17 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 937/4294/20(2-а/937/62/20)
адміністративне провадження № К/9901/20065/20
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року в адміністративній справі за позовом Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Республіки Гвінея ОСОБА_1 про затримання,
Мелітопольський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області 17 червня 2020 року звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить затримати громадянина Республіки Гвінея ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Вказують що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться справа №320/5416/16-а про примусове видворення відповідача, проте останній не бажає покидати територію України, існує ризик його втечі.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено оскільки відсутні переконливі докази для обмеження свободи відповідача.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постанову, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 330 та частини першої статті 331 КАС України касаційна скарга подається у письмовій формі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підстави для повернення касаційної скарги визначені статтею 332 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно частини п'ятої та шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Зазначене дає підстави вважати, що в разі підписання касаційної скарги представником скаржника, до матеріалів скарги має бути долучений або оригінал документа, що посвідчує право представника на вчинення такої дії або належним чином завірена копія зазначеного документа.
Поряд слід відзначити, що нормативно-правовим актом, що регулює порядок засвідчення копій документів зокрема є Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».
Враховуючи те, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, а питання про витребування справи суд вирішує за наслідками відкриття касаційного провадження, представник зобов'язаний додавати документ на підтвердження своїх повноважень незалежно від наявності такого документа в матеріалах справи.
Отже, учасник справи має право на звернення до суду касаційної інстанції через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Касаційну скаргу від імені Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області підписано завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Мелітопольського МВ УДМС в Запорізькій області, що діє на підставі положення.
До касаційної скарги додано копію положення, яка не засвідчена належним чином, відповідно до порядку вищезазначених Правил.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, в тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 3, 59, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року в адміністративній справі за позовом Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Республіки Гвінея ОСОБА_1 про затримання повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач А.Г.Загороднюк