Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
18 серпня 2020 р. справа № 520/8853/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В. розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 10.07.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 13.07.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 29.07.2020р., але розв'язання спору відбулось з урахуванням змін до п.3 розділу VI КАС України.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання неправомірним рішення ГУ ПФУ в Харківській області №2170 від 10.06.2020р.; 2) зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати у пільговий стаж період роботи 20.08.1993р.-14.04.2002р. в КСП ім. Ілліча, реформованого в ПСП "Зоря" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинене пенсійним органом волевиявлення у формі відмови є протиправним, адже строює штучні перешкоди у призначенні пенсії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - пенсійний орган, адміністративний орган, владний суб'єкт, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи незгоду зазначив, що подана трудова книжка громадянина не містить відомостей про роботу у понад 20 років саме трактористом - машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і інших підприємствах сільського господарства, а заяви до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника громадянин відносно періоду трудової діяльності 14.04.2002р. не подавав.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до записів у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 трудова діяльність заявника, пов'язана з виконанням роботи тракториста, складається з часу роботи: 1) 20.08.1993р.-14.04.2002р. в колгоспі ім. Ілліча, КСП ім. Ілліча, ПСП «Зоря»; 2) 06.03.2002р.-03.01.2019р. в ОАО «Племзавод ім. 20-років Жовтня», ПАТ «Племінний завод ім. Жовтня», ПАТ «Сахновщинське ім. М.О. Ключки»; 3) 22.03.2019р.-25.10.2019р. в ПАТ «Сахновщинське ім. М.О. Ключки».
04.06.2020 р. заявник зверненням затвердженого формуляра звернувся до Управління з приводу призначення пенсії за віком.
Рішенням Управління від 10.06.2020р. №2170 у призначенні пенсії за цим зверненням було відмовлено.
Як з'ясовано судом, в основу вчиненого волевиявлення у формі відмови пенсійним органом покладені фактичні судження про те, що загальний страховий стаж заявника складає 34р. 11м. 16дн., а пільговий стаж роботи трактористом лише 17р. 3м. 18дн.
У тексті відмови відсутні будь-які детальні та достатні обґрунтування порядку, обставин та умов визнання саме такого показника пільгового стажу, але у відзиві на позов Управлінням зазначено, що на цей період припадає час роботи заявника 06.03.2002р.-25.10.2019р.
Не погодившись із відповідністю закону владного волевиявлень пенсійного органу з приводу призначення пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею ст.46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким законом до 31.12.2003р. був Закон України "Про пенсійне забезпечення".
01.01.2004р. набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що згідно з п. «в» ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто після 01.01.2004р.) правила призначення пільгових пенсій громадянам з кола трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих понад 20 років у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства і які досягли 55 - річного віку регламентувались ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.3 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де указувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017р. №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій громадянам з кола трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих понад 20 років у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства і які досягли 55 - річного віку почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів повністю уніфіковані (ідентичні), відносно заявника правила означених законів не містять розбіжностей у величинах параметрів, котрі використовуються в алгоритмі розрахунків.
Розглядаючи справу суд зважає на правовий висновок постанов Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/10521/19, від 09.07.2020р. по справі №235/7688/16-а, де указано, що чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
З приписів наведеної норми закону слідує, що громадянин набуває право на призначення пенсії у порядку згаданої статті у разі одночасної відповідності низці умов, а саме: 1) досягнення 55 років; 2) наявності страхового стажу не менше 30 років; 3) роботи не менше 20 років трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.
Отже, відсутність будь-якої з перелічених кваліфікуючих ознак (у тому числі і робота трактористом - машиністом, але не задіяним у виробництві сільськогосподарської продукції, призводить до відсутності відповідного права).
Оскільки період трудової діяльності заявника 20.08.1993р.-14.04.2002р. мав місце до набрання чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і приписи названого акту права не містять ані вказівок про протилежне, ані приписів про заборону таких дій, то при підтвердженні стажу роботи громадянина до 31.12.2003р. суд вважає за необхідне керуватись положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно із ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній було затверджено постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок підтвердження стажу №637).
Пунктом п. 1 Порядку підтвердження стажу №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження стажу №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 31.03.2020р. у справі №678/65/17 та від 09.07.2020р. по справі №235/7688/16-а.
Так, у силу п.2 Порядку підтвердження стажу №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
Згідно з п.17 Порядку підтвердження стажу №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до п.18 Порядку підтвердження стажу №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У спірних правовідносинах пенсійним органом не забезпечено виконання приписів наведених норм права.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтверженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт не забезпечив дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, адже не вчинив усіх передбачених законодавством діянь управлінського характеру, спрямованих на з'ясування об'єктивної істини у сфері соціального забезпечення громадянина.
Тому, вчинене у спірних правовідносинах владне управлінське волевиявлення підлягає скасуванню, унаслідок чого у адміністративного органу виникає обов"язок повернутись до повторного розгляду матеріалів звернення заявника з урахуванням висновків суду по даній справі.
Оскільки адміністративний орган не виконав усіх управлінських дій, необхідних доказів не зібрав, оцінку таким доказам не надав, суджень з приводу цих доказів у тексті письмової відмови не виклав, то суд не знаходить підстав для обтяження пенсійного органу обов'язком призначити пенсію, адже рішення з даного приводу має бути прийнято у межах адміністративного розсуду органу, але з урахуванням достовірних обставин фактичної дійсності та вірного застосування належних норм матеріального права.
Відтак, у цій частині позов заявника до задоволення не підлягає.
До задоволення не підлягає також і позов у частині періоду трудової діяльності 06.03.2002р.-14.04.2002р., позаяк у трудовій книжці заявника має місце факт задвоєння одного і того ж самого проміжку часу на роботі як у КСП «Зоря» (до 14.04.2002р.), так і у ОАО «Племзавод ім. 20 років Жовтня» (з 06.03.2002р.).
Оскільки календарна дата - 06.03.2002р. хронологічно передує календарній даті - 14.04.2002р., а період роботи заявника 06.03.2002р.-25.10.2019р. вже включений пенсійним органом до пільгового стажу, то відсутні правові підстави для повторного збільшення показника тривалості пільгового стажу на один і той час проміжок трудової діяльності.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.06.2020р. №2170.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2020р. з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.