________________________________________________________________________________________________________________________________________________-_____________
"06" серпня 2007 р.
Справа № 15/203-07-4651А
17 год. 23 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрова В.С.
при секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників сторін:
від позивача - Фурса В.М.;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Спільне українсько-англійське підприємство «Панком-Юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000562200/0 від 30.05.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на необґрунтованість прийняття відповідачем зазначеного рішення з огляду на наступне.
Оскаржуване рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на підставі акту № 446-2/22-00/22447150/44 від 23.05.2007 р. про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог діючого валютного законодавства України.
20.11.2006 року між позивачем та фірмою Тіаnjіn FAW Imp.&Exp. Соrроrаtion (Китай) був укладений контракт за № GCPO680 на постачання запасних частин для лінії безперервного лиття для виробництва мідної катанки, згідно до умов якого позивач здійснив оплату 100% вартості товару 08.12.2006 р. та 14.12.2006 р., що підтверджується платіжними дорученнями.
Так, позивач вказує, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" контрагент за вказаним контрактом мав здійснити імпортну операцію щодо поставки товару за першим платежем до 08.03.2007 р., за другим - 14.03.2007 р. відповідно. При цьому позивач зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт -це купівля українськими суб'єктами ЗЕД у іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України. Моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на товар, що імпортується, від продавця до покупця. А відповідно до ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України, митний кордон України співпадає з державним кордоном України. Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України.
Отже, на думку позивача, товар, що перебуває під митним контролем України, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон, а штамп «Під митним контролем» з відповідною датою посвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Також позивач зазначає, що товар був поставлений ним згідно контракту на умовах СІF Одеса 21 березня 2007 року, про що свідчить коносамент за № PIRODS-01 з відтиском печатки митниці «Під митним контролем". У зв'язку з цим, на думку позивача, пеня за порушення позивачем 90-денного строку здійснення імпортної операції має бути розрахована податківцями по 21.03.2007 р., а не по - 30.03.2007 р., як вказано відповідачем в акті перевірки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 червня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/203-07-4651А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 червня 2007 р. у справі № 15/203-07-4651А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000562200/0 від 30.05.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає позов безпідставним з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 32-33) та доповненнях до відзиву (а.с. 39-40), посилаючись при цьому на правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8044,11 грн., та просить суд у задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
22 травня 2007 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна перевірка Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з питання дотримання вимог валютного законодавства по Контракту № GCPO680 від 20.11.2006 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 4462/22-00/22447150/44 від 23.05.2007 р., яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження товару на адресу СП «Панком-Юн» в сумі 136804,50 грн. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено рішення № 0000562200/0 від 30 травня 2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8044,11 грн.
Так, на думку суду, зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято ДПІ у Приморському районі м. Одеси правомірно, виходячи з наступного.
Як вбачається з акту про результати позапланової виїзної перевірки від 23.05.2007 р. № 4462/22-00/22447150/44, Згідно укладеного між позивачем та фірмою Тіаnjіn FAW Imp.&Exp. Соrроrаtion (Китай) контракту № GCPO680 від 20.11.2006 р. позивач купив запасні частини безперервного лиття для виробництва безкисневого мідного дроту. Згідно банківським документам позивач здійснив переплату по вказаному контракту в сумі 27090,00 дол. США. Поставка товару оформлена ВМД № 500060000/7/208436 від 30.03.2007 р. в режимі - ІМ 40, товар надійшов на загальну суму 136804,50 грн., що еквівалентно 27090,00 дол. США (код товару 8454900090, назва товару - запасні частини та видатковий матеріал до лінії безупинного лиття для виробництва без кисневого мідного дроту).
При цьому в акті перевірки вказано, що відповідно ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, здійснюються на умовах відстрочки поставки, у разі якщо така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або надання векселю на користь постачальника імпортованої продукції, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
В Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями від 24.03.1999 р. № 136, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. за №338/3631 та внесених змін постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 455, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 р. за № 37/13304 (введена в дію з 29.01.2007р.), в п.п. 1.1. розділу 1 інструкції встановлено, що здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).
Згідно п.п. 3.3.розділу 3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ - 40) та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України від 23.09.94р. № 185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товар зберігається під митним контролем та є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. При цьому позивач посилається на положення ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в якій визначені поняття «імпорт» та «момент здіснення експорту (імпорту)». Так, моментом здійснення експорту (імпорту) вважається момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Проте, зазначені посилання позивача щодо отримання їм товару є помилковими, оскільки вказаний у контракті № GCPO680 від 20.11.2006 р. не перетинав митного кордону України у зв'язку з тим, що митне оформлення товару ще не закінчено, а товар знаходиться під митним контролем.
Так, згідно ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Імпорт -митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень при умовах: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень (ст. 188, ст. 189 Митного кодексу України).
Також відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується:
у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Отже, виходячи з викладеного, факт знаходження придбаного позивачем товару за контрактом № GCPO680 від 20.11.2006 р. під митним контролем не є фактом закінчення митного оформлення товару. У зв'язку з цим не могло й перейти до позивача право власності на зазначений в контракті № GCPO680 від 20.11.2006 р. товар. Так, відповідно до 63 Митного кодексу України користування та розпорядження товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, позивач на має права користуватися та розпоряджатися вищевказаним товаром, тоді як зміст поняття права власності включає в себе володіння, користування і розпоряджання майном.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позивачем порушені терміни розрахунків при здійсненні імпорту товару, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка передбачає: порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Таким чином, нараховані відповідачем штрафні (фінансові) санкції в сумі 8044,11 грн. згідно рішення № 0000562200/0 від 30 травня 2007 р. правомірно застосовані до позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.
Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що відповідачем не допущено порушень норм чинного законодавства при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 13.08.2007 р.
Суддя