Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 серпня 2020 р. № 520/7472/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), код ЄДРОПОУ НОМЕР_3 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), код ЄДРОПОУ НОМЕР_3 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивач з 06.05.1995 року по 15.08.2018 року перебував на військовій службі в органах Державної прикордонної служби України. Останнє місце військової служби - Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.07.2018 р. №630-ОС позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту.
Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.08.2018 року №385-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпеченняз 15.08.2018 року.
Під час проходження служби, позивач перебував на речовому забезпеченні у Харківському прикордонному загоні.
На запит позивача від 29.04.2020 року Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України надано відповідь від 05.05.2020 року, в якій зазначено: «На підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 грудня 2017 року № 753-аг «Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2018 році» Східне регіональне управління знаходилась на речовому забезпечені в Харківському прикордонному загоні, відповідно було здійснено нарахування грошової компенсації за не отримане речове майно Харківським прикордонним загоном. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року № 1132 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» речовий атестат видається військовослужбовцю у разі вибуття зі складу органу Держприкордонслужби, який є документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби. В Постанові Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки,Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» передбачено, що у зв'язку зі звільнення військовослужбовця видається довідка розрахунок. Вас було звільнено з військової служби наказом Начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби № 385 - ос від 15.08.2018 року, та надано довідку розрахунок №111 від 15.08.2018 року.».
Відповідно до довідки-розрахунку №111 від 15.08.2018 року на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби полковника ОСОБА_1 визначена сума 35562,02 грн.
Наказом т.в.о. начальника 4 прикордонного загону від 21.01.2019 року №27-ос наказано виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
На виконання зазначеного наказу відповідачем здійснено виплату позивачу відповідної суми грошової компенсації, що не заперечується сторонами по справі.
В позовній заяві позивач зазначає про те, що з відповіді відповідача від 05.05.2020 р. він дізнався, що при здійсненні йому нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідачем було порушено приписи чинного законодавства, а саме: нарахування та виплату такої компенсації відповідачем здійснено за цінами минулих років, протягом яких позивач проходив військову службу на офіцерських посадах та починаючи лише з 2004 року.При цьому, на думку позивача, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2018 року (рік звільнення позивача з військової служби).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі Закон № 2011-XII), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно із положеннями ст.2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому, положення ч.2 ст.9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Пунктом 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 р. №1135 (далі - Положення № 1135) передбачалось, що військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.
Особам, які звільняються з військової служби в запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за належне їм до одержання у місяці звільнення речове майно.
Зазначене Положення № 1135 втратило чинність 28.10.2004 року.
Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Зазначене Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.
Відповідно до приписів ст. 9-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Згідно з пунктами 4 та 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до положень п.292 та п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1115/2009), після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Судом встановлено, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.07.2018 року №630-ОС позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту та наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.08 2018 року №385-ос позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 15.08.2018 року.
Згідно наказу т.в.о. начальника 4 прикордонного загону від 21.01.2019 року №27-ос позивачу сплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, №111 в сумі 35562,02 грн.
З відзиву на позов судом встановлено, що нарахування зазначеної вартості речового майна, що належить до видачі позивачу, здійснено відповідно до положень постанови КМУ від 16.03.2016 року №178, на виконання якої Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 року №33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Даним наказом затверджується додаток №1 - Вартість належних до видачі предметів речового майна. В даних табличках ціни на майно зазначаються у графі Виникнення права на отримання речового майна, яка в свою чергу розділена на декілька підрозділів з позначення різних років і відповідно під кожним з цих розділів зазначена ціна з врахування предмету майна. Як вказано відповідачем, в подальшому, щорічно, з метою розрахунку та впорядкування цін Адміністрацією Державної прикордонної служби України видавались накази з метою зазначення цін у 2018 та 2019 роках, а саме відповідно до наказу від 06.02.2018 року №30 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна, виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця з 01.01.2018 року та наказом від 30.01.2019 року №21 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна, виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця з 01.01.2019 року.
Суд зазначає, що в даних спірних правовідносинах необхідно враховувати п.5 Постанови з прив'язкою до п. 3 вказаної Постанови.
При нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна, необхідно обов'язково враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що при визначенні суми, яка підлягає виплаті, слід враховувати момент виникнення у військовослужбовця права на отримання відповідного речового майна та ціну на майно (в момент виникнення права) відповідно до вищевказаного розрахунку, що затверджений наказом АДПСУ від 11.02.2017 року №33.
Як встановлено судом, вказані вимоги дотримані відповідачем при здійсненні розрахунку суми для виплати позивачу відповідної компенсації замість належного до видачі речового майна, які відображені у довідці-розрахунку №111 від 15.08.2018 року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно здійснення відповідачем невірного розрахунку зазначеної компенсації та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 серпня 2020 р.
Суддя Сагайдак В.В.