського суду Рівненської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2020 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.