Справа № 580/1259/20 Суддя першої інстанції: Білоноженко М.А.
17 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря - Король Ю.В.,
розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві апеляційні скарги Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року та додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Юрія Олексійовича та Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування повідомлень та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа виданого 25 лютого 2020 року Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/904/17 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа виданого 25.02.2020 Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/904/17 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за яким ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасувати Повідомлення головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05 березня 2020 року виконавчого листа, виданого 25 лютого 2020 року Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/904/17 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
- визнати протиправним та скасувати Повідомлення головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05 березня 2020 року виконавчого листа, виданого 25 лютого 2020 року Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/904/17 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за яким ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Шевченківський районний відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 25 лютого 2020 року Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/904/17 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати Шевченківський районний відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 25 лютого 2020 року Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/904/17 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за яким ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Шевченківський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що пред'явлені позивачем виконавчі документи були оформлені без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», адже містили ідентифікаційний код іншої особи ніж боржника у справі.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року вказану заяву було задоволено.
Шевченківський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не погоджуючись із вказаним додатковим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви позивача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що витрати на правничу допомогу є завищеними.
В апеляційних скаргах також містилося клопотання про розгляд справи без участі представника скаржника.
Відзив на апеляційні скарги Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від ОСОБА_1. до суду не надходив.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. ОСОБА_1. та головний державний виконавець Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Ю.О. про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - задовольнити частково та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Черкаським окружним адміністративним судом 25 лютого 2020 року було видано два виконавчі листи у справі № 823/904/17, відповідно до яких:
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за яким ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденком Ю.О. 05 березня 2020 року прийнято повідомлення про повернення вказаних виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.
Підставою для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання стали розбіжності у назвах боржника, оскільки згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 21708016 зареєстрований Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в той час як боржником за виконавчими документами є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю., що свідчить про розбіжності у назвах боржника та унеможливлює виконання рішення суду.
Не погоджуючись із такими діями державного виконавця, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. як службова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має коду ЄДРПОУ, а управління ПАТ «Банк Михайлівський» здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб шляхом делегування повноважень Уповноваженій особі, зазначення у виконавчих листах № 823/904/17 коду ЄДРПОУ боржника - 21708016, який належить Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є інформацією, що сприяє виконанню рішенню суду, оскільки надає додаткову інформацію про боржника. Натомість зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного номеру Волкова О.Ю. як фізичної особи, навпроти унеможливило б виконання судового рішення, оскільки у Волкова О.Ю. як фізичної особи відсутні будь-які права та обов'язки перед позивачем в контексті банківського вкладу в ПАТ «Банк Михайлівський».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Вимоги до виконавчого документа визначені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Матеріально-правовою підставою для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання зазначений п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана норма права передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо він не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Як раніше зазначалося, невідповідність виконавчих документів вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» полягала у тому, що у них міститься посилання на ідентифікаційний код 21708016, який належить Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в той час як боржником за виконавчими документами є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю.
Надаючи правову оцінку зазначеному висновку, колегія суддів враховує, що п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює вимогу щодо зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду саме юридичної особи (за наявності).
Натомість боржником у справі є суб'єкт владних повноважень - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю., який не є юридичною особу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що ідентифікаційний код Фонду гарантування вкладів фізичних осіб був зазначений у виконавчих документах саме у якості додаткової інформації, яка може сприяти примусовому виконанню рішення, що допускається ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконавчі листи у справі № 823/904/17, які були видані Черкаським окружним адміністративним судом 25 лютого 2020 року, відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Шевченківський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в апеляційній скарзі вказує на те, що у виконавчих документах належало зазначати ідентифікаційний код ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснює управління та є посадовою особою саме ПАТ «Банк Михайлівський».
Колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника необґрунтованими, адже у правовідносинах, що становили предмет спору у справі № 823/904/17, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. діяла на виконання функцій держави щодо виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, а не як посадова особа ПАТ «Банк Михайлівський».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Ю.П., якого з 05 вересня 2016 року замінено на Волкова О.Ю .
Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особа, наділена спеціальними функціями щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 805/5102/15-а висловлено правову позицію, згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Зазначені обставини у свої сукупності вказують на те, що у правовідносинах, які були предметом спору в справі № 823/904/17, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. діяла саме як суб'єкт владних повноважень, а не як керівник ПАТ «Банк Михайлівський».
За таких обставин доводи Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що у виконавчих документах мав бути зазначений ідентифікаційний код ПАТ «Банк Михайлівський» є необґрунтованими.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 30 квітня 2020 року, та не можуть бути підставою для його скасування.
Приймаючи додаткове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп. та зазначено, що докази щодо розміру таких витрат будуть надані в порядку, визначеному ч. 7 ст. 139 КАС України. Доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення позивач підтвердив витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп., що понесені ним під час розгляду адміністративної справи № 580/1259/20.
У відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Під час розгляду справи ОСОБА_1. користувалося послугами адвоката ОСОБА_3 , що підтверджується копіями договору про надання правової допомоги № 02/04-20 від 02 квітня 2020 року з додатками.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Позивач просив суд розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп., які були фактично сплачені. На підтвердження вказаної обставини позивач надав акт здачі-приймання наданих послуг від 30 квітня 2020 року, рахунок на оплату від 30 квітня 2020 року № 6 та квитанцію від 08 травня 2020 року.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як раніше зазначалося, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав акт здачі-приймання наданих послуг від 30 квітня 2020 року. Дослідивши зазначений документ колегія суддів встановила, що він містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Разом з тим, надання детального описку робіт, доказів фактичного виконання таких робіт, а також доказів сплати обумовленої договором вартості таких робіт не є достатніми підставами для розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч. 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/7806/17, щодо застосування ст. 134 КАС України. У вказаному судовому рішенні зазначено, що аналіз положень ст. 134 КАС України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
З огляду на вимоги ч. 5 ст. 134 КАС України та зазначені висновки Верховного Суду, які суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення у частині розподілу судових витрат.
Так, згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 30 квітня 2020 року адвокат ОСОБА_1. надав позивачу послуги, пов'язані зі справою, загальною вартістю 5000 грн 00 коп. Такі послуги включали вивчення матеріалів справи, збирання доказів, підготовку і подання позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), обсяг витраченого адвокатом часу не відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що вартість послуг є завищеною та необґрунтованою, адже адміністративний позов викладений в цілому на шести аркушах, доказів, які б потребували часу для їх збирання, до позовної заяви не додано, справа належить до спорів незначної складності та розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Натомість згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 30 квітня 2020 року на виконання відповідних робіт адвокат витратив 5 год.
Надаючи правову оцінку зазначеному доводу скаржника, колегія суддів враховувала правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 та полягає у тому, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи складність справи (розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання); обсяг наданих адвокатом послуг (підготовка позовної заяви та збирання доказів не потребує значних витрат часу); ціну позову (оскаржуються повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без виконання); значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, колегія судів вважає, що співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 2000 грн 00 коп.
Відтак, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат та є підставою для скасування додаткового судового рішення.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції невірно визначив особу, за рахунок бюджетних асигнувань якої належить стягувати судовий збір.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд першої інстанції стягнув судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43315602), в той час як відповідачем у справі є Шевченківський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що є самостійною юридичною особою та суб'єктом владних повноважень (код ЄДРПОУ 34967593).
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині вирішення спору по суті заявлених вимог, проте в частині розподілу судових витрат неправильно застосував норми процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - задовольнити частково та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - залишити без задоволення, а рішення суду від 30 квітня 2020 року - без змін.
Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - задовольнити частково.
Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 34967593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
Є.В. Чаку