19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 754/3697/17
провадження № К/9901/13472/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Калашнікової О. В., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 листопада 2018 року, яке ухвалено у складі головуючого судді Зотько Т. А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Бужак Н. П. (головуючий), Костюк Л. О., Мельничука В. П.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі також ГУПФУ в м. Києві, відповідач), у якому, з урахуванням змін і доповнень, просив:
1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність ГУПФУ в м. Києві щодо відмови у наданні інформації та наданні неповної інформації листом № 2879/04 від 7 лютого 2017 року на інформаційні запити від 31 січня 2017 року;
1.2. зобов'язати ГУПФУ в м. Києві надати ОСОБА_1 у строк, що не перевищує п'яти днів з часу набрання судовим рішенням законної сили, копії документів, зокрема: постанова ВП № 49735287 ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 24 лютого 2016 року, документ ГУПФУ в м. Києві, згідно з яким створювалось відрахування з пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у 2016 році, відповідно до яких відповідач у період з травня по листопад 2016 року позбавив позивача його пенсійного забезпечення у розмірі 1582,00 гривень;
1.3. визнати протиправними дії відповідача у період з травня по листопад 2016 року щодо незаконного відрахування з пенсійного забезпечення позивача коштів у сумі 1582,00 гривень;
1.4. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 1356 гривень на відшкодування майнової шкоди з негайним виконанням вказаного зобов'язання;
1.5. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 31 січня 2017 року він подав відповідачеві два письмові запити щодо отримання публічної інформації, зокрема, щодо підстав щомісячного відрахування з пенсійного забезпечення позивача у 2016 році. Однак, у відповідь на надіслані запити позивач отримав від відповідача лист № 2879/04 від 7 лютого 2017 року, яким надана неповна відповідь на запитувану інформацію.
3. Суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
4. Відповідач і треті особи позов не визнали. Заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, покликались на безпідставність останніх.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. 31 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в м. Києві з інформаційними запитами в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, щодо надання інформації з приводу підстав щомісячного відрахування з пенсійного забезпечення позивача в 2016 році, з відповідними посиланнями на документи, прізвища, ім'я та по-батькові посадових осіб.
6. Відповідач листом від 7 лютого 2017 року № 2879/04 повідомив позивача про таке:
До управління з координації та контролю за виплатою пенсій ГУПФУ в м. Києві надійшов на виконання виконавчий документ про відрахування утримань з пенсії позивача.
Головним спеціалістом ОСОБА_2 до електронного пенсійного особового рахунку позивача були внесені реквізити на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ВП № 49735287 від 24 лютого 2016 року, яка внесена державним виконавцем Манасерян А. А., та виконавчого листа № 2-275/2013 від 19 серпня 2013 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_4 . Правильність внесення реквізитів були перевірені начальником відділу Нагорнюк Н. В.
За період з 1 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року утримано і перераховано кошти, згідно постанови, на рахунок ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві у сумі 1356 гривень, і відповідно за вказаний період сума щомісячного відрахування складала 226 гривень.
При цьому кошти за листопад 2016 року в сумі 226 гривень були отримані, але не перераховані, у зв'язку із відкликанням постанови (листом) ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві № 44329 від 18 жовтня 2016 року, який надійшов до управління з координації та контролю за виплатою пенсій 7 листопада 2016 року вх. № 7585/11, утримані кошти були перераховані позивачу разом з пенсією за грудень 2016 року.
Крім того зазначено, що запитувані позивачем копія постанови про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та копії виконавчого листа може бути отримана ОСОБА_1 за відповідним зверненням безпосередньо до Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у м. Києві.
7. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яка набрало законної сили, встановлено, що державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-275, виданого 19 серпня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 11842,35 гривень.
8. Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 лютого 2016 року № 49735287 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-275/2013 державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві звернуто стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 , який отримує пенсію в Управлінні з координації та контролю з виплати пенсії за адресою: АДРЕСА_1 .
9. Так, на підставі вищевказаної постанови державного виконавця відповідачем у період з травня 2016 року по жовтень 2016 року з пенсії позивача утримувались та перераховувались на рахунок виконавчої служби кошти в розмірі по 226 гривень щомісяця. При цьому за листопад 2016 року кошти у розмірі 226 гривень були утримані відповідачем, проте не відраховані.
10. 7 листопада 2016 року на адресу Управління з координації та контролю за виплатою пенсій ГУПФУ в м. Києві надійшов лист від Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві № 44318 із проханням припинити відрахування з пенсії позивача боргу, що здійснювалося на підставі постанови № 49735287 від 24 лютого 2016 року у зв'язку із тим, що рішення, яке підлягало примусовому виконанню, було скасовано.
11. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у наданні неповної відповіді на запитувану інформацію, та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Деснянський районний суду м. Києва рішенням від 8 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, в позові відмовив.
13. Такі свої рішення суди мотивували тим, що відповідач листом від 7 лютого 2017 року № 2879/04 надав позивачеві запитувану інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». При цьому відповідач не є розпорядником тих документів, які були отримані від ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. З-поміж іншого, автор скарги наполягає на неповноті судового розгляду, а також стверджує, що оскаржувані судові рішення ухвалені щодо прав, інтересів та обов'язків ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, який не залучено до участі у справі.
15. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. Відповідач і треті особи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
19. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
21. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
22. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу ухвалених у цій справі судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. За приписами статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом
25. Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).
26. Відповідно до статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
27. Як установили суди та підтверджується матеріалами справи, відповідач листом від 7 лютого 2017 року надав запитувану позивачем інформацію, розпорядником якої він є, роз'яснивши право на звернення за рештою інформації (документів) до належного розпорядника.
28. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з позицією судів про дотримання з боку відповідача вимог Закону № 2939-VI.
29. При цьому Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно порушення з боку судів норм процесуального права з огляду на незалучення до участі у цій справі ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві (його правонаступника), оскільки у цій справі жодним чином не вирішувались питання щодо прав, інтересів чи обов'язків останнього. Так, предметом оскарження у цій справі є виключно питання щодо дотримання з боку ГУПФУ у м. Києві вимог Закону № 2939-VI.
30. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
31. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильній юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є такими, що тягнуть обов'язкове скасування судового рішення.
32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі № 754/3697/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Калашнікова
Н. В. Шевцова