Апеляційне провадження № 22-ц/824/7794/2020
Справа № 761/46487/17
Іменем України
17 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Фролової І.В. в м. Київ 08 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В грудні 2017 року позивач ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 06/1780К-07 від 12 травня 2008 року в розмірі 50689,93 грн. та судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 12 травня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06/1780К-07, за умовами якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах кредитного договору кредит у вигляді грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором (рівними платежами щомісячно), з кінцевим терміном погашення не пізніше 12 лютого 2009 року, процентна ставка становить 12 % річних.
13 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_5 , між банком та ОСОБА_1 окремо з кожним укладено договори поруки в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, за умовами яких відповідачі зобов'язуються відповідати перед банком солідарно з ОСОБА_3 в повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. В порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконав свої зобов'язання і припинив вносити платежі, передбачені умовами кредитного договору як повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку з припиненням здійснення платежів на виконання кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором на 14 листопада 2016 року в сумі 50689,93 грн., а саме заборгованість по тілу кредиту 42620,70 грн., заборгованість по відсоткам 8069,23 грн., заборгованість по штрафних санкціях (пені) - 0,00 грн., заборгованість по комісії - 0,00 грн.
14 листопада 2016 року ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № UB-ОР/16-132, за умовами якого позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «Універсал Банк».
Заочним рішенням Шевченківського міськрайонного суду м. Києва від 09 липня 2019 року позов ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50689,93 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Шевченківського міськрайонного суду м. Києва від 06 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського міськрайонного суду м. Києва від 09 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що при ухваленні заочного рішення суд виходив із того, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив. Натомість заявник жодної кореспонденції суду не отримував та не мав уявлення про наявність майнових вимог до нього з боку позивача. За таких обставин він був позбавлений права приймати участь у розгляді справи, а також надати суду заперечення та докази, які б повністю спростовували позовні вимоги позивача, в тому числі заявити про сплив строку позовної давності за вимогами позивача.
Вказував, що позивачем було пропущено строки позовної давності до всіх відповідачів, що мало б стати підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки останнім днем терміну повернення коштів за кредитним договором було 12 лютого 2009 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 06 грудня 2017 року.
Також зазначав, що розгляд його заяви про перегляд заочного рішення було призначено на 06 березня 2020 року, і представник заявника з'явився у призначений судом день та час на судове засідання. У призначений час, секретар судового засідання викликав представника заявника до залу судового засідання, перевіривши повноваження останнього, повідомив про те, що потрібно зачекати, та покинув зал судового засідання. Після спливу тривалого часу, секретар судового засідання повернувся та повідомив представника заявника, що суддя відмовила заявнику у його заявлених вимогах. При цьому ані короткий, ані повний текст такої ухвали представнику заявника вручено не було і станом на 31 березня 2020 року вказана ухвала відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Від позивача ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказував, що аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема твердження апелянта про його неповідомлення про час і дату розгляду справи спростовуються зворотнім повідомленням, що підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи 08 липня 2019 року.
Зазначав, що відповідно до п. 10.1 кредитного договору даний договір діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому. Крім цього, пунктом 12 договору поруки зазначено, що цей договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору. На момент пред'явлення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором зобовязання не виконані, заборгованість не погашена. За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведених вимог закону, оскільки апеляційна скарга подана лише одним відповідачем, а інші власних апеляційних скарг не подали і до апеляційної скарги ОСОБА_1 , не приєдналися, апеляційний суд, оцінюючи висновки суду першої інстанції та апеляційної скарги, виходить лише із тих висновків і доводів, які стосуються саме цього відповідача, і не переглядає рішення в цілому.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 13 лютого 2007 року ОСОБА_3 уклала з ВАТ «Банк Універсальний» кредитний договір № 06/1780К-07, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту 2000 доларів США, термін кредиту - 24 місяці, дата погашення кредиту - 12 лютого 2009 року, процентна ставка - 12 % річних. Згідно п. 10.1 кредитного договору даний договір діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору. Згідно п. 10.4 кредитного договору шляхом підписання даного договору сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості по погашенню кредиту та/або по сплаті процентів за користування ним чи інших платежів строком більше 10 календарних днів, банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочки та термін сплати. У випадку невиконання позичальником вимоги банку, в термін встановлений у повідомленні, дата погашення кредиту, вказана в п. 1.1 договору, вважається такою, що настала на наступний день після дати, зазначеної в повідомленні. В цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, проценти, та інші платежі, передбачені даним договором (а. с. 10 - 15).
13 лютого 2007 року ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_5 уклали договір поруки № 06\1780дп-02-07, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3 , що випливають з кредитного договору № 06/1780К-07 від 13 лютого 2007 року. Згідно п. 12 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем (а. с. 16).
13 лютого 2007 року ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 06\1780дп-07, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3 , що випливають з кредитного договору № 06/1780К-07 від 13 лютого 2007 року. Згідно п. 12 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем (а. с. 19).
14 листопада 2016 року ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № UB-ОР/16-132, за умовами якого цедент передає (відступає) належне йому право вимоги до боржників, що виникло з кредитних договорів, перелік яких (кредитних договорів та боржників) міститься у Реєстрі боргових зобов'язань, а цесіонарій приймає право вимоги та зобов'язується сплатити цементу купівельну ціну в розмірах, порядку та строки/терміни, вказані в цьому договорі. Реєстр боргових зобов'язань наведений у Додатку № 1 до цього договору та є невід'ємною частиною цього договору (а. с. 23 - 26).
Згідно витягу з акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов'язань від 11 листопада 2016 року до договору відступлення права вимоги, було передано право вимоги в тому числі за кредитним договором від 12 травня 2008 року, укладеним з ОСОБА_3 , загальна заборгованість - 50689,93 грн. (а. с. 30).
05 грудня 2017 року ТОВ КУА «Прімоколект-Капітал» направив вимогу про погашення кредитної заборгованості в сумі 50689,93 грн. на адресу ОСОБА_3 (а. с. 6 - 7, 31 - 32).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позов ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 13 лютого 2007 року уклала кредитний договір із ВАТ «Банк Універсальний», забезпечений договорами поруки, укладеними з іншими відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , позичальник не виконує свої зобовязання за кредитним договором, а отже з відповідачів, які є позичальником та поручителем, солідарно на користь позивача як нового кредитора згідно договору відступлення права вимоги підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 50689,93 грн.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України (тут і в подальшому застосовуються норми матеріального права в редакції станом на час укладення договорів) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 3-1169/11 (провадження № 14-265цс18).
Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Такий позов слід пред'явити протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачені окремі зобов'язання боржника щодо повернення боргу щомісяця частинами та встановлена самостійна відповідальність боржника за невиконання таких обов'язків, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованості повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то з урахуванням змісту частини четвертої статті 559 цього кодексу зазначені вище правила мають застосовуватися і до поручителя (вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16).
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення коштів поза межами цього строку.
Разом із тим, наведені вимоги судом першої інстанції залишені поза увагою і взагалі не надано оцінки строку дії поруки, з урахуванням строку виконання основного зобовязання, який сплив 13 лютого 2009 року.
Враховуючи, що сума кредиту мала бути остаточно повернута 13 лютого 2009 року, а з позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» звернулося 20 грудня 2017 року, апеляційний суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_1 , якою забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 лютого 2007 року № 06/1780К-07 припинилася ще 13 серпня 2009 року і позовні вимоги до даного відповідача судом першої інстанції задоволені помилково і безпідставно.
Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи відзиву на апеляційну скаргу, що умовами кредитного договору та договору поруки визначено строк дії договору до повного виконання зобов'язань, оскільки Верховним Судом в постанові від 21 серпня 2019 року, справа 367/6355/15-ц роз'яснено, що умова договору поруки, якою встановлено, що порука втрачає чинність після повного виконання боргових зобов'язань, не може вважатися строком його дії, оскільки не відповідає змісту статей 251, 252 ЦК України, де визначено, що настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Також судом першої інстанції не звернуто увагу, що у позовній заяві ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» посилалося на укладення кредитного договору із ОСОБА_3 12 травня 2008 року, і заборгованість саме за цим кредитним договором просило стягнути із відповідача, однак в матеріалах справи наявна копія кредитного договору від іншої дати - 13 лютого 2007 року № 06/1780К-07, укладеного із ОСОБА_3 , і договором поруки, укладеним 13 лютого 2007 року із ОСОБА_1 , забезпечено виконання зобов'язань саме за цим кредитним договором.
Докази укладення кредитного договору від 12 травня 2008 року, який би забезпечувався договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні і позовні вимоги в цій частині не уточнювалися.
Виходячи із вищевикладеного, висновки суду першої інстанції про солідарне стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_1 , є передчасними і необґрунтованими, рішення суду в цій частині ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права (не було застосовано ст. 559 ЦК України, яка підлягала застосуванню), і висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилався на розгляд справи судом першої інстанції у його відсутності, без повідомлення належним чином про час і дату розгляду справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 128 - 130 ЦПК України.
Частинами 1 - 4 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Згідно із ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи впродовж усього часу її розгляду судом, оскільки вся поштова кореспонденція, направлена на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Розглядаючи справу, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив відповідача можливості скористатись наданими йому ст. ст. 43, 49 ЦПК України процесуальними правами при розгляді справи.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи, що відбулось 08 липня 2019 року, не відповідають фактичним обставинам, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, та відхиляються апеляційним судом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, апеляційним судом також встановлено обставини, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 в зв'язку із порушенням норм процесуального права.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позову до ОСОБА_1 ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову із наведених вище підстав.
В зв'язку із відмовою в позові в зв'язку із його необґрунтованістю заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності апеляційним судом не розглядається.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , заяви про перегляд заочного рішення ними не подавались, а відтак в цій частині рішення не є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського міськрайонного суду м. Києва від 09 липня 2019 року скасувати в частині вимог до ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нову постанову.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В іншій частині рішення Шевченківського міськрайонного суду м. Києва від 09 липня 2019 року залишити без змін.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (м. Київ вул. Сурікова 3-а код ЄДРПОУ 36676934) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 2400 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді :