№ 33/824/511/2020 Постанова винесена суддею Жмудь В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП
10 червня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю ОСОБА_1 та захисника Александрова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року в справі про адміністративні правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Секешфехервар (Угорщина), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 накладено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Як встановив суддя місцевого суду, ОСОБА_1 06 серпня 2019 о 18 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та рухаючись по вул. Зодчих, 22 в м. Києві, навпроти СЗШ № 196, під час виконання обгону, виїхавши на зустрічну смугу руху, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдання матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , за викладених вище обставин з ознаками алкогольного сп'яніння, після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Александров Д.О., посилаючись на те, що судове рішення постановлено без з'ясування всіх обставин справи та з порушенням процесуальних норм, просить його скасувати та направити справу до Святошинського районного суду м. Києва для розгляду заяви про відвід судді Жмудь В.О. та нового розгляду справи.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що 05 листопада 2019 року о 13 год. 05 хв. ОСОБА_1 до суду подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що цього ж дня о 10 годині його повідомили про судове засідання, призначене на 16 годину, але він не мав змоги прибути в судове засідання, наголошував у заяві щодо повідомлення про судовий розгляд неналежним чином та вказав про неможливість явки захисника у зв'язку з участю в судовому засіданні Київського апеляційного суду, про що долучив відповідні докази. Крім того, в заяві ОСОБА_1 просив вважати її заявою про відвід судді Жмудь О.В. у разі небажання відкласти розгляд справи, що могло вказувати на явну упередженість судді і такі підстави для відводу раніше не заявлялись. Отже ОСОБА_1 05 листопада 2019 року заявив відвід судді Жмудь В.О., який не був розглянутий за аналогією закону в порядку ст. 81 КПК України, що підтверджується матеріалами справи, проте суддею було винесено постанову по суті справи. За вказаних обставин, як вважає захисник, судове рішення не відповідає вимогам законності.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, серед інших, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід, а тому слід застосовувати аналогію з КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Разом із цим, обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні визначені у ст. 75 КПК України.
За змістом ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Як убачається з матеріалів справи, 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Жмудь В.О., яка була розглянута цього ж дня суддею Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. із прийняттям рішення про відмову у її задоволенні.
Що стосується заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року, то за своїм змістом вона є клопотанням про відкладення розгляду справи. Дійсно, в цій заяві є посилання на те, що у разі, якщо не буде задоволено заяву про відкладення розгляду справи, то слід вважати, що ОСОБА_1 заявляє відвід судді. Але така вказівка та ще і з певними умовами не є вмотивованою заявою про відвід, тому і не підлягала вирішенню за правилами ст. 81 КПК України. Разом із цим, клопотання про відкладення розгляду справи з належним мотивуванням суддею було залишено без задоволення та 05 листопада 2019 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 постановлено судове рішення, яке за своїм змістом відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Враховуючи наведене, доводи захисника про істотне порушення судом вимог процесуального закону у зв'язку з не розглядом заяви про відвід, є безпідставними, отже прохання про повернення справи до суду першої інстанції для вирішення заяви про відвід не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Під час апеляційного розгляду захисник в своїх поясненнях указав додаткові доводи щодо незаконності, на його думку, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення в цій частині не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а суддя фактично вийшов за межі тих обставин, які були викладені працівником поліції в протоколі, що є неприпустимим. Стверджував також про те, що поліцейські своїми діями фактично спровокували ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, тому всі докази у справі є недопустимими.
При цьому ОСОБА_1 та захисник в суді апеляційної інстанції не оспорювали висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Такі висновки за обставин, викладених у постанові, ґрунтується на матеріалах справи, зокрема, підтверджується як поясненнями ОСОБА_1 , так і даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 261056 від 06 серпня 2019 року, схеми місця ДТП, пояснень водіїв - учасників та свідків ДТП, а тому згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП не є предметом апеляційного перегляду.
Що стосується висновків судді місцевого суду про доведеність винуватості
ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, установлених під час судового розгляду, то вони ґрунтуються на доказах у справі та достатньо мотивовані в судовому рішенні.
Як убачається з матеріалів справи, 06 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 , окрім протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, працівником поліції також було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, за змістом якого 06 серпня 2019 о 18 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Зодчих, 22 в м. Києві, навпроти СЗШ № 196, та після ДТП за його участю вживав алкоголь, а саме пиво, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.п. 2.10 (є), 2.5 ПДР України.
За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з п. 2.10(є) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює за відсутності ознак повторності склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Частина 4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
За змістом судового рішення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та дослідивши письмові докази, суддя, проаналізувавши усі докази у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що доказами у справі доведений факт невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та недоведеним є порушення п. 2.10 (є) ПДР України.
Такий висновок відповідає фактичним обставинам провадження, узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 , який не оспорював, що керував 06 серпня 2019 о 18 год. 30 хв., автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , по вул. Зодчих в м. Києві, після вживання алкогольних напоїв, а скоївши ДТП, в подальшому відмовився на пропозицію поліцейського від огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків. Крім того, підтверджується поясненнями свідків та матеріалами справи, які досить детально виклав суддя в постанові.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння за порадою поліцейського, є надуманими, нічим не підтверджуються, а навпаки спростовуються доказами у справі, в тому числі і відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, з якого слідує, що працівником поліції в присутності двох свідків ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння було запропоновано пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» на місці або у лікаря нарколога, проте ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду на стан сп'яніння.
До того ж відомості у відеозапису дають підстави для висновку про те, що працівниками поліції була дотримана передбачена вимогами ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів процесуальна процедура фіксування відмови водія ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки судді місцевого суду в постанові від 05 листопада 2019 року відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах.
При цьому зміна судом правової кваліфікації адміністративного правопорушення з ч. 4 на ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто в бік пом'якшення відповідальності, всупереч позиції захисту, в даному випадку не свідчить про те, що суддя вийшов за межі викладених в протоколі фактичних обставин правопорушення, оскільки в протоколі наведені фактичні обставини за однією подією як невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, так і невиконання вимог п. 2.10(є) ПДР України, і такі порушення утворюють окремі склади адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкцій ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, з дотриманням вимог ст.ст. 33, 36, 38 КУпАП.
Враховуючи наведене, вважаю, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального закону. Отже постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тому апеляційна скарга захисника Александрова Д.О. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу захисника Александрова Дмитра Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього на підставі ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко