ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2020Справа №910/3532/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/3532/20
За позовом Акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 103815,76 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Хоменець Р.Б. довіреність від 23.01.2020;
від відповідача: Левчук І.М. довіреність від 28.02.2020.
Акціонерне товариство «Укрспецтрансгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 103815,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно здійснено самовільне списання з особового рахунку позивача провізної плати по завершених перевезеннях у період з вересня 2018 по жовтень 2019 року в розмірі, заявленому до стягнення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3532/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.04.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, оскільки при визначені сум доборів по залізничним накладним позивачем в графі 20 відповідних документів вказано «вагон слідує з під вивантаження», що вплинуло на визначення суми провізної плати, тоді як такі вагони рухались між залізничними станціями в порожньому стані, в тому числі в ремонт/з ремонту і, в даному випадку, підлягав застосуванню винятковий тариф 2006, а не винятковий тариф 2005. Окрім того, відповідач надає контррозрахунок та зазначає, що позивачем невірно обраховано стягнуту за провізним документом №35424258 суму, оскільки фактично вона склала 612,00 грн, а не 4258,00 грн як зазначив позивач.
05.05.2020 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача, оскільки між сторонами було узгоджено ціну договору, як провізну плату шляхом її заповнення у відповідних графах залізничних накладних. Залізничні накладні за своєю природою є договором перевезення, який є завершеним з моменту видачі вантажу вантажоодержувачу і покладення на сторону обов'язку щодо доплати за додатковим тарифом законодавством не передбачено. Окрім того, позивач зауважує на тому, що, під час списання з рахунку коштів, відповідач не повідомляв причини їх списання, розрахунок недобору не надавав, будь-яких актів загальної форми про виявлені порушення під час нарахування та сплати тарифу не складав. Тоді як вимогами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини визначено, що остаточні розрахунки між залізницею і одержувачем за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення і до оформлення видачі вантажу вантажоодержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні на станції призначення, чого залізницею зроблено не було.
25.05.2020 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути суму у розмірі 118982,12 грн., з урахуванням додатково поданих залізничних накладних.
17.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому останній не погоджується з обґрунтуваннями позивача з підстав які викладені у первісно поданому відзиві на позовну заяву.
24.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву про збільшення розміру позовних вимог, в яких заперечує проти доводів відповідача з підстав того, що відповідач не дотримався вимог чинного законодавства щодо порядку списання недобору тарифу.
В судовому засіданні 07.07.2020 суд, у відповідності до частин 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
06.08.2020 через відділ діловодства суду позивач подав пояснення щодо порядку заповнення окремих граф залізничних накладних.
В судовому засіданні 14.08.2020 представники сторін надали письмові пояснення; представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 14.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» (нова назва Акціонерне товариство «Українська залізниця») (далі - перевізник) та Публічним акціонерним товариством «Укрспецтрансгаз» (нова назва Акціонерне товариство «Укрспецтрансгаз») (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг №09040/ЛЗ-2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).
В абзаці 5 пункту 1.2 договору визначено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (зі змінами і доповненнями), збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №873 від 09.12.2002, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (пункт 1.3 договору).
До обов'язків замовника, зокрема, належить, оплата перевізнику послуг, що пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.6 договору) та самостійне визначення розміру попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому замовник зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1 договору).
Умовами пункту 2.1.9 договору установлено, що замовник зобов'язаний, у строки встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звірки розрахунків, зведену відомість.
Окрім того, замовник зобов'язаний самостійно оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю (пункт 2.1.14 договору).
До обов'язків перевізника належить, зокрема: відкриття для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунком з наданням коду платника №5731547 (пункт 2.3.3 договору); ведення обліку попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв'язку - в паперовому вигляді через (387401) Долина (пункт 2.3.4 договору); складання документів передбачених пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів (пункт 2.3.5 договору).
За приписами пункту 4.2 договору оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 договору.
Умовами пункту 4.5 договору, зокрема установлено, що по мірі використання перевезень та надання послуг, перевізником відображається на особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати.
При незгоді зі сумою нарахувань та стягнення платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану у договорі (п. 4.9 договору).
У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми (пункт 4.10 договору).
У пункті 4.11 договору визначено, що наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника здійснити донарахування неврахованої плати за надані послуги за минулі періоди.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до залізничних накладних №35049287 від 26.07.2019 (8 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №35115815 від 30.07.2019 (8 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №35201896 від 05.08.2019 (5 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №35234327 від 07.08.2019 (4 вагона зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №35315167 від 13.08.2019 (7 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №35424258 від 20.08.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №35527613 від 27.08.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), за залізничною накладною №35751874 від 11.09.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Прилуки), за залізничною накладною №35789130 від 13.09.2020 (зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятів) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
Втім, 13.12.2019 за переліком №20191213 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 489,60 грн, у розмірі 489,60 грн, у розмірі 306,00 грн, у розмірі 244,80 грн, у розмірі 428,40 грн, у розмірі 612,00 грн, у розмірі 612,00 грн, у розмірі 29546,40 грн та у розмірі 61,20 грн за кожною зі вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За залізничними накладними №36305191 від 11.12.2018 (14 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36305670 від 11.12.2018 (11 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36338382 від 13.12.2018 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36339240 від 13.12.2018 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
19.12.2019 за переліком №20191219 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 749,28 грн, у розмірі 588,72 грн, у розмірі 535,20 грн та у розмірі 535,20 грн за кожною із вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За залізничними накладними №36701571 від 09.01.2019 (8 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36701597 від 09.01.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36739878 від 12.01.2019 (11 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36740132 від 12.01.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №36776318 від 15.01.2019 (21 вагонів зі станції відправлення Рожнятов на станцію призначення Долина), №36860997 від 22.01.2019 (5 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Прилуки) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
23.12.2019 за переліком №20191223 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 428,16 грн, у розмірі 535,20 грн, у розмірі 588,72 грн, у розмірі 535,20 грн, у розмірі 160,56 грн та у розмірі 14715,00 грн за кожною із вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За залізничними накладними №37013521 від 01.02.2019 (13 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37013984 від 01.02.2019 (14 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37071537 від 05.02.2019 (3 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37170214 від 11.02.2019 (15 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37187853 від 12.02.2019 (15 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37227246 від 15.02.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37239290 від 16.02.2019 (20 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №37573623 від 06.03.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов) та №37573763 від 06.03.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
26.12.2019 за переліком №20191226 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 695,76 грн, у розмірі 749,28 грн, у розмірі 160,56 грн, у розмірі 802,80 грн, у розмірі 802,80 грн, у розмірі 535,20 грн, у розмірі 1016,88 грн, у розмірі 535,20 грн та у розмірі 535,20 грн за кожною із вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За залізничними накладними №38159471 від 05.04.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №38282604 від 12.04.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №38389102 від 17.04.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №38408951 від 18.04.2019 (7 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №38909248 від 17.05.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Страбичево) та №38909263 від 17.05.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Страбичево) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
02.01.2020 за переліком №20200102 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 612,00 грн, у розмірі 612,00 грн, у розмірі 612,00 грн, у розмірі 428,40 грн, у розмірі 7609,20 грн та у розмірі 7609,20 грн за кожною із вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За залізничними накладними №39205273 від 03.06.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Батево), №39205489 від 03.06.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Батево), №39205919 від 03.06.2019 (6 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Батево), №39336458 від 10.06.2019 (вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Батево), №39358585 від 11.06.2019 (3 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
08.01.2020 за переліком №20200108 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 8329,20 грн, у розмірі 8329,20 грн, у розмірі 4997,52 грн, у розмірі 832,92 грн та у розмірі 183,60 грн за кожною із вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За залізничними накладними №39891205 від 16.07.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №39942982 від 19.07.2019 (3 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов), №39975693 від 22.07.2019 (11 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов) та №39975818 від 22.07.2019 (10 вагонів зі станції відправлення Долина на станцію призначення Рожнятов) відповідач здійснив перевезення власних вагонів позивача, а позивач розрахувався за надані послуги.
09.01.2020 за переліком №20200109 відповідачем здійснено досписання провізної плати за перевезення вагонів у минулих періодах (з урахуванням ПДВ), а саме у розмірі 550,80 грн, у розмірі 183,60 грн, у розмірі 673,20 грн та у розмірі 612,00 грн за кожною із вищезазначених залізничних накладних відповідно.
За вказаними вище накладними відповідач, як перевізник, надав послуги з перевезення порожніх вагонів (код вантажу 421034), що слідували на станцію призначення під навантаження.
Так, у рядку 20 "Найменування вантажу" позивач зазначив обставини та мету перевезення - порожня власна цистерна… після перевезення 23/UN 1965 Фракція пропан-бутанова…, що прибула за накладною…, злита повністю (дата), направляється до пункту навантаження.
При цьому оплата була здійснена за тарифною схемою, передбаченою п. 14.1 розділу ІІ Тарифного керівництва №1 із застосуванням коефіцієнту - винятковий тариф 2005, що встановлений у рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства інфраструктури України від 27 грудня 2017 року № 476, від 22 березня 2019 року № 205), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за № 341/16357.
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що провізна плата здійснена до моменту відправки вагонів на станції відправлення, на підставі визначеного у накладних залізницею тарифу і при прибутті вантажу на станцію призначення, залізниця видала вантаж вантажоотримувачу без будь-яких зауважень та не здійснила донарахувань провізної плати, а відтак вважає неправомірним досписання відповідачем в подальшому перевізної плати з особистого рахунку позивача за минулі періоди.
В той же час, відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що позивачем оплачено перевезення за тарифом із врахуванням коефіцієнту винятковий тариф 2005, а не винятковий тариф 2006, який підлягав застосуванню бо вагони до їх відправки на станцію призначення курсували за іншими маршрутами, які не були пов'язані із їх вивантаженням, а тому з позивача правомірно здійснено досписання провізної плати із застосуванням вищого коефіцієнту.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Приписами частини 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
За приписами частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).
Нормативно-правове регулювання законодавства про залізничний транспорт передбачено частиною 1 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» за якою, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457. Окрім того, ним регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно статті 3 Статуту залізниць України дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного
транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Отже, належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню не потребує укладення окремого договору.
Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Згідно із ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
При цьому статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ст. 129).
Статтею 62 Статуту залізниць України визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплала послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2. розділу 14 договору.
Згідно пункту 2.1.6.1 договору, замовник зобов'язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
По закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання. Замовник протягом 5 робочих днів зобов'язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість або підписати її із зауваженнями. У випадку якщо одна із сторін не підписала зведену відомість протягом 15 днів з дня отримання без письмового обґрунтування, зведена відомість вважається підписаною обома сторонами (п. 4.7, 4.8 договору).
При незгоді із сумою нарахувань та стягнених платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану в п. 14.2 договору (пункт 4.9).
Пунктом 4.10 договору передбачено право перевізника у разі виявлення неправильного нарахування платежів здійснити перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові кошти.
Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди (пункт 4.11 договору).
Таким чином, укладаючи в межах чинного законодавства договір, на основі вільного волевиявлення, позивач погодився на встановлення особливого порядку здійснення розрахунків між сторонами, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання, в тому числі, але не виключно внесення попередньої оплати за надані в майбутньому послуги, право перевізника на здійснення перерахунку (як в сторону збільшення так і зменшення) та наступне стягнення недоотриманих грошових коштів у вигляді плати за послуги перевезення за рахунок внесеної замовником передоплати.
В той же час, перевізник має право здійснити відповідне коригування лише за наявності підстав та за умови виконання ним вимог, що визначені чинним законодавством.
Так, відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п.1.2 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
За правилами п. 1.5 Правил, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - «Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)»; для порожніх вагонів - «Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)».
Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до п. 5.3 Правил оформлення перевізних документів, якщо перевіркою на станції призначення виявлено перебір платежів, то сума перебору зазначається у графах 43-45.
Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів (п 5.4 Правил оформлення перевізних документів).
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, перевізник в разі перевірки внесених відправником відомостей до накладної зобов'язаний скласти відповідний акт на підтвердження обставин їх неправильності чи неточності.
Як вже зазначалось, у рядку 20 "Найменування вантажу" позивач зазначив обставини та мету перевезення - порожня власна цистерна… після перевезення 23/UN 1965 Фракція пропан-бутанова…, що прибула за накладною…, злита повністю (дата), направляється до пункту навантаження.
Під час розгляду справи жодних доказів не відповідності визначення позивачем «найменування вантажу» у спірних залізничних накладних суду надано не було, як то акт загальної форми або акт перевірки про встановлення не відповідності визначеного найменування вантажу позивачем фактичним обставинам.
Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України (абзац 1 статті 57 Статуту).
Приписами пункту 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було узгоджено ціну договору як провізну плату шляхом заповнення саме відповідачем на станції відправлення графи 30 "Тарифні відмітки" накладної.
Обставини справи свідчать, а сторонами не заперечується, що перевезення здійснено, оплату проведено в повному обсязі на підставі внесених до накладеної даних.
При цьому, відповідач не надав будь-які докази на підтвердження проведення перевірки правильності сплаченої провізної плати шляхом складання актів загальної форми, як то передбачено п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів.
Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5.04.2009 за №340/16356 із змінами і доповненнями (далі - Тарифне керівництво або ТК).
Згідно з пунктом 2 Тарифного керівництва тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.
При цьому, згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 30 "Тарифні відмітки" заповнюються залізницю у відповідності до Тарифного керівництва, вказуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення. У разі застосування виняткового тарифу вказується його код.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва відправник повинен іменувати вантаж у перевізних документах внутрішнього сполучення - відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) яка видається окремо.
Підпунктом 3.3 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва встановлено, якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача. Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.
Відповідно до підпункту 14.1 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
Так, пунктом 14.7 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування ватажу" ("Наименование груза") залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки:
для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".
Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів в порожньому стані з обов'язковим зазначенням у графі "Найменування ватажу" мети направлення рухомого складу.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами та доповненнями), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за № 341/16357, затверджено Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Зокрема, до плати за перевезення порожніх вагонів (коди Алфавітного списку вантажів ЄТСНВ 421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні перевізника, власні та орендовані (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17), вагони з провідниками (421161, 693157) застосовуються відповідні коефіцієнти - рядок 9 таблиці Коефіцієнтів:
- з-під вивантаження вантажів 1-го тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального "Галіт" під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження - 1,242 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205) та 1,088 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури № 476 від 27.12.2017);
- з-під вивантаження вантажів 2-го тарифного класу, продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) - 1,885 (винятковий тариф 2005) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205) та 1,651 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури № 476 від 27.12.2017);
- з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках - 3,023 (винятковий тариф 2006) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205) та 2,647 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури № 476 від 27.12.2017).
При цьому, винятковий тариф 2005 застосовується у випадку перевезення вагонів з-під вивантаження під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження, тобто зі станції вивантаження вантажу до станції наступного навантаження.
Як вже зазначалось, відповідно до положень підпункту 14.7 п. 14 розділу II Тарифного керівництва № 1 для застосування тарифів під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі найменування вантажу залежно від цілі використання проставляються відмітки.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
З поданих позивачем накладних, за якими відповідач провів коригування плати за перевезення, вбачається, що вагони у порожньому стані направлялись позивачем зі станції відправлення Долина Льв під навантаження. Тип вагонів - цистерна, останній вантаж - фракція пропан-бутанова.
При цьому, згідно відмітки у графі "Найменування вантажу" спірні порожні вагони слідували під навантаження зі станції (Долина), на якій вони були розвантажені та опломбовані, зворотного суду під час розгляду справи не доведено.
Тобто, згідно внесених позивачем відомостей до накладної відповідачем на станції відправлення було вірно визначено тариф на перевезення - за тарифною схемою 14.1 розділу ІІ Тарифного керівництва № 1 та із застосуванням виняткового тарифу 2005, що відповідає підрядку 2 рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, визначених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами).
Як вбачається з листа начальника станції Долина від 16.12.2019 № 366, на Івано-Франківській дирекції залізничних перевезень з 01.01.2018 по 29.09.2019 проводилась ревізія ЦВА, де по станції Долина було виявлено невірне застосування тарифу 2005 замість 2006, по прибуттю та відправленню порожніх вагонів, що призвело до втрат залізниці на суму 953721,48 грн з ПДВ.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що ним при перевірці правильності визначення сум доборів до тарифу по спірним накладним було встановлено неправомірне внесення позивачем до графи 20 накладних інформації про те, що вагони слідують з-під вивантаження, які до цього неодноразово курсували між станціями в порожньому стані, в тому числі в ремонт/з ремонту. За твердженням відповідача, до перевезення спірних вагонів необхідно застосовувати тариф із застосуванням виняткового тарифу 2006 як за перевезення вагонів "в інших випадках" (підрядок 3 рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, визначених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317), оскільки по станції Долина Львівської залізниці не проводилось вивантаження таких вагонів.
Однак, жодних належних та допустимих доказів у підтвердження своїх доводів відповідач під час розгляду справи не надав, ні акту загальної форми щодо встановлення неточностей у визначенні найменування вантажу, ні самого акту ревізії із встановленими у ньому підставами для здійснення коригування даних, визначених саме по спірним перевезенням, в тому числі і розміру провізної плати.
Тоді як, згідно вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Пунктом 4 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок будь-якого учасника справи подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Отже, процесуальним законодавством закріплено не право, а саме обов'язок учасників справи подавати усі наявні у них докази, не приховувати їх, оскільки суд, за загальним правилом, не може збирати з власної ініціативи докази, що стосуються предмета спору.
В той час як судом, за результатом оцінки наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що позивач замовляв для перевезення вагони у порожньому стані під їх навантаження газом після їх вивантаження на станції Долина, на якій згідно договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 15.07.2016 у позивача наявний пункт вивантаження вагонів, що відповідає коефіцієнту, який передбачений підпунктом 2 рядку 9 таблиці "Порожні вагони (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні перевізника, власні та орендовані (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17), вагони з провідниками (421161, 693157)", про що і зазначено у відповідній графі 20 "Найменування вантажу" спірних накладних.
На переконання суду, доводи відповідача про те, що порожні вагони не були розвантажені на станції Долина Льв спростовуються інформацією, що зазначена відправником вантажу - позивачем у графі 20 "Найменування вантажу" залізничних накладних та умовами договору № Л/ДН-4/16/770/М/п про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 15.07.2016.
При цьому, відповідач в порядку п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів не надав докази виявлення фактичної невідповідності та неправильності визначення найменування вантажу та/або внесення змін до накладної в частині уточнення найменування вантажу шляхом, в тому числі, і складанням актів загальної форми на станціях призначення, а видав вагони вантажоотримувачу після їх перевезення без зауважень, що позбавляє перевізника згідно підпунктом 3.3 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва №1 в подальшому корегувати застосований тариф на перевезення.
Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на неможливість застосування виняткового тарифу 2005 до перевезення спірних вагонів з підстав того, що вагони до їх відправки під навантаження могли курсувати на ремонт/з ремонту, так як правила про відповідний коефіцієнт не пов'язують його застосування із певним часовим проміжком або переміщення вагона на іншу станцію після розвантаження, наприклад на ремонт. Саме ж перевезення вагону в ремонт або з іншою метою (крім навантаження) дійсно буде відбуватись із застосуванням виняткового тарифу 2006, але по тим накладним, за якими вагони слідувати на ремонт чи для іншої мети чим навантаження.
Приймаючи до уваги все вищевикладене суд прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача щодо коригування сум нарахованих платежів за минулі періоди - без складання відповідних документів, передбачених Правилами оформлення перевізних документів, та внесення змін до накладних згідно з вимогами Тарифного керівництва №1.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути безпідставно списані кошти, а доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевикладеними обставинами. Відповідачем не було надано суду доказів виконання ним Правил оформлення перевізних документів та вимог Тарифного керівництва №1 при здійсненні коригування та списання додаткової провізної плати з позивача, що свідчить про наявність правових підстав для повернення необґрунтовано списаних коштів.
В той же час, судом встановлено, що позивачем у позовній заяві помилково вказано суму донарахованої відповідачем суми плати за перевезення за накладною №35424258, оскільки, як вірно зазначено відповідачем і встановлено судом, згідно переліку №20191216 від 13.12.2019 за накладною №35424258 залізницею списано грошові кошти в сумі 612,00 грн, а не в сумі 4258,00 грн. як визначив позивач.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 100169,76 грн з врахуванням стягнення за накладною №35424258 на суму 612,00 грн, а не 4258,00 грн, як про те вказано у позові.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 120, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 103815,76 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» (77500, Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Промислова, буд. 3; ідентифікаційний код 00157842) грошові кошти в сумі 100169 (сто тисяч сто шістдесят дев'ять) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн 18 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 17.08.2020.
Суддя Т.В. Васильченко