печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9800/20-ц
Категорія 79
17 серпня 2020 року Печерський районний суд міст Києва у складі головуючого судді - Волкової С.Я. при секретарі судових засідань Топал А.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40075815) про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
установив:
28.02.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість із заробітної плати у сумі 22 482,60 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати на дату винесення рішення по справі. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 р., звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, на теперішній час відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 р.
Ухвалою суду від 03.03.2020 р. відкрито провадження у справі.
Повідомленням суду від 03.03.2020 р. учасників справи, повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам, треті особі роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.
Згідно частини першої статті 174 ЦПК України, що регулює питання видів та змісту заява про суті справи, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Означене є правом учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив не подав, та, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини третя, четверта статті 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Так, позов подано до Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач, починаючи з 09.09.1991 р., працювала на залізничній станції Ізварине Донецької залізниці (в подальшому - підпорядкована Луганському відділенню дороги, яка перейменована у Луганське регіональне представництво, яка перейменована у Луганську дирекцію залізничних перевезень Донецької залізниці, яка перейменована у Луганську дирекцію залізничних перевезень державного підприємства «Донецька залізниця», яка була підпорядкована станції Луганськ Державного підприємства «Донецька залізниця», та Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відокремлений підрозділ станція Луганськ реорганізований шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») послідовно на посадах: учня чергового стрілочного посту, учня прийомоздавача вантажу і багажу, прийомоздавача вантажу і багажу, оператора при черговому на станції, старшого прийомоздавача вантажу і багажу, оператора при черговому на станції, оператора станційного технологічного центру; наказом № 3462-ОС від 17.07.2017 р. звільнена з робота на підставіпункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
У наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 15 днів відпустки, виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження означеного наказу або його скасування суду не надано, і позивачем надані суду на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункові листки (табуляграми) за період з березня по липень 2017 р., у яких зазначені суми: березень - 4 658,45 грн, квітень - 2 578,67 грн (оплата простоїв), травень - 2 578,67 грн (оплата простоїв), червень - 2 578,67 грн (оплата простоїв), липень - 10 088,14 грн (оплата простоїв, урахована компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога). Позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем у березні відпрацьовано 12 днів, всього 92,00 години, вечірні 14,00 годин, перебувала у простої 89,00 годин, у квітні відпрацьовано 0 днів, перебувала у простої 157,00 годин, у травні відпрацьовано 0 днів, перебувала у простої 159,00 годин, у червні відпрацьовано - 0 днів, перебувала у простої 158,00 годин, у липні відпрацьовано 0 днів, перебувала у простої 92,00 години. Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 узгоджуються з наказом начальника станції Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 16.03.2017 р. № 52 про встановлення початку простою по причинам, незалежних від робітників, у цьому виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 р., при цьому відповідач жодних заперечень щодо позову суду не надав. Загальна сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статтей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме: у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно статті 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно статті 22 означеного Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Суханов та Ільченко проти України», у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого Протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Отже, враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», а позивач знаходилася із відповідачем у трудових відносинах до 17.07.2017 р., при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статі 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Суд враховує, що в період встановленого працівникам виробничого підрозділу станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» простою, позивач на виконання вимог наказу № 52 від 16.03.2017 р. виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - «компенсація») провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2 Закону).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 р. № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - «Порядок № 159 від 21.02.2001 р.»).
Відповідно до пункту 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 159 від 21.02.2001 р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4 Порядку № 159 від 21.02.2001 р.).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159 від 21.02.2001 р.).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 21.05.2014 р. у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 р. у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.
Таким чином, компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 р. у сумі 2 578,67 грн у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 678,19 грн (2 578,67 х 0,263, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 р. по червень 2020 р.).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 р. у сумі 2 578,67 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 636,93 грн (2 578,67 х 0,247, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 р. по червень 2020 р.).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 р. у сумі 2 578,67 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 585,36 грн ( 2 578,67 х 0,227, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 р. по червень 2020 р.).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 р. у сумі 10 088,14 грн у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 2 269,83 грн (10 088,14 х 0,225, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 р. по червень 2020 р.).
Загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати доходів за квітень-липень 2017 р. складає 4 170,31 грн (678,19 + 636,93 + 585,36 + 2 269,83), отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у сумі 4 170,318 грн. Означена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статтей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Також відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини другої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись статтями 13, 18, 34, 40, 44, 83, 94, 97, 113, 116, 117 КЗпП України, статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати у сумі 22 482,60 грн (дев'ятнадцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві грн) 60 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати у сумі 4 170,31 грн (чотири тисячі сто сімдесят грн) 28 коп.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Волкова С.Я.