Справа №: 148/1104/20
18 серпня 2020 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з відділу адміністративної практики УПП у Вінницькій області ДПП НПУ про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст. 127-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.05.2020, ОСОБА_1 , являючись директором ТОВ «Автоекспрессервіс», 03.04.2020 видав протокол перевірки технічного стану транспортного засобу «Шкода Октавія А5» д/з НОМЕР_1 з порушенням п.16 Порядку проведення ОТК» а саме на фотографії фіксації перевірки увімкнених фар ближнього світла та протитуманних фар зафіксовано, що не увімкнено протитуманні фари.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.07.2020, ОСОБА_1 , являючись директором ТОВ «Автоекспрессервіс», 09.07.2020 видав протокол перевірки технічного стану транспортного засобу «ДАФ» д/з НОМЕР_2 з порушенням вимог законодавства у сфері здійснення ОТК.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.05.2020, ОСОБА_1 , являючись директором ТОВ «Автоекспрессервіс», 08.04.2020 видав протокол перевірки технічного стану транспортного засобу «FRUEHAUF TD 35CI» д/з НОМЕР_3 з порушенням Порядку проведення ОТК, а саме на фотографії перевірки гальмової системи методом стендових випробувань і загального вигляду причепу на гальмовому стенді, номерного знака та увімкнених сигналів гальмування.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мовчан В.В. не з'явилися, на адресу суду адвокат Мовчан В.В. подав заяву про розгляд адміністративних матеріалів про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення ст. ст. 127-1 КУпАП розглядати у їх відсутність. До заяви додано пояснення щодо вчинених правопорушень ОСОБА_1 , де зазначено, що складені протоколи про адміністративні правопорушення не відповідають тим вимогам, які пред'являються до ОСОБА_1 нормами законодавства. Так в протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення і нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. В протоколах про адміністративні правопорушення відсутні посилання на конкретну норму права, яка передбачає відповідальність, а лише зазначена загальна стаття Кодексу - 127-1, хоча вона містить декілька частин, а тому не зрозуміло, якою саме частиною статті передбачена відповідальність ОСОБА_1 Рапорт посадової особи, які є в матеріалах справи, після повернення адміністративних матеріалів з доопрацювання, щодо частини статті за правопорушення не може братись судом до уваги, так як такий спосіб усунення недоліків не передбачений нормами КУпАП і прямо порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, в тексті протоколів не розкрито і не конкретизовано суть допущеного ОСОБА_1 правопорушення. Окрім того, при складані протоколів посадова особа не визначилась з тим, відносно кого мали бути складені протоколи так як в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 є саме тією особою, яка відповідальна за правильність проведення ОТК. Таким чином, жодних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності немає, а тому просить справу провадженням закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень за порушення ст. ст. 127-1 КУпАП.
Суддя, дослідивши матеріали справи, а саме протоколи про адміністративні правопорушення (а.с.2, 23, 58) та додані до нього матеріали, дослідивши пояснення представника правопорушника, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 ч. 1 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом з тим, згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.. 252 КУпАП).
Стаття 127-1 КУпАП, яка складається з трьох частин, має наступний зміст:
«Видача документа про технічну справність транспортного засобу, що підлягає обовязковому технічному контролю, з порушенням порядку проведення перевірки технічного стану такого транспортного засобу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Видача документа про технічну справність транспортного засобу, що підлягає обовязковому технічному контролю, без проведення перевірки його технічного стану - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Видача спеціального знака державного зразка з порушенням встановленого Законом порядку укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
Таким чином, об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 127 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Суб'єкт правопорушення спеціальний (посадові особи).
Але, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 є посадовою особою, а також докази покладення на нього обов'язків, за порушення яких він притягається до адміністративної відповідальності за ст. ст. 127-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В порушення вищевказаних норм закону в протоколах про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 406521 від 15.07.2020, БД № 317039 від 06.05.2020, БД № 311252 від 21.05.2020 стосовно ОСОБА_1 не зазначено, за якою саме частиною ст. 127-1 КУпАП, останній притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, в протоколах про адміністративні правопорушення повно та всебічно не зазначено суть правопорушення та в чому воно полягає з посиланням на диспозицію інкримінованої частини статті 127-1 КУпАП, не вказано правової норми, яку порушила особа (частини, статті закону чи абзац пункту підзаконного нормативно-правового акту), а тому вважаю протоколи серії ДПР18 № 406521 від 15.07.2020, БД № 317039 від 06.05.2020, БД № 311252 від 21.05.2020 про адміністративні правопорушення не належними доказами вини ОСОБА_1 .
З вказаних вище підстав постановами Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.06.2020 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направлялись на доопрацювання до УПП у Вінницькій області, однак вимоги постанови суду належним чином виконані не були.Рапорт посадової особи, які є в матеріалах справи, після повернення адміністративних матеріалів з доопрацювання, щодо частини статті за правопорушення не може братись судом до уваги, так як такий спосіб усунення недоліків не передбачений нормами КУпАП і прямо порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ст. 6 ч.1 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
В розумінні Європейського Суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення (проступки) є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1ст.51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно ст. 129 п. 2 Конституції України однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Наявні у справі матеріали не містять безперечних доказів і є недостатніми для однозначного висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні ст. 127-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини №39598/03 від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» та рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), а інших належних доказів не надано, суддя, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 127-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 п.1 ч.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням пояснень захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріалів справи та встановлених в судовому засіданні обставин визнаю за необхідне провадження у справі закрити, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 9, 247 п.1, 245, 251, 256, 280, 283, 284 КУпАП, -
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 127-1 КУпАП провадженням закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: