23 квітня 2009 року справа № 2-914/09
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапенка О.М. при секретарі Касянчук Л.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи орган опіки та піклування Шевченківського районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві адміністрації про визначення місця проживання та відібрання малолітніх дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей, -
у лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, треті особи орган опіки та піклування Шевченківського районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх відібрання, стягнення аліментів та додаткових витрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з вересня 1992 року по грудень 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5.
Після припинення шлюбних відносин, за спільною згодою з відповідачем, малолітні діти залишилися проживати з позивачем, але у вересні 2007р. відповідач обманним шляхом вмовив позивача переїхати дітей до нього.
В період з 30.01.2008р. у зв»язку з хворобою дітей позивач мала можливість брати дітей до свого помешкання. Після обстеження в Дитячій поліклініці №2 Шевченківського району м. Києва з»ясувалось, що діти заражені педикульозом, а син додатково хворобою на цистит. Самі умови в яких проживають діти не відповідали вимогам санітарних норм.
В подальшому відповідач взагалі відмовив позивачці у спілкуванні з дітьми, спроби останньої побачитись з дітьми закінчувалися категоричною відмовою в цьому. Проживання дітей разом з відповідачем негативно відображаються і на розвитку дітей в навчальних закладах.
Такі дії змусили позивача звернутися до суду із зазначеним позовом.
Крім того, оскільки свого обов"язку щодо утримання дітей та участі у їх вихованні відповідач не виконує, просила одночасно з визначенням проживання дітей з нею ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина та доньку у твердій грошовій сумі 5 000 грн. щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття
В подальшому позивач доповнила свої позовні вимоги і окрім викладеного вище просила стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей.
Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість і просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник органу опіки та піклування Шевченківського районної у м. Києві державної адміністрації підтримала позов і просила його задовольнити з підстав викладених вище.
Представник органу опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві адміністрації в судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в його відсутність за наявним у справі матеріалами.
Заслухавши позивача, відповідача та представника органу опіки та піклування Шевченківського районної у м. Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що з 23.09.1991р. по 14.12.2006р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу вони почали проживати окремо.
Згідно зі ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
Судом встановлено, що на час розгляду справи малолітній ОСОБА_3 проживає з матір»ю, про що остання не заперечувала, що в свою чергу виключає задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір»ю та його відібрання.
Щодо визначення проживання малолітньої ОСОБА_4 з позивачем, то перевіряючи в сукупності обставини справи, які мають істотне значення для вирішення цього спору, судом встановлено, що відповідно до акту соціального інспектування від 14.11.2008р. ОСОБА_4 проживає з батьком у дво поверховому приватному будинку, має свою кімнату та забезпечена всіма належними умовами для повноцінного розвитку. При цьому на час обстеження житлових умов комісією встановлено, що мати уникає зустрічей з дитиною про які була домовленість на засіданні комісії.
За місцем свого навчання ОСОБА_4 позитивно характеризується, за час навчання в школі зарекомендувала себе працелюбною ученицею, має достатній і середній рівень знань. В класі користується повагою серед учнів, бере активну участь у громадському житті школи та класу. При цьому батьки приділяють велику увагу вихованню своєї дитини, підтримують тісний зв»язок зі школою. Останнім часом батько приділяє велику увагу вихованню дитини.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 виявила беззаперечне бажання проживати з батьком.
Обставин які б давали підстави вважати зловживання відповідачем спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальної поведінки, яка може зашкодити розвиткові дитини судом не встановлено.
Враховуючи вище зазначене підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення проживання малолітньої ОСОБА_4 з мотивів викладених позивачем в позовній заяві суд не вбачає.
В силу статті 162 Сімейного кодексу України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров»я.
З огляду на викладене та враховуючи те, що судом визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 з батьком, в діях якого не встановлено протиправної поведінки по відношенню до дитини, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
В силу ст. . 181 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов»язаний брати участь у її утриманні.
Оскільки малолітня ОСОБА_4 проживає з батьком то підстав для задоволення позову щодо стягнення аліментів з останнього задоволено бути також не може.
Згідно ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи, що ОСОБА_3 проживає з матір»ю, а відповідач фактично участі у його утриманні не приймає, і дохід позивача не дозволяє забезпечити належне задоволення потреб дитини та виходячи з матеріального стану як позивача так і відповідача, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача має сягати 300 грн. щомісячно, але не меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити державне мито на користь держави.
Згідно зі статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України, рішення підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов"язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається з рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В супереч ст. 60 ЦПК України позивач не надала суду належних доказів які б свідчили і давали підстави вважати понесення позивачем додаткових витрат на лікування ОСОБА_3, самого факту захворювання дитини на цистіт, а так само витрат які вона понесла у зв»язку з направленням на оздоровлення ОСОБА_3 на лікувальні курорти.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 161, 162, 181, 183, 185, 191 СК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, але не меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення ним повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову - 27 лютого 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.