19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/2618/16
касаційне провадження № К/9901/48435/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Тацій Л.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі № 826/2618/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк" Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
22.02.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк" Національні інвестиції" Волощука І.Г. (далі відповідач або уповноважена особа Фонду), у якому з урахуванням заяви від 05.09.2016 про уточнення (зміну) позовних вимог просив:
визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г. №56/1-ОС від 13.11.2015 та додаток №1 до нього, а саме в частині щодо правочину (транзакції) від 17.09.2015 про перерахування грошових коштів в сумі 60 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 з призначенням платежу «Повернення безвідсоткової позики зг. дог. позики б/н від 13.05.2016 без ПДВ. не за цп»;
зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 60 000,00 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було протиправно не включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ №56/1-ос від 13.11.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування коштів в сумі 60 000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 26052980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи від 07.09.2015.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №26052980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи від 07.09.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемною транзакції від 17.09.2015 по перерахуванню коштів в сумі 60 000,00 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 від ОСОБА_2 , як повернення безвідсоткової позики.
Водночас суд першої інстанції звернув увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що дії по перерахунку коштів на рахунок позивача суперечить закону.
За позицією суду першої інстанції, чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк" Національні інвестиції" Волощука І.Г. задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк" Національні інвестиції" Волощука І.Г. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що в момент перерахування грошових коштів в сумі 60000,00 грн з поточного рахунку ОСОБА_2 на поточний рахунок позивача з призначенням платежу "повернення позики згідно договору про надання безвідсоткової позики від 13.05.2015", а саме з 17.09.2015 діяли обмеження в діяльності банку, визначені постановою НБУ, у тому числі і щодо проведення операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
За позицією суду апеляційної інстанції, перерахування коштів було здійснено під час віднесення банку до категорії неплатоспрможних, а отже відсутні підстави для визнання дій уповноваженої особи Фонду протиправними.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив на адресу суду касаційну скаргу (надійшла поштою 20.04.2018), у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено про ненадання відповідачем доказів на підтвердження того факту що дії щодо перерахування коштів у розмірі 60 000,00 грн на рахунок позивача суперечать закону.
Скаржник звертає увагу, що на момент перерахування коштів ні позивачу, ні особі, яка здійснювала перерахування згідно договору позики від 13.05.2015 не було відомо про те, що АТ «Банк «Національні інвестиції» є проблемним та про віднесення його до категорії неплатоспроможних.
Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
13.08.2018 від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу, де він просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 - без змін.
На переконання відповідача, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення у справі правомірно встановив наявність ознак нікчемності відповідних операцій (правочинів) та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за результатами повторного автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір №26052980/11/Деп від 07.09.2015 банківського рахунку фізичної особи, згідно якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 в 980 у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.
Як вбачається з копії банківської виписки по особовому рахунку з 01.09.2015 по 21.09.2015, грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн на рахунок позивача надійшли 17.09.2015 в якості переказу коштів із призначенням платежу: повернення безвідсоткової позики згідно договору позики б/н від 13.05.2015. Без ПДВ. Не за цп.
Позивачем також надано копію договору позики від 13.05.2015, укладеного між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), на суму позики 60 000,00 грн в строк на 4 місяці з моменту підписання договору, але не пізніше 14.09.2015.
На підставі постанови Правління Національного банку України №613 від 17.09.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №172 від 17.09.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», визначені статтями 37-39 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України №853 від 01.12.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №214 від 02.12.2015 «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону № 4452-VI, начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. на два роки з 03.12.2015 до 02.12.2017 включно. Інформацію про дату початку виплат та банк-агент Фонду гарантування повідомлено на сайті Фонду гарантування - www.fg.gov.ua та на сайті АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» - www.jsbni.kiev.ua. Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. на підставі висновків Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, оформлених протоколом № 4 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) від 11.11.2015, було видано наказ № 56/1-ос від 13.11.2015 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)», згідно якого було визнано операції, правочини, договори, перелік яких наведено в Додатку №1, нікчемними, згідно пункту 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Повідомленням про нікчемність правочину від 02.12.2015 за №4768/03 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» поінформувала позивача про визнання правочину від 17.09.2015 щодо перерахунку грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 60 000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в АТ «Банк «Національні інвестиції» на ім'я ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г. № 56/1-ос від 13.11.2015 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» вищезазначений правочин визнано нікчемним.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.
Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
Постановою Правління НБУ від 15.09.2015 № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Частиною другою статті 56 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону №679-XIV).
Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07.12.2000 №2121-III «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Верховний Суд зазначає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду в межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.
Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12.08.2015 одночасно з набранням чинності Законом № 629-VIII.
Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
В розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов'язку встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.
Велика Палати Верховного Суду в постановах від 21.11.2018 у справі №810/896/16, від 28.11.2018 у справі № 826/3486/16, від 19.06.2019 у справі № 826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунка) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.
Зазначеними висновками не враховано, що у спорах, які виникають у зв'язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов'язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).
Верховний Суд вважає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені Законом №4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.
Водночас законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у повідомленні уповноваженої особи Фонду від 02.12.2015 №4768/03 позивача поінформовано про визнання правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 60 000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в АТ "Банк "Національні інвестиції" на ім'я ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , на його поточний рахунок № НОМЕР_4 нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону №4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що договір позики від 13.05.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нікчемним не визнавався.
Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Водночас постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.
Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.
Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.
Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв'язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Крім того, у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі перерахування коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_1 не суперечить вимогам чинного законодавства.
Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у по справі № 816/378/16.
Отже, уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17.09.2015 коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону № 4452-VI.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду, зобов'язання включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором №26052980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи від 07.09.2015 та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. №56/1-ос від 13.11.2015 в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування коштів в сумі 60 000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 , то Верховний Суд враховує правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.07.2018 № 819/353/16 у подібних правовідносинах щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. №56/1-ос від 13.11.2015 в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування коштів в сумі 60 000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 , в решті залишити без змін.
Керуючись статтями 238, 345, 349, 352, 354, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 - скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» від 13.11.2015 № 56/1-ос в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування коштів в сумі 60 000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 , та закрити в цій частині провадження у справі.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.М. Чиркін
Судді Л.В. Тацій
В.М. Шарапа