Справа № 240/9932/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
18 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Граб Л.С. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в серпні 2029 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), звернулася в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (відповідача), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0070905013; 0070925013; 0070935013 від 29.07.2019.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що з урахуванням встановлених обставин у справі №240/9135/19, зокрема про неправомірне нарахування позивачу недоїмки у розмірі 135 грн, а саме: за лютий 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн), квітень 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн) та травень 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн), тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 625,95 грн (208,65 грн (417,3 грн х 50%) х 3 місяці) на безпідставно нараховану недоїмку за лютий, квітень та травень 2019 року є протиправним. Своєчасно сплачені позивачем авансові внески з єдиного податку за період: листопад та грудень 2018 року, січень, березень 2019 року не були зараховані за поточні періоди, а зараховувались у рахунок погашення заборгованості по штрафним санкціям та пені, нарахованих за попередні періоди відповідно до податкового повідомлення-рішення №0077755013 від 03.10.2018, та нарахування яких у судовому порядку визнано неправомірним.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до висновків, викладених у акті від 01.07.2019 №64109/5013/ НОМЕР_1 «Про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 », встановлено затримку в розрахунках з бюджетом по авансових внесках з єдиного податку за період з листопада 2018 року по червень 2019 року, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи. Вважає, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1762,01 грн, на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.07.2019 №0070905013;0070925013;0070935013.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідн.номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Бердичівському управлінні Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, як платник єдиного податку 2-ї групи.
За обліковими даними з інформаційної системи «Податковий блок», по коду платежу: 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) станом на 01.06.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1034,05 грн.
З огляду на викладене, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 06.06.2019 №1427999-50 про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1034,05 грн.
Вказана податкова вимога стала предметом оскарження у судовому порядку в межах розгляду адміністративної справи №240/9135/19.
Окрім того, відповідно до висновків, викладених у акті №4109/5013/ НОМЕР_1 від 01.07.2019 «Про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ФОП ОСОБА_1 » (далі - акт перевірки) контролюючим органом встановлено затримку в розрахунках з бюджетом по авансових внесках з єдиного податку у період з 2018 по 2019 рік, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку та становить 1762,01 грн.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 50% від суми несплачених фізичною особою авансових внесків з єдиного податку в сумі 1762,01 грн.
В межах розгляду адміністративної справи №240/9135/19, судове рішення у якій набрало законної сили, встановлено, що нарахування ФОП ОСОБА_1 недоїмки по єдиному податку з фізичних осіб відповідно до податкової вимоги №142799-50 від 06.06.2019 було здійснено контролюючим органом внаслідок: несплати позивачем штрафних санкцій у сумі 875,15 грн, нарахованих з 2016 року по 2018 рік (на підставі податкового повідомлення - рішення №0077755013 від 03.10.2018); несплати в повній мірі єдиного податку з фізичних осіб на суму 135 грн за 2019 рік, оскільки у лютому 2019 року платником сплачено 372,3 грн, нараховано 417,3грн (недоїмка 45 грн), у квітні 2019 року платником сплачено 372,3 грн нараховано 417,3грн (недоїмка 45 грн у травні 2019 року платником сплачено 372,3 грн нараховано 417,3 грн (недоїмка 45 грн та нарахованої пені на борг минулих років в сумі 24 грн (45 х 3 =135 + 875,15 + 24 = 1034,05 грн).
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №240/9135/19, яке залишено без змін згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020, скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №142799-50 від 06.06.2019 про стягнення суми податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1034,05 грн .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України).
Так, згідно підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.31.1 і п.31.3 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Приписами пункту 38.1 ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Згідно п. 295.1 ст. 295 ПК України платник податків сплачує єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена п. 122.1 ст. 122 ПК України, що передбачає накладення штрафу в розмірі 50% ставки податку, обраної платником єдиного податку відповідно до ПК України.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (п.87.9 ст. 89 ПК України).
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019, штрафні санкцій у розмірі 1762,01 грн складаються з:
- штрафних санкцій за період з листопада 2018 року по січень 2019 року у розмірі 137,81 грн, нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення №0077755013 від 03.10.2018;
- штрафних санкцій за період з листопада 2018 року по червень 2019 року у розмірі 1624,20 грн (372,3 грн (186,15 грн х 2 місяці) з листопада по грудень 2018 року + 1251,72 грн (208,65 грн х 6 місяців) з січня 2019 року по червень 2019 року).
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки рішенням суду у справі №240/9135/19, яке набрало законної сили, визнано неправомірним, зокрема нарахування позивачу штрафних санкцій у сумі 875,15 грн, нарахованих з 2016 року по 2018 рік (на підставі податкового повідомлення - рішення №0077755013 від 03.10.2018), які у свою чергу, згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019 зумовили нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 137,81грн, тому суд дійшов до правомірного висновку, що штрафні санкції за період з листопада 2018 року по січень 2019 року у розмірі 137,81 грн підлягають скасуванню, як такі, що нараховані безпідставно.
Окремо слід зазначити, що рішенням суду у справі №240/9135/19 визнано неправомірним та скасовано нарахування ФОП ОСОБА_1 недоїмку у розмірі 135 грн за несплату в повній мірі єдиного податку з фізичних осіб за 2019 рік, оскільки у лютому 2019 року платником сплачено 372,30 грн, а нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн); у квітні 2019 року платником сплачено 372,30 грн, а нараховано 417,30 грн, (недоїмка 45 грн); у травні 2019 року платником сплачено 372,30 грн, а нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн).
З урахуванням встановлених обставин у справі №240/9135/19, зокрема про неправомірне нарахування позивачу недоїмки у розмірі 135 грн, а саме: за лютий 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн), квітень 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн) та травень 2019 року (нараховано 417,30грн - недоїмка 45 грн), колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 625,95 грн (208,65 грн (417,3 грн х 50%) х 3 місяці) на безпідставно нараховану недоїмку за лютий, квітень та травень 2019 року є протиправним, як неправомірно нараховане органом Державної фіскальної служби.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 іншої частини штрафних санкцій у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи за період з листопада по грудень 2018 року, січень, березень та червень 2019 року у розмірі 998,27 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Ставки єдиного податку відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України для платників 2 - групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідне із законом та перспективним планом формувань території громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для 2- групі платників єдиного податку - у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати, частина 2 п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України.
В судовому рішенні від 09.10.2019 у справі №240/9135/19 зазначено, що відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 17.01.2015 №989 встановлено ставки єдиного податку для 2-ї групи платників єдиного податку (із врахуванням внесених змін до рішення): на 2018 рік - 10% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2018 становить 3723,00 грн х 10% = 372,30 грн); на 2019 рік - 10% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2019 становить 4173грн х 10% = 417,30 грн), що сторонами не оспорюється.
Згідно інформації викладеної в акті від 01.07.2019 №4107/5013/ НОМЕР_1 Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області встановило затримку ФОП ОСОБА_1 у розрахунках з бюджетом по авансових внесках з єдиного податку 2018 по 2019 рік, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, з урахуванням досліджених матеріалів справи, авансові внески з єдиного податку сплачені позивачем своєчасно, а саме по терміну сплати:
- до 20.11.2018 у розмірі 372,3 грн, зараховано 19.11.2018 у розмірі 372,3 грн;
- до 20.12.2018 у розмірі 372,3 грн, зараховано 17.12.2018 у розмірі 372,3 грн;
- до 20.01.2019 у розмірі 372,3 грн, зараховано 18.01.2019 у розмірі 418 грн;
- до 20.03.2019 у розмірі 417,3 грн, зараховано 18.03.2019 у розмірі 418 грн;
- до 20.06.2019 у розмірі 417,3 грн зараховано 18.06.2019 у розмірі 372,3 грн .
Приписами ч. 5 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Згідно правової позиції Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі №823/1985/17, від 11 вересня 2018 року у справі №826/17166/15 виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття такого банком на виконання.
Тобто, днем сплати платником суми авансових внесків з єдиного податку є день подання платіжного документа на оплату та прийняття банком.
У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до інформації з облікової картки позивача, своєчасно сплачені позивачем авансові внески з єдиного податку за період: листопад та грудень 2018 року, січень, березень 2019 року не були зараховані за поточні періоди, а зараховувались у рахунок погашення заборгованості по штрафним санкціям та пені, нарахованих за попередні періоди відповідно до податкового повідомлення-рішення №0077755013 від 03.10.2018, та нарахування яких у судовому порядку визнано неправомірним.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як у взаємозв'язку, так і окремо, кожне порушення, допущене органом Державної фіскальної служби, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення салати авансових внесків з єдиного податку. До них належать: безпідставність прийняття податкової вимоги №142799-50 від 06.06.2019 на підставі податкового повідомлення-рішення №0077755013 від 03.10.2018, що потягнуло за собою неправомірність нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019.
Отже, доводи, якими контролюючий орган обґрунтовує свої твердження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, та які покладені в основу оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) авансових внесків з єдиного податку у розмірі 1762,01 грн, є не обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019 - правомірним.
Колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Граб Л.С. Капустинський М.М.