11 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1326/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Воронцовій К.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Шеремета М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку - Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить:
1. Визнати дії відповідача щодо видання пунктів 2-6 наказу від 07.04.2020 № 157 «Про результати проведення службового розслідування» протиправними.
2. Пункт 2 наказу відповідача від 07.04.2020 №157 «Про результати проведення службового розслідування» - відмінити повністю.
3. Зобов'язати відповідача про вчинення дій та спростування наведеної в наказі від 07.04.2020 № 157 «Про результати проведення службового розслідування» інформації стосовно позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом позивача від 18.11.2019 № 284 призначено службове розслідування щодо вчинення дисциплінарного проступку офіцером ОСОБА_3 . За результатами службового розслідування був складений акт та виданий наказ від 21.01.2020 №3, відповідно якого капітан ОСОБА_3 була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Наказом відповідача від 07.04.2020 № 157 «Про результати проведення службового розслідування» скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 , зазначено про неналежне виконання службових обов'язків позивачем, іншими підпорядкованими йому офіцерами відділу та нагадано про обов'язки служби. Позивач вважає, що висновки, викладені в зазначеному наказі, не відповідають дійсності, оскільки він та підпорядковані йому офіцери при проведенні службового розслідування діяли в рамках діючого законодавства.
Ухвалою суду від 17.06.2020 року провадження у справі відкрито, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. В подальшому здійснено перехід до загального провадження, закрито підготовче провадження 21.07.2020 року та призначено розгляд справи по суті на 11.08.2020 року.
Від відповідача 01.07.2020 року надійшов відзив, де він проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що внаслідок неналежного проведення службового розслідування капітан ОСОБА_3 була притягнена до дисциплінарної відповідальності. Проведення службового розслідування та притягнення ОСОБА_3 до відповідальності здійснювалося під керівництвом позивача.
В призначений судом час сторони з'явилися. Позивач підтримав позовні вимоги з підстав визначених в позові та відповіді на відзив від 07.07.2020 року.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Начальника Херсонського зонального відділу правопорядку Пацаном М.А. (позивач по справі) від 18.11.2019 №284 «Про призначення службового розслідування» по факту вчинення дисциплінарного проступку підлеглим офіцером - капітаном ОСОБА_3 - призначено проведення службового розслідування комісією у складі голови комісії підполковника ОСОБА_4 та члена комісії підполковника ОСОБА_5 .
За результатами службового розслідування був складений акт службового розслідування та виданий наказ позивача від 21.01.2020 №3, відповідно якого капітан ОСОБА_3 , була притягнута до дисциплінарної відповідальності.
За скаргою ОСОБА_3 офіцером Південного територіального управління Військової служби правопорядку (військова частина НОМЕР_1 ) проведено службове розслідування, відповідачем видано наказ від 07.04.2020 № 157, яким скасовано наказ позивача від 21.01.2020 №3 щодо притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.
Цим же наказом позивачу (п.2) та військовослужбовцям Херсонського зонального відділу правопорядку ОСОБА_4 (п.3), ОСОБА_6 (п.4), ОСОБА_7 (п.5) та ОСОБА_5 (п.6) нагадано про обов'язки служби відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Не погоджуючись з виданим наказом, (окрім п.1 щодо скасування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 звернувся до суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду (постанова Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі №800/541/16).
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №855/3/19, від 24.01.2029 року у справі №808/5869/14, від 15.03.2029 року у справі №815/3276/15, від 25.03.2019 у справі №806/5246/14, від 29.03.2019 року у справі №826/17479/18.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).
Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 15 грудня 2015 року у справі №800/206/15.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена а постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №826/4406/16.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено виключний перелік дисциплінарних стягнень, серед яких відсутнє нагадування про обов'язки служби.
В судовому засіданні позивач пояснив, що спірний наказ та нагадування про обов'язки служби можуть негативно вплинути на його авторитет перед підлеглими. Інших наслідків від спірного наказу немає. При цьому позивач розуміє, що захист честі та гідності здійснюється в приватному судочинстві.
Оскільки відсутнє порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент звернення до суду, в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 серпня 2020 р.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 106020000