10 серпня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/2070/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом Малого комунального підприємства "Водограй" до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування претензії про відшкодування збитків заподіяних державі,
встановила:
Мале комунальне підприємство "Водограй" (далі - позивач, МКП "Водограй") звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Херсонській області щодо нарахування збитків у сумі 559 888,20 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;
- визнати протиправною вимогу Державної екологічної інспекції у Херсонській області у формі Претензії № 59 від 22 червня 2020 року про нарахування збитків у сумі 559 888,20 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства ( п. 4 ч.1. цієї статті).
Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом ( п. 5 ч. 1 ст. 4 КАС України)
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір ( п.1 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Зокрема, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його рішення, дії чи бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вказане твердження узгоджується з приписами ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (абз.19, п. 2, ч.1, ст. 4 цього Кодексу).
Як вбачається зі змісту позову, позивач просить визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та подальшому стягненню з позивача нарахованих збитків у сумі 559 888,20 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, про що Державною екологічною інспекцією у Херсонській області прийнято вимогу у формі претензії № 59 від 22.06.2020 року, яка за позицією позивача є протиправною та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у даній справі, з огляду на вище вказані приписи КАС України та наявні у справі матеріали позовної заяви, суддя вказує про таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Відповідно до підпункту 12 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 № 454/2011, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.
Аналіз положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 454/2011 свідчить про те, що чинним законодавством відповідачу надано право та повноваження здійснювати розрахунок завданих збитків.
Як вбачається з оспорюваної претензії № 59 від 22 червня 2020 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області запропонувала МКП "Водограй" відшкодувати збитки, які заподіяно державі внаслідок порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а тому вказана оспорювана претензія відповідача не створюють жодних правових наслідків для позивача і як наслідок не можуть порушувати його права чи інтереси.
Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправними та скасування претензій про відшкодування збитків, які заподіяно державі внаслідок забруднення земель, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Вони не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків МКП "Водограй", тому вони не можуть бути предметом спору.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №816/2185/16.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ( ч. 5 ст. 242 КАС України).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15, від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. ( п. 6 ч. 1 цієї статті).
Враховуючи, що за результатами ознайомлення зі змістом позовних вимог та доданих до нього документів встановлено, що дані спірні правовідносини не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі та роз'яснює, що розгляд справи не віднесено до жодної з юрисдикцій, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 23.07.2019 у справі №816/2185/16.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 167, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалила:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом Малого комунального підприємства "Водограй" до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування претензії про відшкодування збитків заподіяних державі.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити, що розгляд справи не віднесено до жодної з юрисдикцій.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 108010200