печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12406/20-ц
17 серпня 2020 року Печерський районний суд міст Києва у складі головуючого судді - Волкової С.Я. при секретарі судових засідань Топал А.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітні платі за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при скороченні штату,
установив:
18.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця»: заробітку плату за березень 2017 р. у сумі 1 492,38 грн, заробітну плату за час вимушеного простою у сумі 11 745,99 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 4 024,95 грн, вихідну допомогу при звільненні у сумі 7 395,44 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 р., звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, на теперішній час відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати заробітної плати за березень, заробітної плати за час вимушеного простою, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні.
Ухвалою суду від 25.03.2020 р. відкрито провадження у справі.
Відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини третя, четверта статті 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Так, позов подано до Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач, починаючи з 14.09.1982 р., працював у вагонному депо Дебальцево сортувальна Донецької залізниці (в подальшому - вагонне депо Дебальцево-сортувальне Державного підприємства «Донецька залізниця», назву змінено на дорожні вагоноколісні майстерні Державного підприємства «Донецька залізниця», реорганізовано у виробничий підрозділ «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») послідовно на посадах: учень слюсаря по ремонту рухомого складу, слюсаря 2 розряду по ремонту рухомого складу автоконтрольного пункту, слюсаря 3 розряду по ремонту рухомого складу автоконтрольного пункту, слюсаря 4 розряду по ремонту рухомого складу автоконтрольного пункту, слюсаря контрольного пункту автогальм, старшого майстра вагонних колісних майстерень, майстра вагоноколісних майстерень, майстра вагонного депо, майстра вагонного депо дільниці 1 групи; наказом № 8044/ДН-ОС від 10.07.2017 р. звільнений з робота на підставіпункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
У наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 15 днів відпустки, виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження означеного наказу або його скасування суду не надано.
Позивачем надані суду на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункові листки (табуляграми) за період з березня по липень 2017 р., у яких зазначені суми: розрахунок заробітної плати за березень 2017 р.: 5 654,00/175 год х 79 год = 2 552,38 грн, (де: 5 654,00 посадови оклад, 175 год норма годин робочого часу у березні 2017 р., 79 год - час, відпрацьований у березні 2017 р. відповідно до табелю обліку робочого часу), розрахунок винагороди за вислугу: 2 552,38 грн х 40% = 1 020,95 грн, разом 2 552,38 + 1 020,95 - 2 080,95, або отриманий аванс за березень 2017 р., = 1 492,38 грн, квітень - 3 572,73 грн (оплата простоїв), травень - 3 771,22 грн (оплата простоїв), червень - 2 656,46 грн (оплата простоїв), липень - 538,75 грн, а всього 11 745,99 грн. Позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем у березні відпрацьовано 10 днів, всього 79,00 годин, перебував у простої 56,00 годин, у квітні відпрацьовано 0 днів, перебував у простої 144,00 години, у травні відпрацьовано 0 днів, перебував у простої 159,00 годин, у червні відпрацьовано - 0 днів, перебував у простої 112,00 годин, у липні відпрацьовано 0 днів, перебував у простої 24,00 години. Позивачем надані довідка-розрахунок невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення за період з 17.01.2017 р. по 17.07.2017 р., всього кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація, - 15, розрахунок оплати відпустки, згідно яких середньоденний заробіток для розрахунку відпустки складає: 268,33 грн, тому сума компенсації за невикористану відпустку складає: 4 024,95 грн (268,33 грн х 15 днів). Про право на отримання вихідної допомоги у розмірі одного середнього місячного заробітку також зазначено у наказі про звільнення, тому згідно розрахункового листка (табуляграми) за липень нарахована вихідна допомога у сумі 7 395,44 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21.10.2015 р. у Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме: у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно статті 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно статті 22 означеного Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Суханов та Ільченко проти України», у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого Протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Отже, враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», а позивач знаходився із відповідачем у трудових відносинах до 17.07.2017 р., при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статі 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що в період встановленого працівникам виробничого підрозділу «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» простою, позивач на виконання вимог наказу № 236/ДНД від 17.03.2017 р. виходив на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, отже у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до частин другої, третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 означеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 , компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги узгоджуються з наказом начальника дирекції структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17.03.2017 р. № 236/ДНД про встановлення простою по причинам, не залежних від робітників, для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20.03.2017 р. Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, не оспорюється наявність зазначеного наказу, не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та його звільнення саме 17.07.2017 р.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати.
Доводи відповідача у відгуку на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати, втім позивачем суду надано наказ про припинення трудового договору, розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 р., табелі обліку використання робочого часу, довідка-розрахунок невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, розрахунок оплати відпустки. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано. Доводи відповідача про те, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період після 16.03.2017 р., є необґрунтованими, оскільки по-перше, згідно зазначеного вище правового висновку Верховного Суду, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця, оже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати; по-друге, з матеріалів справи, а саме: доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 р. № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», встановлено, що: наказом регіональної філії «Донецька залізниця» від 13.05.2017 р. № 688-Н «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; наказом регіональної філії «Донецька залізниця» від 26.06.2017 р. № 899-Н «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганської дирекції залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень». Втім станом на час розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за березень, заробітної плати за час вимушеного простою, компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень-липень 2017 р., які надані суду позивачем.
Враховуючи, що відповідач у порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оплату праці» не надав суду документів ані про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 р. по 17.07.2017 р., ані про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачем доказів і приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у сумі заборгованості, про яку просить позивач, із таким розрахунком суд погоджується, оскільки такий розрахунок заробітної плати узгоджуються із наказом від 17.07.2017 р. № 8044/ДН-ОС про припинення трудового договору, який був виданий в.о.начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Подлузським В.О., тобто посадовою особою відповідача, будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведені. Саме у цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача, зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме: 15 днів, на компенсацію яких має право позивач, та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати від 16.01.2018 р. № 126/2/21-10.2 є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16.01.2018 р. Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» надано Науково-правовий висновок № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого вина Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня. У той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, втім жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, і не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, втім заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП України), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України) та вихідна допомога при звільненні (стаття 44 КЗпП України), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати. До того ж надані позивачем суду розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 р. (табуляграми), які йому були видані виробничим підрозділом «Дебальцеве» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ: 40150216), що на виконання приписів статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати, і наявність підпису посадової особи, печатки на них зазначеними нормами не вимагається. Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 р., у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, не виплатив усі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив означені суми і на час розгляду справи судом, суд приходить висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати на користь позивача за березень 2017 р., заробітної плати за час вимушеного простою, компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу, у суду відсутні сумніви щодо правильності розрахунків означених сум, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Означена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статтей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Також відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини другої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заробітку плату за березень 2017 р. у сумі 1 492,38 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто дві грн, 38 коп), заробітну плату за час вимушеного простою у сумі 11 745,99 грн (одинадцять тисяч сімсот сорок п'ять грн, 99 коп.), компенсацію за невикористану відпустку у сумі 4 024,95 грн (чотири тисячі двадцять чотири грн, 95 коп.), вихідну допомогу при звільненні у сумі 7 395,44 грн (сім тисяч триста дев'яносто п'ять грн, 44 коп).
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40150216) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Суддя Волкова С.Я.