№ 1-444/2009
16 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Горб І.М.
при секретарі - Проценко І.В.
з участю прокурора - Коваль А.А., Шабаліна М. В. потерпілої - ОСОБА_1 захисника - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого розпорядником в ТОВ «Імперіал», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
03 грудня 2008 року приблизно об 11 годині 30 хвилин на території будівництва церкви за адресою вул. Овруцька, 3 в м. Києві ОСОБА_3, не маючи посвідчення водія та не маючи навиків керування транспортними засобами, сів за кермо автомобіля «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1, та запустив роботу двигуна даного автомобіля. Порушуючи вимоги п.п. 2.3 «а» та 10.1 Правил дорожнього руху, введених в дію 01 січня 2002 року, вимоги п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «По дорожній рух» від 30 червня 1993 року, ОСОБА_3 перед початком руху не перевірив технічний стан транспортного засобу, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та почав рух автомобілем. Під час руху автомобіль «ЗИЛ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 виїхав на тротуар та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка в цей час знаходилась на тротуарі біля зупинки громадського транспорту. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.
Відповідно до висновку експерта №346/4597 від 25.12.2008 року: «...при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлено:
- численні садна і синці на гомілках, стегнах, на грудях і животі справа, синці на правій кисті і забійно-рвані рани на 2 і 5 її пальцях; крововилив в м'які покрови голови в потилично-тім'яній ділянці справа;
- розміжчення підшкірної клітковини і розшарування м'яких тканин на гомілках, стегнах, на ділянці тазу і тулуба справа;
• - перелом лівої великої гомілкової кістки, переломи лобкових та сідничних кісток, крижів справа, розрив лівого клубово-крижового зчленування;
• - багатоосколковий перелом правої лопатки; фрагментовані переломи правих 1-12 ребер з обох сторін;
- розриви легень, серця, нижньої порожнистої вени, печінки і селезінки, крововиливи в жирову капсулу правої нирки і наднирника.
Смерть ОСОБА_4 настала від сполучної травми тіла - численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів і м'яких тканин.
Всі ушкодження виникли від дії тупих предметів і могли утворитися при обставинах, викладених в постанові (травмування пішохода автомобілем ЗІЛ. Між ушкодженнями у ОСОБА_4 та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
В процесі травмування був перекат колеса (коліс) через тіло ОСОБА_4 Через велику площу перекату (ноги, таз, живіт, нижня частина грудей) точно встановити положення ОСОБА_4 відносно автомобіля в момент первинного контакту неможливо. Імовірно, що вона знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні (наявність слідів ковзання на підошвах чобіток) і була звернена до автомобіля задньою правою частиною тіла (багатоосколковий перелом правої лопатки поза зоною розташування тканин від перекату коліс і крововилив в потилично-тім'яній ділянці можуть бути зонами первинного контакту)...»
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиросердно розкаявся у вчиненому та пояснив, що 02 грудня 2008 року йому подзвонила знайома по церкві на ім'я ОСОБА_4 та попросила про допомогу, що необхідно було терміново встановити хрест по вул. Овруцька, 3 в м. Києве, де знаходиться домашня церква «Царственних мучеників». Раніше він там ніколи не був, але вона сказала, що там потрібна чоловіча допомога і він погодився. Приїхавши в це місце, він займався прибиранням сміття та плануванням землі. 03 грудня 2008 року він також там же допомагав своїй знайомій ОСОБА_4 і в цей день до нього підійшов ОСОБА_5, який там працював, та попросив про допомогу в ремонті машини, так як йому самому було незручно її ремонтувати, а йому було незручно йому відмовити, незважаючи на те, що він боїться машин. Він попередив ОСОБА_5, що в нього немає прав і в машинах він нічого не розуміє, але той настояв і він погодився. Після того, як вони встановили акумулятор та приєднали бензошланг, ОСОБА_5 приніс ключі від машини, вставив в замок запалення, завів двигун та посадив його за кермо в кабіну автомобіля. Він показав, що саме йому необхідно натискати, щоб машина працювала, а сам підняв кришку капоту і щось там ремонтував, а йому в цей момент необхідно було натискати на педаль, щоб машина не заглохла. Потім, закривши кришку капоту, він сказав, що було б непогано, якби машина проїхала декілька метрів по території. Він натискав на те, що йому до цього казав ОСОБА_5, і машина на третій раз завелась та раптом поїхала. Він намагався її зупинити, однак в нього не виходило. Він думав, що ОСОБА_5 десь поряд і допоможе йому, але він в цей момент кудись пропав. Він почав натискати на педаль гальм, однак вона не працювала, він натискав на сигнал, однак, він також не працював. Він дуже злякався, що машина не зупиняється, розгубився і не зміг зупинити машину.
Він розраховував, що ворота забору зможуть її зупинити, однак, ворота не витримали та впали, а машина переїхала через дорогу та зупинилась, вткнувшись в залізний забор у сквері. Про знаходження зупинки транспорту за воротами він не знав. Після того, що сталося, він вибіг з машини, та побачив, що на дорозі лежить жінка, він одразу кинувся до неї та просив людей викликати швидку допомогу. Він дуже жалкує, що через нього загибла жінка, та щиро розкаюється у вчиненому. Вказав, що раніше до цього він ніколи не сидів за кермом автомобіля, це було перший раз, і він не думав, що машина поїде. Він не знає, яка марка та модель цієї машини, на цю машину на території вони грузили сміття, і належить вона ОСОБА_6, яка й попросила його про допомогу в прибиранні сміття. Вказав, що з потерпілою вони домовились з питання відшкодування їй матеріальної та морально шкоди.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненому підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка, будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що загибла, це її мати. Коли трапилась дана подія, вона була на навчанні, і про те, що сталось, вона дізналась від своєї тітки, яка була присутня при цьому. Тітка їй розповіла, що вони з матір'ю стояли на зупинці і чекали транспорт, щоб доїхати до метро. Потім тітка відчула поштовх в спину, від якого вона втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то побачила її матір на проїзній частині дорозі. Вона намагалась попередити її матір, але вона не рухалась, потім тітка закрила очі руками, а після вже побачила її загиблу матір і автомобіль, який стояв біля паркану, та з якого вибіг підсудний, намагався допомогти та просив викликати швидку допомогу. Вказала, що підсудний надав їм матеріальну допомогу на поховання матері в розмірі 10 000 гривень. З підсудним вони домовились, що він їй відшкодує моральну та матеріальну шкоду в розмірі 50 000 гривень, а заявлений нею цивільний позов просить залишити без розгляду. Також просить суд призначити підсудному покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження інших доказів по фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному обвинувачення.
Досудовим слідством дії ОСОБА_3, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним, дані про його особу, як пом'якшуючу покарання підсудного обставину, суд враховує щиросердне розкаювання у скоєному, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди, також враховує відсутність обтяжуючих його покарання обставин, і приходить до висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи те, що хоча скоєний ОСОБА_3 злочин і належить до категорії тяжких злочинів, суд враховує також і те, що вчинений ним злочин не є умисним, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, характеризується виключно позитивно, враховує стан його здоров'я, що ОСОБА_3 має ряд захворювань, враховує думку потерпілої, яка просила, суворо не карати ОСОБА_3 та обрати йому міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі, вказуючи на те, що немає до нього ніяких матеріальних і моральних претензій, і приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, звільнивши його з випробуванням і покладенням певних обов'язків, що передбачено ст. ст. 75, 76 КК України.
З огляду на те, що ОСОБА_3 немає прав на керування транспортним засобами, суд вважає за необхідне не призначати ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Речові докази по справі: автомобіль «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1, переданий під розписку власнику автомобіля ОСОБА_6 (а.с. 37, 38) - вважати її власністю; два номерні знаки, два технічних талона та ключі від автомобіля, які знаходяться на зберіганні в камері схову Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 37, 39), повернути власнику автомобіля ОСОБА_6
Суд також вважає необхідним стягнути з підсудного ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи.
У зв'язку з добровільним та повним відшкодуванням цивільним відповідачем ОСОБА_6 завданої потерпілій шкоди, згідно заяви потерпілої ОСОБА_1 від 13.04.2009 року (а.с. 209), слід скасувати арешт, накладений, з метою забезпечення цивільного позову, на майно цивільного відповідача ОСОБА_6
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, згідно її заяви від 15.04.2009 року (а.с. 212), слід залишити без розгляду, у зв'язку з вирішенням з підсудним ОСОБА_3 питання відшкодування шкоди мирним шляхом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,
засудив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк - два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі: автомобіль «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1, переданий під розписку власнику автомобіля ОСОБА_6 (а.с. 37, 38) - вважати її власністю; два номерні знаки, два технічних талона та ключі від автомобіля, які знаходяться на зберіганні в камері схову Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 37, 39), повернути власнику автомобіля ОСОБА_6
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого від 24.01.2009 року, на, належну ОСОБА_6, квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 124).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертизи в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 77 коп.
Цивільний позов ОСОБА_1, згідно її заяви від 15.04.2009 року, залишити без розгляду.
На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти діб з часу його проголошення через районний суд.