Ухвала від 13.08.2020 по справі 686/8304/20

Ухвала

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 686/8304/20

провадження № 61-11780ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути на його користь з Хмельницької міської ради 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн, сплачених адвокату за надання правової допомоги.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради від 12 лютого 2019 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. Однак вказану постанову було скасовано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2019 року, а справу закрито через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв'язків, дискомфорті та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема доводити в суді свою невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення. Крім того, при розгляді адміністративної справи про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності він поніс витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу Хмельницької міської ради задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року скасовано в частині задоволених вимог про стягнення 5 000 грн на правову допомогу та ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

07 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П. Я. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 10 000 грн (5 000 грн + 5 000 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 686/8304/20 є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, згідно з яким: «Механізм повернення обвинуваченому витрат, пов'язаних з розглядом кримінальної справи, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає. Проте такі витрати можуть бути повернуті на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, передбачених цим законом. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вимогу позивача про відшкодування йому витрат, понесених у кримінальному провадженні під час розгляду заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, треба розглядати за правилами Кримінально процесуального кодексу України. Вимогу позивача в цій частині теж слід розглядати за правилами цивільного судочинства», не заслуговують на увагу, оскільки обставини, встановлені у справі № 688/2479/16-ц, не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, а тому викладені в ній висновки не підлягають беззастережному застосуванню в цій справі. У справі № 688/2479/16-ц позивач просив відшкодувати йому матеріальні витрати, пов'язані з розглядом кримінальної справи, механізм відшкодування яких Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає. Натомість в цій справі позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу, яких він зазнав у зв'язку з оплатою послуг адвоката під час розгляду адміністративної справи про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким на позивача було накладено штраф. Механізм відшкодування таких витрат передбачений статтями 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України і заявник мав змогу звернутися до суду, який розглядав адміністративну справу із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, також не є підставою для перегляду малозначної справи в касаційному порядку, оскільки доводи заявника не свідчать про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов

Попередній документ
91037311
Наступний документ
91037313
Інформація про рішення:
№ рішення: 91037312
№ справи: 686/8304/20
Дата рішення: 13.08.2020
Дата публікації: 19.08.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (01.09.2020)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 01.09.2020
Предмет позову: про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу
Розклад засідань:
14.05.2020 14:00 Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
21.07.2020 10:30 Хмельницький апеляційний суд