вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2020 р. Справа № 911/2332/20
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про забезпечення позову
Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»
до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом, такими, що не підлягають виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами звернення відповідача до приватного нотаріуса із заявами про здійснення протестів простих векселів, які, за доводами позивача, приватний нотаріус спочатку опротестував в неплатежі, а згодом вчинив виконавчі написи.
Водночас, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів нотаріуса.
В обґрунтування відповідної заяви, посилаючись, зокрема, на приписи ст. ст. 27, 56 Закону України «Про виконавче провадження», позивач зазначив, що у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження за оскаржуваними виконавчими написами приватного нотаріуса державним виконавцем у ході здійснення стягнення за такими написами будуть арештовані кошти (майно) позивача та винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.
Вказані вище обставини, на думку позивача, зупинять діяльність позивача, що своєю чергою призведе до завдання шкоди позивачу, який змушений буде ініціювати нові судові процеси з метою відновлення порушених прав.
Отже, посилаючись на початок процедури виконання спірних виконавчих написів, позивач вважає обраний ним спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі таких написів адекватним та ефективним.
Згідно приписів ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Так, з огляду на вищевикладені норми процесуального законодавства метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
В немайнових спорах має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин як вчинення приватним нотаріусом виконавчих написів, так і відкриття виконавчого провадження за відповідними виконавчими написами, тоді як саме лише припущення про ймовірну можливість відкриття виконавчого провадження щодо виконавчих написів нотаріуса не може бути належним обґрунтуванням вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. ст. 73, 74 ГПК України, позивачем доказово не обґрунтовано, що невжиття обраного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити/унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом.
З огляду наведеного, оскільки обраний позивачем захід забезпечення позову доказово не обгрунтований в розрізі наявності обставин, з якими пов'язується застосування такого виду заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 14.08.2020, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема