04 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2543/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Фоменка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про:
- визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17У на суму 28924,19 грн. по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28924,19 грн.;
- зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області відкоригувати дані інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28924,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17У є протиправною та підлягає скасуванню, а оскаржувані дії протиправними, оскільки ОСОБА_1 господарську діяльність не здійснював та доходи не отримував, натомість, перебував у трудових відносинах з 04 липня 2017 року по 27 червня 2019 року з ТОВ "АГРО-ОВЕН", з 06 серпня 2019 року і по теперішній час - з ресторанно-господарським підприємством з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд", а тому позивач вважає, що вимога про сплату недоїмки спричиняє подвійну сплату ЄСВ (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державною консолідованого страхового внеску.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2543/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12:00 год. 11 червня 2020 року, витребувано докази.
09 червня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 93-95/, у якому представник ГУ ДПС у Полтавської області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по єдиному внеску: в сумі 5939,62 грн., яка виникла в період адміністрування єдиного внеску органами ПФУ до 01.10.2013; в сумі 8448,00 - за 2017 рік; в сумі 9828,72 грн. - за 2018 рік; в сумі 2754,18 грн. - за І квартал 2019 року; в сумі 2754,18 грн. - за ІІ квартал 2019 року. В 2018 році проведено сплату заборгованості в сумі 800,51 грн. Зазначає, що фізичні особи-підприємці, які є одночасно найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати єдиного внеску за себе.
Протокольною ухвалою суду від 11 червня 2020 року витребувано від відповідача докази та встановлено строк для їх надання до суду до 23 червня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 15:30 04 серпня 2020 року.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.11.2007, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру 29.01.2020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 104-106/.
08.11.2007 позивач взятий на облік як платник податків, 13.11.2007 позивач взятий на облік як платник єдиного внеску /а.с. 105/. На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування /а.с. 134/.
14.08.2019 ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30691-17У, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 28924,19 грн. /а.с. 25, 96/.
Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка визначена позивачу вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 14.08.2019 №Ф-30691-17У у загальному розмірі 28924,19 грн. нарахована відповідачем: до 01.01.2017 - 5939,62 грн., у розмірі 8448 грн. - за 2017 рік, у розмірі 9828,72 грн. - за 2018 рік, у розмірі 5508,36 грн. - за І-ІІ квартали 2019 року /а.с. 98-103/; у 2018 році було проведено сплату заборгованості в сумі 800,51 грн. (17.08.2018 - 170,00 грн., 23,74 грн.; 18.09.2018 - 606,77 грн.) /а.с. 102/.
Позивач не погодився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 14.08.2019 №Ф-30691-17У та з діями Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 28924,19 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно зі статтею 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкрито поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
-для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК відноситься фізична особа-підприємець) саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №140/2214/19 та від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.
Судом встановлено, що у період з 04.07.2017 по 27.06.2019 позивач працював на посаді комірника в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агро-ОВЕН, а з 06.08.2019 по час звернення до суду працює на посаді працівника закладу ресторанного господарства ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд", що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія витягу з якої наявна в матеріалах справи /а.с. 20/.
Згідно даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 /а.с. 21-23/, роботодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ОВЕН сплачувався за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з липня 2017 року по червень 2019 року /а.с. 21-23/.
У матеріалах справи відсутні докази фактичного ведення позивачем підприємницької діяльності у період з липня 2017 року по червень 2019 року, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження отримання позивачем у період із липня 2017 року по червень 2019 року включно доходів від підприємницької діяльності.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього за період із липня 2017 року по червень 2019 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.
При цьому, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем також включено до оскаржуваної вимоги суму недоїмки в розмірі 5939,62 грн., яка обліковується в інтегрованій картці ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) з 31.12.2017 як сальдо на початок року /а.с. 102/.
Ухвалою суду від 11.06.2020 суд витребував від відповідача, зокрема, письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо підстав виникнення недоїмки в сумі 5939,62 грн. до 2017 року, яка включена до оскаржуваної вимоги /а.с. 126/.
Однак, відповідач не обґрунтовав підстав виникнення заборгованості в сумі 5939,62 грн. до 2017 року, яка обліковується ним в інтегрованій картці, та не надав суду жодних доказів на підтвердження підстав виникнення вказаної суми недоїмки.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 24700 грн. 19 коп. та не доведено правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17 У в частині визначення позивачу суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 24700 грн. 19 коп.
Таким чином, за встановлених обставин та наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17 У в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 24700 грн. 19 коп. прийнята Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 24700 грн. 19 коп. вчинені з порушенням вимог Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI та необґрунтовано, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17 У в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 24700 грн. 19 коп., визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 24700 грн. 19 коп. та зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області вилучити з інтегрованої картки фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 24700 грн. 19 коп.
Стосовно позовних вимог у частині визнання протиправною та скасування вимоги сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17 У в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 4224 грн. (за І квартал 2017 року та за ІІ квартал 2017 року) та визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі в розмірі 4224 грн. (за І квартал 2017 року та за ІІ квартал 2017 року), суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI ).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200 грн.
Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Таким чином, оскільки позивач у І-ІІ кварталах 2017 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець та не був найманим працівником він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, зокрема, за січень-червень 2017 року в розмірі 4224 грн. (704 грн. * 6 місяців).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17 У в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 4224 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, а дії відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі в розмірі 4224 грн. (за І квартал 2017 року та за ІІ квартал 2017 року) ґрунтуються на вимогах законодавства, тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенні не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-30691-17 У в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 24700 грн. 19 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот гривень дев'ятнадцять копійок).
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 24700 грн. 19 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот гривень дев'ятнадцять копійок).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області вилучити з інтегрованої картки фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 24700 грн. 19 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот гривень дев'ятнадцять копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 14 серпня 2020 року.
Суддя С.С. Сич