Справа № 490/9352/19
нп 1-кп/490/278/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 серпня 2020 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар - ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019150020001717, внесеному 10.05.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 12.10.2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019150020001717, внесеного 10.05.2019 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без права внесення застави з посиланням на тяжкість злочину у скоєнні якого обвинувачуються та відсутність підстав, передбачених кримінально-процесуальним кодексом для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_7 вчинено умисне тяжке кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. ОСОБА_7 розуміючи усю тяжкість вчиненого ним злочину може виїхати за кордон або на непідконтрольні Україні території;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які прямо вказують на те, що саме ОСОБА_7 скоїв умисне вбивство ОСОБА_11 , а тому ОСОБА_7 перебуваючи на волі може вжити заходи впливу на вказаних свідків у кримінальному провадженні, шляхом погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з винятковим цинізмом, власної матері. Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 зможе вжити заходів щодо створення штучного алібі, шляхом підмови своїх знайомих до надання показів на його користь;
- вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 відповідно до наявних у матеріалах кримінального провадження даних про його особу, не має стабільного джерела доходу, веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої. На останнього не одноразово надходили скарги до правоохоронних органів щодо його поведінки що дає підстави стверджувати про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_6 щодо продовження строку тримання під вартою заперечував, посилаючись на не обґрунтованість клопотання прокурора. Просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.
При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене та беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не має стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків, а також тяжкість інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, з врахуванням того, що обставини по справі з часу обрання та продовження запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати, що, на думку суду, на теперішній час позбавляє можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Таким чином, суд приходить до висновку, що з метою запобігання ризикам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, є обґрунтованим і виправданим продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.
А отже, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
За такого, суд вважає за необхідне, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178,199, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.08.2020 року обвинуваченому ОСОБА_7 призначено стаціонарну психолого-психіатричну експертизу та забезпечення її проведення,без тримання під вартою неможливо, а тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком до 30 серпня 2020 року, включно.
Також, згідно ч.2 ст. 509 КПК України, у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.
Враховуючі викладені обставини, з метою забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_7 під час проведення стаціонарної психолого-психіатричної експертизи, яку доручено проводити ДУ "Науково-дослідний Інститут психіатрії МОЗ України», що розташований у м. Київ, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно етапувати з ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" до ДУ "Науково-дослідний Інститут психіатрії МОЗ України через ДУ "Київський слідчий ізолятор".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 199, 331, 370, 372,509 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 30 вересня 2020 року, включно.
На час проведення стаціонарної психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , етапувати з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до ДУ "Науково-дослідний Інститут психіатрії МОЗ України» через ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Після проведення стаціонарної психолого-психіатричної експертизи, етапувати обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ДУ "Науково-дослідний Інститут психіатрії МОЗ України» через ДУ "Київський слідчий ізолятор" до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», м. Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення в частині продовження строків обраного запобіжного заходу.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2