04 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/330/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.,
представника відповідача - Кошляк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
20 січня 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (надалі - позивач, ТОВ "Лубенське ШБУ №9") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року №0004640504, №0004660504.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436, складений за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (код ЄДРПОУ 03450436) податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2019. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Лубенське ШБУ №9" п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Кондитерська Смірнової" (раніше ТОВ "Регіон Трейдінг"), ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", оскільки господарські операції з вказаними контрагентами носили товарний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства, отримані від вказаних суб'єктів господарювання товари оплачені, тому відсутні підстави вважати, що товари чи послуги були одержані позивачем безкоштовно. Вказує, що можливі порушення контрагентами податкового зобов'язання не можуть бути підставою позбавлення позивача на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та не можуть бути підставою для відповідальності позивача за невиконання контрагентами податкових зобов'язань. Зазначає, що позивачем правомірно включено до складу витрат суми безнадійної заборгованості про взаємовідносинам з ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/330/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:30 год. 25 лютого 2020 року, витребувано докази.
17 лютого 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Полтавській області на позовну заяву /том 2 а.с. 107-113/, у якому представник ГУ ДПС у Полтавської області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на висновки документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (код ЄДРПОУ 03450436) податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, оформленої актом від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436, у якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ч.1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п. 4, п. 8, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 455848 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 154714 грн.; за 2019 рік в сумі 301134 грн., а також на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 462045 грн., в тому числі: за червень 2017 року на суму 2400 грн., за липень 2018 року на суму 39384 грн., за серпень 2018 року на суму 4439 грн., за вересень 2018 року на суму 81229 грн., за червень 2019 року на суму 334593 грн. на підставі порушення, опис якого наводиться в п. 3.1.2.2 акта перевірки.
Вважає, що господарські операції позивача з ТОВ "Кондитерська Смірнової" (раніше ТОВ "Регіон Трейдінг"), ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" носять безтоварний характер, а перераховані вказаним контрагентам кошти не пов'язані з придбанням товару, тому об'єкти оподаткування відсутні. Пояснює, що заборгованість за відвантажений та неоплачений товар, за якою минув термін позовної наявності, належатиме до безнадійної, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
Протокольними ухвалами суду від 25 лютого 2020 року витребувано докази від відповідача та на підставі пункту 4 частини 6 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10:00 20 березня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання - задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 440/330/20 на тридцять календарних днів. Підготовче засідання відкладено до 14:00 16 квітня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року витребувано докази від позивача, встановлено наступний порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено до 11:00 02 червня 2020 року.
Ухвалою суду від 02 червня 2020 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено до 14:00 04 серпня 2020 року.
Представник позивача у судове засідання 04 серпня 2020 року повторно не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі /том 3 а.с. 23/.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (ідентифікаційний код 03450436) зареєстроване як юридична особа 21.08.2008 та станом на 03.05.2018 мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності як 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, основним видом економічної діяльності позивача є - 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 183-185/.
У термін з 24.09.2019 по 05.11.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (код ЄДРПОУ 03450436) податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 /том 1 а.с. 129-227/.
У акті перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 зафіксовано порушення ТОВ "Лубенське ШБУ №9":
- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ч.1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п. 4, п. 8, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 455848 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 154714 грн.; за 2019 рік в сумі 301134 грн.;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 462045 грн., в тому числі: за червень 2017 року на суму 2400 грн., за липень 2018 року на суму 39384 грн., за серпень 2018 року на суму 4439 грн., за вересень 2018 року на суму 81229 грн., за червень 2019 року на суму 334593 грн. на підставі порушення, опис якого наводиться в п. 3.1.2.2 акта перевірки.
У періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ "Лубенське ШБУ №9" було зареєстровано платником податку на додану вартість з 29.08.2008 відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.2008 №100136359 /том 1 а.с. 131/.
ТОВ "Лубенське ШБУ №9" подало до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення від 25.11.2019 №772 на акт перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 /том 1 а.с. 228-235/, на які відповідачем надано відповідь листом від 06.12.2019 №13946/10/16-31-05-04-21 /том 1 а.с. 236-250/.
На підставі акту перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 11.12.2019 №0004640504, яким ТОВ "Лубенське ШБУ №9" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 569810 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями - на суму 455848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 113962 грн. /том 2 а.с. 2-3/;
- від 11.12.2019 №0004660504, яким ТОВ "Лубенське ШБУ №9" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 577556 грн. 25 коп., у тому числі: за податковими зобов'язаннями - на суму 462045 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 115511 грн. 25 коп. /том 2 а.с. 4-5/;
Встановлені порушення відповідач обґрунтовує безтоварним характером господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ "Кондитерська Смірнової" (раніше ТОВ "Регіон Трейдінг"), ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", у зв'язку з чим вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 462045 грн., а також занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 413681 грн. Крім того, відповідача вважає, що позивачем у перевіряємову періоді безпідставно списано дебіторську заборгованість по контрагентам ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія", внаслідок чого занижено податок на прибуток приватного підприємства на суму 42167 грн.
Детальні розрахунки сум грошових зобов'язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 159-160/.
Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.12.2019 №0004640504 та від 11.12.2019 №0004660504, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2019 №0004640504 та від 11.12.2019 №0004660504, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України /в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України/ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами п. 136.1 ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Підпунктом 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
9.3. Погашення одержаних позик.
9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
9.6. Балансова вартість валюти.
Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, визначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, виписану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що 23.04.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ "Тенхосервіс-К" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10-18 /том 3 а.с. 31-32/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити за геотекстиль композитний Classtex Р 50, які вказані в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару, покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) товару лише з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар від продавця вважається дата підписання сторонами вищевказаної видаткової накладної. Товар доставляється (переводиться) силами та засобами покупця на склад ТОВ "ШБУ-9" за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспект Володимирський, буд. 210.
Згідно з пунктом 3.1 договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем у національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок покупця.
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2018 року (пункт 8.1 договору).
На виконання умов вказаного договору ТОВ "Тенхосервіс-К" виписано позивачу податкову накладну № 1 від 03.05.2018 на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622314 грн., у тому числі ПДВ - 103719 грн., яка 22.05.2018 була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /том 3 а.с. 89, том 2 а.с. 218/.
Сума ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2018 року в розмірі 103719 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за липень 2018 року /том 2 а.с. 170-172/.
ТОВ "Тенхосервіс-К" зареєстроване як юридична особа 10.10.2017 та станом на час укладення договору, здійснення господарської операції та складення податкової накладної основним видом діяльності ТОВ "Тенхосервіс-К" було 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 2 а.с. 189/.
ТОВ "Тенхосервіс-К" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.11.2017, свідоцтво №200362532 /том 2 а.с. 214/.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Факт здійснення господарської операції з придбання товарів за договором купівлі-продажу №10-18 від 23.04.2018 підтверджується видатковою накладною №6 від 03.05.2018 на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622314 грн., у тому числі ПДВ - 103719 грн. /том 3 а.с. 33/, податковою накладною № 1 від 03.05.2018 на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622314 грн., у тому числі ПДВ - 103719 грн. /том 3 а.с. 89/.
Факт здійснення перевезення товару позивачем підтверджується подорожнім листом №072204 від 03.05.2018 /том 3 а.с. 87/, що відповідає умовам договору, за змістом якого товар доставляється (переводиться) силами та засобами покупця.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду також копію рахунку на оплату №11 від 03.05.2018 /том 3 а.с. 34/.
Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ "Тенхосервіс-К" товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /том 1 а.с. 103/ та не заперечується відповідачем.
У акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2019 заборгованість відсутня та у бухгалтерському обліку дані взаємовідносини відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 - Кт 311, Дт 20-Кт 631, Дт 644 - Кт 631 /том 1 а.с. 153/.
Факт оприбуткування товару, отриманих від ТОВ "Тенхосервіс-К" підтверджується прибутковим ордером №ПН-0000643 від 03.05.2018, копія якого міститься у матеріалах справи /том 3 а.с. 35/.
У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що вказаний товар придбано з метою укладання на автодорозі під шар асфальтобетону, оскільки геотекстиль композитний - це георешітка, яка укладається на автодорозі під шар асфальтобетону /том 3 а.с. 27/.
Використання придбаного у ТОВ "Тенхосервіс-К" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання від 31.05.2018 №СпТ-000115 та №СпТ-000114 /том 3 а.с. 84-85/.
Суд враховує, що основним видом економічної діяльності позивача є 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 183-185/, тобто придбаний у ТОВ "Тенхосервіс-К" товар використаний позивачем у 2018 році з метою здійснення власної господарської діяльності, яка є основним видом його економічної діяльності.
24.04.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ "ТН Нові технології" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №15/19 /том 3 а.с. 42-43/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити за геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16, які вказані в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару, покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) товару лише з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар від продавця вважається дата підписання сторонами вищевказаної видаткової накладної. Товар доставляється (переводиться) силами та засобами покупця на склад ТОВ "ШБУ-9" за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспект Володимирський, буд. 210.
Згідно з пунктом 3.1 договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем у національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок покупця.
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2019 року (пункт 8.1 договору).
На виконання умов вказаного договору ТОВ "ТН Нові технології" виписано позивачу податкову накладну № 1 від 03.05.2019 на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 1004000 грн., у тому числі ПДВ - 167333,33 грн., яка 07.05.2019 була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /том 3 а.с. 47, том 2 а.с. 224/, та податкову накладну № 2 від 07.05.2019 на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 1003557,10 грн., у тому числі ПДВ - 167259,52 грн., яка 07.05.2019 була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /том 3 а.с. 48, том 2 а.с. 224/.
Сума ПДВ на підставі вказаних податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту червня 2019 року в розмірі 334592,85 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за червень 2019 року /том 2 а.с. 165-167/.
ТОВ "ТН Нові технології" зареєстроване як юридична особа 06.11.2018 та станом на час укладення договору, здійснення господарських операцій та складення податкових накладних основним видом діяльності ТОВ "ТН Нові технології" є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 2 а.с. 186-187/.
ТОВ "ТН Нові технології" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.12.2018, що підтверджується відомостями АІС "Податковий блок" /том 2 а.с.195/.
Факт здійснення господарських операцій з придбання товарів за договором купівлі-продажу товарів №15/19 від 24.04.2019 підтверджується видатковою накладною №ТК-0000025 від 08.05.2019 на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 2007557,10 грн., у тому числі ПДВ - 334592,85 грн. /том 3 а.с. 44/ та податковими накладними № 1 від 03.05.2019, № 2 від 07.05.2019 /том 3 а.с. 47, 48/.
Здійснення перевезення товару позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною №183 від 08.05.2019, копія якої міститься у матеріалах справи /том 3 а.с. 45/.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду також копію рахунку-фактури №ТК-0000002 від 24.04.2019 /том 3 а.с. 46/.
Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ "ТН Нові технології" товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /том 1 а.с. 91-93/ та не заперечується відповідачем. Так, у акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2019 заборгованість відсутня та у бухгалтерському обліку дані взаємовідносини відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 - Кт 311, Дт 20 - Кт 631, Дт 644 - Кт 631 /том 1 а.с. 160/.
Факт оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ "ТН Нові технології" підтверджується прибутковим ордером №ПН-0000510 від 08.05.2019, копія якого міститься у матеріалах справи /том 3 а.с. 49/.
Представник позивача надав письмові пояснення, у яких пояснив, що геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 - це гнучка георешітка, яка використовується для міцного та високоефективного армування асфальтобетонних шарів /том 3 а.с. 28/.
Використання придбаного у ТОВ "ТН Нові технології" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання від 30.05.2019 №СпТ-000090, від 30.05.2019 №СпТ-000091, від 31.05.2019 №СпТ-000145 /том 3 а.с. 50-52/.
Отже, оскільки основним видом економічної діяльності позивача є 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 183-185/, придбаний у ТОВ "ТН Нові технології" товар використано позивачем у 2019 році з метою здійснення власної господарської діяльності, яка є основним видом його економічної діяльності.
25.08.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ "Ітінера" (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №98 /том 3 а.с. 36-37/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати покупцю товар, визначений у цьому договорі, який не обтяжений, та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору найменування товару: бітум шляховий БНД 60/90, бітум шляховий БНД 70/100, пічне паливо, водно-бітумна емульсія, мінеральний порошок МПІ, модифікатори асфальту, полімерні домішки. При тлумаченні цієї угоди мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р.
Згідно з пунктами 3.2, 4.1-4.3 договору ціна за одиницю товару та загальна ціна партії товару зазначається у рахунку з врахуванням ПДВ та транспортних послуг. Передоплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою здійснення платежу являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточна оплата товару (крім неповної передоплати) сплачується не пізніше наступного дня з дати отримання товару покупцем. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті.
Право власності на товар переходить до покупця в час його фактичного отримання 9пункт 5.3 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та діє впродовж одного року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання (пункти 9.1, 9.2 договору).
На виконання умов вказаного договору ТОВ "Ітінера" виписано позивачу податкову накладну № 11 від 31.08.2018 на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128000 грн., у тому числі ПДВ - 21333,33 грн., яка 07.09.2018 була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /том 3 а.с. 40, том 2 а.с. 217/.
Сума ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2018 року в розмірі 21333,33 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за серпень 2018 року /том 2 а.с. 175-176/.
ТОВ "Ітінера" зареєстроване як юридична особа 14.11.2014 та станом на час укладення договору, здійснення господарської операції та складення податкової накладної основним видом економічної діяльності ТОВ "Ітінера" було 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 2 а.с. 188/.
Станом на час складення вказаної податкової накладної ТОВ "Ітінера" було зареєстровано платником податку на додану вартість (з 01.01.2015). Реєстрація платника ПДВ ТОВ "Ітінера" анульована лише 29.11.2019 /том 2 а.с. 191/.
Факт здійснення господарської операції з придбання товарів за договором постачання нафтопродуктів №98 від 25.08.2018 підтверджується видатковою накладною №59 від 31.08.2018 на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128000 грн., у тому числі ПДВ - 21333,33 грн. /том 3 а.с. 38/, податковою накладною №11 від 31.08.2018 на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128000 грн., у тому числі ПДВ - 21333,33 грн. /том 3 а.с. 40/.
Перевезення товару здійснено позивачем 31.08.2018, що підтверджується подорожнім листом №019655 від 31.08.2018 /том 3 а.с. 88, том 1 а.с. 99/.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем також надано до суду копію рахунку на оплату №55 від 31.08.2018 /том 3 а.с. 39/.
Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ "Ітінера" товару здійснена 31.08.2018 у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /том 1 а.с. 96/ та не заперечується відповідачем.
У акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2019 заборгованість відсутня та у бухгалтерському обліку дані взаємовідносини відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 - Кт 311, Дт 20-Кт 631, Дт 644 - Кт 631 /том 1 а.с. 156/.
Факт оприбуткування товару, отриманого від ТОВ "Ітінера", підтверджується прибутковим ордером №ПН-0001113 від 31.08.2018, копія якого міститься у матеріалах справи /том 3 а.с. 41/.
У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що вказаний товар придбано з метою модифікації бітуму, який у подальшому використовується у приготуванні асфальтобетонної суміші /том 3 а.с. 27/.
Використання придбаного у ТОВ "Ітінера" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актом списання від 29.12.2018 №СпТ-000402 /том 3 а.с. 86/.
Суд враховує, що основним видом економічної діяльності позивача є 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 183-185/, тобто придбаний у ТОВ "Ітінера" товар використаний позивачем у 2018 році з метою здійснення власної господарської діяльності, яка є основним видом його економічної діяльності.
У додатку №1 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною, зафіксовано, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Лубенське ШБУ №9" використовувало у діяльності власні основні фонди першої групи та орендовані у ТОВ "Лубнидорбуд", на балансі підприємства обліковуються основні засоби на загальну суму 786,68 ти. грн., у тому числі, транспортні засоби /том 1 а.с. 184/, станом на 01.04.2017 загальна чисельність працюючих в платника податків склала 98 осіб, а станом на 30.06.2019 - 118 осіб /том 1 а.с. 182/, а тому позивач мав транспортні засоби, будівлі і споруди (склади, підсобні приміщення) та трудові ресурси, необхідні для здійснення перевезення товарів від ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", для зберігання товарно-матеріальних цінностей та для використання придбаних у вказаних контрагентів товарів у власній господарській діяльності.
Суд враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, а тому суд критично оцінює доводи відповідача про безтоварний характер вказаних вище господарських операцій з посиланням на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості товару.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" не встановлені.
Відповідачем не надано суду копій ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій з ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", а саме, приймання-передачі товару, його перевезення, оприбуткування товару позивачем, оплати за придбаний товар та використання придбаного товару у вказаних контрагентів у власній господарській діяльності позивача.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. 71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1".
Таким чином, будь-які можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства з посиланням на встановлення порушень, допущених контрагентами позивача, зокрема щодо обриву ланціюгів постачання товару, а також з посиланням на узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" /том 2 а.с. 30-41, 56-106/.
Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).
Аналогічний висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №826/6806/17.
У податковій інформації щодо ТОВ "ТК Нові технології" зазначено про те, що відповідно до інформації оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області №1180/18-28-21-10-06 від 09 липня 2019 року, у ході проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження підприємства за податковою адресою: 40000 Сумська обл., м. Суми, пр-т Курський, 147 не встановлено /том 2 а.с. 35/, проте, господарські операції між позивачем та ТОВ "ТК Нові технології" відбувалися у травні 2019 року. У податковій інформації щодо ТОВ "Ітінера" зазначено про те, що відповідно до службової записки оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.05.2019 №91/11-28-21-08, в результаті виїзду за податковою адресою: ТОВ "Ітінера": Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 63 не встановлено місцезнаходження підприємства за зазначеної адресою /том 2 а.с. 61/, проте, господарська операція між позивачем та ТОВ "Ітінера" відбувалася у серпні 2018 року. Таким чином, вказана вище податкова інформація не стосується тих періодів, у які здійснювалися господарські операції між позивачем та ТОВ "ТК Нові технології", ТОВ "Ітінера".
Контролюючим органом не надано суду належних та достовірних доказів на підтвердження відсутності контрагентів позивача: ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" за їх зареєстрованим місцезнаходженням на час здійснення господарських операцій з позивачем.
Відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної можливості здійснення господарської діяльності з продажу товарів, адже у комерційній діяльності продаж товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.
Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Підсумовуючи вищевикладене та зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено факт порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ч.1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п. 4, п. 8, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні у перевіряємому періоді господарських операцій з ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології".
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов'язаннями на суму 413681 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 103420 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004660504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов'язаннями на суму 459645 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 114911 грн. 25 коп., - прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом встановлено, що до складу податкового кредиту червня 2017 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 2400 грн. на підставі податкової накладної №8 від 13.06.2017, виписаної ТОВ "Регіон трейдінг компані" на електроди діаметр 4 мм в кількості 200 кг та електроди діаметр 3 мм в кількості 40 кг /том 2 а.с. 161-162, том 3 а.с. 54/, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.06.2017 /том 2 а.с. 219/.
ТОВ "Регіон трейдінг компані" (пізніше ТОВ "Кондитерська Смірнової") було зареєстровано як юридична особа 08.11.2016 та станом на 13.06.2017 мало право на здійснення такого виду діяльності як 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Регіон трейдінг компані" станом на 13.06.2017 /том 2 а.с. 115/.
На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Регіон трейдінг компані" позивачем надано до суду копії: рахунку №76 від 12.06.2017 /том 1 а.с. 105/; банківської виписки за 13.06.2017 про перерахування коштів на рахунок ТОВ "Регіон трейдінг компані" в сумі 14400 грн., в тому числі ПДВ 2400 грн. /том 1 а.с. 106/.
Разом з тим, позивачем не надано суду договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Регіон трейдінг компані".
Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Однак, у рахунку №76 від 12.06.2017 /том 1 а.с. 105/ вказано номенклатуру товарів та їх кількість, а також ціну, що не збігаються з номенклатурою, кількістю товарів та ціною, що зазначені у податковій накладній №8 від 13.06.2017, виписаній ТОВ "Регіон трейдінг компані", тому вказаний рахунок не свідчить про укладення правочину у письмовій формі між позивачем та ТОВ "Регіон трейдінг компані" на купівлю-продаж товару, зазначеного у податковій накладній.
Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів у ТОВ "Регіон трейдінг компані", зокрема, доказів передачі-приймання товару, доказів перевезення товару, доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та використання їх у власній господарській діяльності позивача.
У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що ТОВ "Регіон трейдінг компані" не здійснило поставку товару позивачу /том 3 а.с. 28/.
Позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідності здійснення закупівлі електродів у кількості та номенклатурі, зазначеній у податковій накладній, для здійснення власної господарської діяльності.
Також суд звертає увагу на той факт, що позивачем не вживалися заходи, спрямовані на повернення перерахованих коштів за товар, який фактично позивачем не отриманий, або на отримання оплаченого товару від контрагента.
За встановлених обставин та наведених вище норм законодавства, суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Регіон трейдінг компані", внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2017 року на суму 2400 грн. та відповідно занижено суми податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2017 року на суму 2400 грн.
У акті перевірки зафіксовано, що на порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем завищено показники у п. 2180 звіту про фінансові результати (Ф №2) "Інші операційні витрати" за 2018 рік у розмірі 234261 грн., в тому числі, за четвертий квартал 2018 року - 234261 грн., що призвело до заниження показників у п. 02 Декларації "фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за перевіряємий період на загальну суму 234261 грн., в тому числі, за четвертий квартал 2018 року - 234261 грн. /том 1 а.с. 148/.
Вказане порушення відповідач пов'язує з безпідставним списанням дебіторської заборгованості в сумі 234261 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" та віднесенням її до складу інших операційних витрат.
У зв'язку зі встановленням вказаного вище порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов'язаннями на суму 42167 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 10541 грн. 75 коп. (25%).
За приписами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
За приписами п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Пунктом 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237, встановлено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
За приписами пункту 4 цього Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Таким чином, безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
У письмових поясненнях від 28.12.2018 /том 2 а.с. 9/, наданих позивачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку на дату балансу виявлено дебіторську заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності, зокрема:
- ТОВ "Транс лайн груп" у вересні 2014 року було продано асфальтобетон згідно накладної №50 на суму 57543,60 грн. У грудні 2015 року було проведено останню оплату. Залишок заборгованості за асфальтобетон у сумі 3807,97 грн. не оплачено і станом на 28.12.2018 року. Протягом 2017 та 2018 років було направлено на юридичну адресу ТОВ "Транс лайн груп" претензії та вимогу про сплату боргу в сумі 3807,97 грн., яка на даний час не погашена;
- ТОВ "Краматорська транспортна компанія" згідно підписаного договору №0104-14/012 від 01.04.2014 на послуги з ремонту автотранспорту та договору №2605-14/013 від 26.05.2014 на послуги техніки станом на 28.12.2018 не погасило заборгованість в сумі 230453,24 грн. Відповіді на відправлені претензії у 2017 та 2018 роках не отримано і сума боргу 230453,24 грн. станом на 28 грудня 2018 року не погашена.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначено статтею 261 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно з приписами частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів позивачем надано до суду копію договору №2605-14/013 від 26.05.2014, укладеного між позивачем (виконавець) та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" (замовник) /том 3 а.с. 69-70/, за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику відповідні послуги технікою, а саме: Автогрейдер LG1185 - 1 одиниця. Замовник зобов'язується вчасно прийняти надані послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.3 договору оплата вартості послуг повинна проводитись не пізніше десяти робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку на оплату вартості отриманих послуг.
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо замовник користується послугами техніки після закінчення строку дії даного договору, у разі відсутності заперечень зі сторони виконавця, договір вважається укладеним на не визначений термін, однак сторони мають право розірвати дію даного договору, письмово попередивши про це іншу сторону, не пізніше ніж за сім календарних днів, до моменту такого розірвання.
Згідно додатку №1 до договору №2605-14/013 від 26.05.2014 акту приймання-передачі техніки 29.05.2014 було здійснено приймання-передачу Автогрейдерів LG1185 у кількості 2 шт. /том 3 а.с. 73/.
Доказів передачі від замовника виконавцю вказаної техніки не надано, також позивачем не надано належним чином оформлених та підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених на виконання цього договору, що унеможливлює встановлення дати початку перебігу строку позовної давності та відповідно обчислення строку звернення до суду про стягнення заборгованості.
Позивачем не надано до суду копії договору №0104-14/012 від 01.04.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Краматорська транспортна компанія", актів приймання-передачі послуг або видаткових накладних, складених на виконання зазначеного договору, які витребовувалися ухвалою суду від 16.04.2020, що унеможливлює встановлення дату початку перебігу строку позовної давності та відповідно обчислення строку звернення до суду про стягнення заборгованості.
Позивачем надано суду копію договору купівлі-продажу №2605-14/013 від 26.05.2014 /том 3 а.с. 71-72/, укладеного між позивачем (продавцем) та ТОВ "Транс лайн груп" (покупець), за умовами якого постачальник приймає на себе обов'язки відпустити, а покупець прийняти та сплатити за отриманий товар - м/з асфальтобетон тип Г.
Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору покупець бере на себе слідкуючі обов'язки: приймає товар, перевіривши асортимент та кількість та провести оплату за товар протягом 30 календарних днів після дати отримання товару.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.2 договору).
Позивачем не надано до суду належним чином оформленої та підписаної видаткової накладної (первинного документу бухгалтерського обліку, який підтверджує факт здійснення господарської операції), складеної на виконання цього договору, хоча такий доказ витребовувався ухвалою суду, що унеможливлює встановлення дати початку перебігу строку позовної давності та відповідно обчислення строку звернення до суду про стягнення заборгованості.
Отже, зазначаючи про те, що вказана заборгованість за зобов'язаннями, є заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, позивачем не надано до перевірки та до суду належних доказів на підтвердження факту спливу строку позовної давності щодо стягнення вказаної вище поточної заборгованості ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія", не зазначено та не обґрунтовано дату, з якою позивач пов'язує початок та закінчення строку позовної давності, не надано належних доказів на підтвердження дати початку перебігу строку звернення до суду, не надано судових рішень на підтвердження власних доводів про пропуск строку звернення до суду про стягнення вказаної вище заборгованості.
Твердження позивача про знищення первинних документів бухгалтерського обліку не можуть бути належним аргументом на підтвердження наявності підстав для списання заборгованості як безнадійної, оскільки така підстава не передбачена нормами законодавства.
Натомість, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
А тому віднесення заборгованості до безнадійної заборгованості та відповідно формування вказаних показників у податковій звітності має бути підтверджено первинними документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" станом на час списання дебіторської заборгованості та на час розгляду даної справи не припинені.
У даному випадку відсутні обґрунтовані обставини, які б достовірно свідчили про впевненість неповернення боржниками дебіторської заборгованості та відсутні докази відповідності заборгованості "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспорта компанія" будь-якій з однак безнадійної заборгованості, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
З огляду на вищевикладене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, за 2018 рік в сумі 42167 грн. ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому суд погоджується з вказаними висновками перевірки.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов'язаннями на суму 42167 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 10541 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004660504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов'язаннями на суму 2400 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 600 грн., прийняті ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.
Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8547 грн. 15 коп., що підтверджується платіжним дорученням №21 від 16.01.2020 /том 1 а.с. 13/ та у розмірі 8663 грн. 35 коп. /том 1 а.с. 12/, а також виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /том 1 а.с. 111-112/.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" витрати зі сплати судового збору в розмірі 16374 грн. 87 коп. (8618 грн. 35 коп.+7756 грн. 52 коп.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (ідентифікаційний код 03450436, проспект Володимирський, 210, м. Лубни, Полтавська область, 37500) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов'язаннями на суму 413681 грн. (чотириста тринадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня) та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 103420 грн. 25 коп. (сто три тисячі чотириста двадцять гривень двадцять п'ять копійок).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року №0004660504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов'язаннями на суму 459645 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять гривень) та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 114911 грн. 25 коп. (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень двадцять п'ять копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" витрати зі сплати судового збору в розмірі 16374 грн. 87 коп. (шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 14 серпня 2020 року.
Суддя С.С. Сич