17 серпня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/8592/19
Апеляційне провадження 22-ц/824/9513/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А., Стрижеус А.М.
сторони
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», поданою через представника Крилову Олену Леонідівну, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у липні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 119 093,06 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 підписала заяву № б/н від 11.11.2010, згідно з якою отримала кредит у сумі 7 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 31.05.2019 у розмірі 247 087,25 грн, яка складається з тіла кредиту - 6 736,91 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом - 236 028,89 грн, пені та комісії- 4 321,45 грн.
Позивач вимагає повернути лише частину заборгованості, а саме заборгованість за тілом кредиту - 6 736,91 грн, та заборгованість по відсотків за користування кредитом - 112 356,15 грн.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.03.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 736,91 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає, що встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернула, суд не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків по кредиту та допустив грубе порушення норм банківського кредитування, що наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг. Своїм підписом відповідач засвідчила згоду на отримання кредиту саме на таких умовах. Суд звільнив боржника від сплати відсотків, що впливає на економічну безпеку підприємства. Підстав для звільнення від сплати відсотків не наведено. Суд не звернув уваги на те, що предметом позову є стягнення заборгованості по кредиту і він не підлягає розділу на окремі складові. Суд поклав на позивача недосяжний предмет доказування та не звернув уваги на те, що відповідач не спростувала доводи позивача. Судом також не враховано положення ст. 1048 ЦК України та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Враховуючи ціну позову, а також ту обставину, що позивач, у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2010 між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 31.05.2019 у розмірі 247 087,25 грн, яка складається з тіла кредиту - 6 736,91 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом - 236 028,89 грн, пені та комісії- 4 321,45 грн.
Позивач просив стягнути 6 736,91 грн заборгованості по тілу кредиту та 112 356,15 заборгованості по відсотках за користування кредитом за період 11.11.2010 по 30.07.2018.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування відсотків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови)
Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мали на увазі сторони, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які брала на себе зобов'язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У анкеті - заяві вказано лише про те, що відповідач підписала анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Дана заява не містить даних про те, якої згоди досягли сторони щодо сплати процентів за користування кредитом.
З наданого розрахунку, складеного позивачем вбачається, що відсоткова ставка змінювалася та складала у різні періоди 30 %, 34,80 %, 43,20 %. Яка відсоткова ставка була погоджена при укладенні договору та чи погоджували сторони зміну відсоткової ставки надалі позивач не вказав та доказів не надав.
За розрахунком банку розмір відсотків перевищує більше ніж у 35 разів суму самого кредиту.
Для проведення розрахунку процентів за користування кредитом є необхідним надання доказів про те, який розмір процентів сторони договору узгодили укладаючи договір. За відсутності доказів про те, на яких умовах надавалися кредитні кошти, наданий банком розрахунок не є доказом заборгованості по відсоткам.
Доводи апеляційної скраги про те, що суд не навів підстав для звільнення відповідачки від сплати заборгованості не можна визнати обґрунтованими, оскільки за відсутності доказів про те, яка процентна ставка погоджена сторонами при укладенні договору слід вважати, що саме позивач не зазначив підстав для стягнення таких відсотків.
Умови і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачкою не підписані, а матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Умовами відповідач була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи анкету - заяву.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки позивач не надав доказів про те, що відповідач на час підписання анкети - заяви достовірно знала про розмір процентів за користування кредитом, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є правильними.
Висновки суду першої інстанції відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав права розділяти на складові суму заборгованості суперечать завданням цивільного судочинства. До того ж, сам позивач розбив заборгованість на складові та зменшив розмір нарахованих відсотків з 236 028,89 грн до 112 356,15 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки у договорі не визначений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами право на отримання таких процентів може виникати лише за правилами ст. 1048 ЦК України. Проте таких позовних вимог позивач не заявляв та відповідного розрахунку не надавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення процентів на підставі ст. 1048 ЦК України суперечать положенням ч. 1 ст. 12 ЦПК України, оскільки таких вимог у суді першої інстанції не заявлено.
Колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що рішення суду суперечить ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» безпідставними, оскільки саме на позивачеві лежить обов'язок викласти умови договору такими, щоб вони були зрозумілими для споживача та надати споживачеві повний розрахунок сукупної вартості кредиту. До того ж, як зазначалося вище позивач не позбавлений права заявити вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами за ст. 1048 ЦК України.
До суду першої інстанції позивач надав лише анкету - заяву, яка майже не читається, розрахунок заборгованості та витяг з Умов. Будь - яких інших доказів про видачу відповідачці кредитних коштів, видачу картки, строк її дії тощо позивач не надав.
Прийняття доказів на стадії апеляційного розгляду обмежено вимогами ст. 367 ЦПК України, а відтак колегія суддів не враховує докази, які долучені до апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а відтак у апеляційному порядку не перевіряється.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Постанова складена 17.08.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
А. М. Стрижеус