Справа №485/785/20
Провадження № 1-в/485/70/20
17 серпня 2020 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника ВК ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 м. Снігурівка Миколаївської області у режимі відеоконференції клопотання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, українця, громадянина України, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
встановив:
23 червня 2020 року до суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , в якому він просить звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково за наявності пільги.
У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав.
Представник установи виконання покарань характеризував засудженого посередньо, у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Прокурор рахував клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_5 з 07 квітня 2020 року відбуває покарання у державній установі "Снігурівська виправна колонія (№5)" за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року, яким його засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання визначено обчислювати з дня взяття під варту з 30 липня 2015 року. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2015 року та вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року, засудженому остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 11 місяців позбавлення волі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року), засудженому зараховано у строк відбування покарання час попереднього ув"язнення з 30 липня 2015 року по 30 жовтня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за доведення виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці після фактичного відбуття засудженим не менше двух третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Таким чином, для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є необхідними дві умови: відбуття певної частини строку покарання та доведеність виправлення засудженого сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відбутий строк покарання засудженим, станом на 17 серпня 2020 року, складає 5 років 03 місяці 18 днів, що є більше, ніж 2/3 строку покарання.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення засудженого, суд враховує поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання.
За час відбування покарання в державній установі "Снігурівська виправна колонія (№5)" засуджений зарекомендував себе з посереднього боку, на виробництві установи не працевлаштований за станом здоров"я. Стягнень та заохочень не має. Намагається дотримуватися правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, дбайливо ставитись до майна установи і предметів, якими користується. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Участі у програмах диференційованого виховного впливу не приймає. Підтримує зв"язки з рідними шляхом телефонних розмов.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, за попередніми місцями відбуття покарання в ДУ "Миколаївському слідчому ізоляторі" міста Миколаєва, ДУ "Казанківській виправній колонії (№ 93)" Миколаївської області, ДУ "Дар"ївській виправній колонії (№ 10) Херсонської області, засуджений характеризувався переважно посередньо. За сумлінне ставлення до праці три рази був заохочений правами начальника установи. За допущенні порушення режиму відбування покарання, які виражались в зберіганні заборонених предметів, порушенні локалізації, перебуванні в стані алкогольного сп"яніння, п"ять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи та одного разу правами начальника відділення. Стягнення погашені у встановленому законом порядку, однак свідчать про небажання засудженого під час відбування покарання ставати на шлях виправлення.
Крім того, на засіданні комісії установи розглядалося питання про можливість застосування засудженому зміни умов тримання та 20.07.2017 року було відмовлено, 24.07.2017 року про заміну не відбутої частини покарання більш м"яким покаранням відмовлено, також 11.04.2019 року розглядалося питання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та було відмовлено в усіх випадках як такому, що не довів свого виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
З матеріалів особової справи не вбачається, що за час відбування покарання поведінка засудженого є сумлінною, він виправився та в повній мірі готовий до самокерованої стійкої правослухняної поведінки, крім того він раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, які продовжував вчиняти у період непогашеної судимості, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість та високий рівень криміногенної зараженості.
Наявність заохочень, з урахуванням дат накладення та погашення стягнень, з огляду на особу засудженого, свідчить про те, що він бажає звільнитись з місць позбавлення волі за підходження пільги, а не про його остаточне виправлення.
Враховуючи наведене, зважаючи на характер вчиненого засудженим злочину, попередні судимості, реально відбутий термін покарання, поведінку засудженого під час відбування покарання, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав стверджувати, що ОСОБА_5 за час відбування покарання став на шлях виправлення, зміни у особистості засудженого є достатньо позитивними і він повністю готовий до самокерованої правослухняної поведінки, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 537,539 КПК України суд
постановив:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя