Справа № 420/5274/20
14 серпня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.06.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як суб'єкта владних повноважень, протиправними;
- визнати за ОСОБА_1 , 1958 року народження, право на отримання довічної пенсії за вислугу років (вислуга 32 роки) у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовця з 1 червня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 грошові кошти недорахованої суми доплат з 01.06.2017 р. по 31.05.2018 р. у зв'язку з уточненням вислуги років на пенсію, з урахуванням раніше сплачених грошових коштів (617 грн.) та компенсації втрачених доходів (упущеної вигоди) за зазначений період.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вчинити певні дії щодо поновлення порушених прав і законних інтересів ОСОБА_1 , військового пенсіонера, шляхом збільшення розміру довічної пенсії за вислугу років до 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовця з 1 червня 2017 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати і сплатити ОСОБА_1 грошові кошти недорахованої частини пенсії (86 - 80 = 6%), з урахуванням раніше сплачених грошових коштів з 01.06.2017 р. по 31.05.2018 р., та компенсації втрачених доходів (упущеної вигоди) за зазначений період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 28.11.2002 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХП), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позивач набув статусу пенсіонера Міністерства оборони України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності (вислуга - 28 років) згідної цього Закону. 01.03.2018 року, уточнений розрахунок вислуги років на пенсію (вислуга років на пенсію - 32 роки, розмір пенсії - 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення) Фінансово-економічним управлінням Командування Сухопутних військ Збройних Сил України спрямовано до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки). В свою чергу, Одеський обласний військовий комісаріат (Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), відповідно до владних повноважень та покладених обов'язків, у зв'язку з уточненням позивачу вислуги років на пенсію (вислуга 32 роки), підготував та супровідним листом від 04.05.2018 за вих. №3322 спрямував до ГУ ПФУ в Одеській області подання про перерахунок пенсії від 02.05.2018 р, за № 101970 та уточнений розрахунок вислуги років на пенсію від 01.03.2018 р. за № 1636. З 01.06.2017 року, ГУ ПФУ в Одеській обл. на підставі розрахунку від 01.03.2018 № 1636 здійснило Позивачу перерахунок пенсії по інвалідності (вислуга 32 роки), визначивши її у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що в подальшому відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача по інвалідності (вислуга - 32 роки) з урахуванням відповідних щомісячних сум грошових надбавок, премії, доплат та встановленого законом прожиткового мінімуму на 2017 рік, після уточнення вислуги років у розмір пенсії 80% грошового забезпечення. Наступним перерахунком з 01.01.2018 року позивачу, також, здійснено перерахунок пенсії по інвалідності (вислуга - 32 роки) з урахуванням відповідних щомісячних сум грошових надбавок, премії, доплат та встановленого законом прожиткового мінімуму на 2018 рік, у розмір пенсії 80% грошового забезпечення. З наведеними перерахунками позивач не погоджується та просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії щодо поновлення порушених прав і законних інтересів ОСОБА_1 , військового пенсіонера, шляхом збільшення розміру довічної пенсії за вислугу років до 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою від 22.06.2020 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
17.07.2020р. за вх.№ЕП/10859/20 відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову, оскільки на момент первинного призначення пенсії позивачу її обчислено у розмірі 74% сум грошового забезпечення. В подальшому позивачу було перераховано пенсію у розмірі 86% сум грошового забезпечення. Відповідач звертає увагу суду що позивач з 01.06.2017 року по 01.01.2018 року отримував пенсію у розмірі 86% грошового забезпечення. На виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача, врахувавши при цьому лише оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років. При цьому, основний розмір пенсії протиправно розраховано з суми грошового забезпечення з розрахунку 80 %. При цьому відповідач зазначає, що всі необхідні виплати ним позивачу здійснено.
24.07.2020р. (вх.№28945/20) до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач підтримав доводи викладені в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до розрахунку на пенсію за вислугою років (28 роки) від 28.11.2002р. позивачу призначено пенсію виходячи із розміру грошового забезпечення 74% (а.с.69).
10.12.2013р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугою років на пенсію по інвалідності (а.с. 70).
З 01.012014 року позивачу перераховано пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення (підстава перерахунку перехід на інший вид пенсії) (а.с. 31).
01.03.2018 року на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/1975/14-к про закриття кримінального провадження, Фінансово-економічним управлінням Командування Сухопутних військ Збройних Сил України було спрямовано до Одеського обласного військового комісаріату (Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) уточнений розрахунок №1636 вислуги років військовослужбовця на пенсію, згідно якого вислуга років позивача на пенсію склала 32 роки (а.с. 32).
Одеським обласним військовим комісаріатом (нині Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), відповідно до владних повноважень та покладених обов'язків, у зв'язку з уточненням позивачем вислуги років на пенсію (вислуга 32 роки), підготовлено та направлено супровідним листом від 04.05.2018 за вих. №3322 (а.с. 33) до ГУ ПФУ в Одеській області подання про перерахунок пенсії від 02.05.2018 р, за № 101970 (а.с. 34) та уточнений розрахунок вислуги років на пенсію від 01.03.2018 р. за № 1636 (а.с. 32).
01.05.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.06.2017 року по інвалідності у розмірі пенсії по за вислугою років (вислуга 32 роки), визначивши її у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 36).
01.05.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 року по інвалідності у розмірі пенсії по за вислугою років (вислуга 32 роки), визначивши її у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 37).
01.05.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, визначивши її у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 37)
В результаті такого перерахунку розмір пенсії з 01.01.2018 р. зменшено з 86% до 80% грошового забезпечення.
20.01.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з листом в якому просив призначити й виплачувати йому пенсію по інвалідності у розмірі пенсії по за вислугою років (вислуга 32 роки), визначивши її у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 52).
Листом ГУ ПФУ в Одеській області №370-271/Б-02/8-1500/20 від 03.02.2020р. відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, зазначивши про відсутність підстав такого перерахунку (а.с. 53).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Статтями 22, 64 Конституції України, передбачено, що право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.01 №3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Розмір пенсії за вислугу років визначено у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частин 1, 2, 4ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1статті 7 цього Кодексу передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як встановлено судом, спір у даній справі виник з приводу правомірності перерахунку розміру пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених частиною другою статті 13 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції із змінами, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1 , максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, редакція частини другої зазначеної статті Закону № 2262-ХІІ змінювалась, зокрема, розмір процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Так, пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668- VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни та цифра "90" замінено цифрою " 80 ".
Згідно пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, внесено зміни та цифра "80" замінено цифрою "70".
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла станом на момент перерахунку пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла станом на момент перерахунку пенсії позивачу) пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При цьому, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. по справі № 240/5401/18.
Це рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови КМУ від 30 серпня 2018р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до ст. 63 Закону України на підставі постанови КМУ №103 від 21.02.2018р.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13.
Статтею 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13), суд зазначає наступне.
Даною нормою передбачено, що у випадку призначення особі, в якої наявне право на пенсію за вислугу років, пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», така пенсія може бути призначена у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13), тобто відповідно до того відсоткового розміру пенсії, що визначений нормою ст. 13 даного Закону, чинною станом на час призначення пенсії по інвалідності, а не в розмірі пенсії за вислугу років за нормами ст. 13 Закону станом на дату набуття права на пенсію за вислугу років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2018 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Як встановлено судом, позивачу перераховано/призначено пенсію за вислугу років, з урахуванням додатково врахованих термінів, у розмірі 86 % грошового забезпечення згідно Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ.
У травні 2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018р., проте, обчисленої з розрахунку 80 % від розміру грошового забезпечення.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 86% на 80% грошового забезпечення; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській здійснити з 01.01.2018 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 86% грошового забезпечення врахованого для обчислення пенсії та здійснити виплату суми недоплаченої частини з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 грошові кошти недорахованої суми доплат з 01.06.2017 р. по 31.05.2018 р. у зв'язку з уточненням вислуги років на пенсію, з урахуванням раніше сплачених грошових коштів (617 грн.) та компенсації втрачених доходів (упущеної вигоди) за зазначений період, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 було установлено, що з 1 липня 2012 року до пенсій, призначених до зазначеної дати (крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей), нараховувалось підвищення у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яке з 1 вересня 2012 року збільшено до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків.
При цьому розміри пенсій, обчислених з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій та підвищень, передбачених Постановою, не могли перевищувати розміри пенсій, обчислених виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
Відповідач зазначає, що до здійснення перерахунку у зв'язку з уточненням вислуги років підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №355 становило 1080,32. а весь розмір пенсії Позивача становив 6252,22 грн. Однак, після перерахунку пенсії у зв'язку з уточненням вислуги років з 01.06.2017 виходячи з 86% грошового забезпечення підвищення за постановою КМУ 2012 №355 становить 820,24 гри, а основний розмір пенсії становить 6317,24 грн. Таким чином, у зв'язку зі зміною відсотку грошового забезпечення зменшилась сума підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №355, тому доплата становила 617, 69 грн, яка зарахована на картковий рахунок Позивача 05.06.2018.
У суду відсутні підстави для непогодження з наведеним твердженням відповідача та позивачем наведене не спростовано. За таких обставин заявлена позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 грошові кошти недорахованої суми доплат з 01.06.2017 р. по 31.05.2018 р. у зв'язку з уточненням вислуги років на пенсію, з урахуванням раніше сплачених грошових коштів (617 грн.) та компенсації втрачених доходів (упущеної вигоди) за зазначений період задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.9, 77 ,139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 86% на 80% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01.01.2018 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) по інвалідності у розмірі пенсії по за вислугою років 86% грошового забезпечення врахованого для обчислення пенсії та здійснити виплату суми недоплаченої частини з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Токмілова Л.М.
.