Справа № 604/1152/19Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/817/694/20 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 304090000
13 серпня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Боднар Р.В.
та відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №604/1152/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року про залишення позову без розгляду, ухвалену суддею Сташків Н.Б., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 жовтня 2015 року у розмірі 11 558 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 51 копійку станом на 14 листопада 2019 року, яка складається з наступного: 3 955 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 64 копійки - заборгованість за кредитом; 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 19 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5 978 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 68 копійок - заборгованість за пенею, а також судові витрати в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) гривню.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” зазначило, що 20 жовтня 2015 року відповідачем було підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання кредитних карт, відповідно до якої відповідачем отримано кредит у розмірі 4343,56 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 11 558,51 грн., чим порушено права позивача.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2020 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без руху, у зв'язку із тим, що позивачем при подачі позовної заяви до суду не було дотримано вимог ст.177 ЦПК України, зокрема позивачем не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів щодо підтвердження вказаних обставин. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали, роз'яснено, що в іншому випадку позовна заява залишається без розгляду (а.с. 52-54).
13 травня 2020 року АТ КБ “Приватбанк” на адресу суду від представника позивача надійшла заява із додатками на виконання ухвали суду від 03 квітня 2020 року (а.с. 57-69).
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” просить скасувати ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року по справі №604/1152/19 та повернути цивільну справу №604/1152/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також, стягнення судових витрат, посилаючись на те, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з грубим порушенням норм процесуального законодавства, зокрема зазначило, що позивачем подано позовну заяву з додержанням вимог передбачених ст.ст.175 і 177 ЦПК України, а тому, правових підстав для повернення позовної заяви відповідно до ч.13 ст.187 ЦПК України - відсутні. Вказують, що місцевим судом 03 березня 2020 року було відкрито провадження по справі №604/1152/19, а 03 квітня 2020 року позовна заява була залишена без руху, оскільки не дотримано вимог ст.175 ЦПК України, вважають, що дана ухвала є незаконною. Крім того, судом не враховано, що чинним законодавством, а саме ЦПК України не передбачено можливості постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження. Отже, з'ясування обставин справи та дослідження доказів відбувається після відкриття провадження по справі, на стадії розгляду справи по суті, а тому, суд безпідставно, з грубим порушенням норм процесуального законодавства повернув позовну заяву позивачу.
Відповідач своїм правом на відзив не скористалася.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнала, поклалася на думку суду.
Представник АТ КБ “Приватбанк” в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується Телефонограмою.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені в судовому рішенні недоліки позивачем не усунено, зокрема: позивач просить долучити до матеріалів справи Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, “Універсальна, 30 днів пільгового періоду”, проте зазначені документи не містять підтверджень, що саме ці Витяги розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Також долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 “Вимоги до оформлення документів”, затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17 квітня 2003 року. Крім того на виконання ухвали суду відповідачем не долучено копію Генеральної угоди, яка викладена російською мовою, в перекладі державною мовою.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом порушено норми процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина дванадцята статті 187 ЦПК України).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 187 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Справа розглядатиметься суддею одноособово, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 47-48).
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2020 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без руху, у зв'язку із тим, що позивачем при подачі позовної заяви до суду не було дотримано вимог ст.177 ЦПК України, зокрема позивачем не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів щодо підтвердження вказаних обставин. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали, роз'яснено, що в іншому випадку позовна заява залишається без розгляду (а.с. 52-54).
13 травня 2020 року АТ КБ “Приватбанк” на адресу суду від представника позивача надійшла заява із додатками на виконання ухвали суду від 03 квітня 2020 року.
Зокрема, письмові пояснення відносно умов договору, виписка з банківського рахунку про рух коштів, витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна, 30 днів пільгового періоду”, довідка про умови кредитування по договору SAMDN52000050454642 ОСОБА_1 (а.с.57-69).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі “De Geouffre de la Pradelle v. France” від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
У §36 рішення у справі “Bellet v. France” від 04 грудня 1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем при подачі позовної заяви до суду не було дотримано вимог ст.177 ЦПК України, зокрема, позивачем не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів щодо підтвердження вказаних обставин.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії після відкриття провадження у справі, не може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки банк звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті.
При цьому відсутність правового обґрунтування у позові, як того вимагає суд, є помилковим, так як позивач мотивував позов із посиланням на норми права, які вважав вірними та надав відповідні докази. Інше тлумачення цієї правової ситуації з боку суду не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавило позивача права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” (рішення у справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, рішення “Мірагаль Ecкoлaнo та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року, рішення у справі “ТОВ “ФРІДА” проти України” (Заява №24003/07)).
Проте, не заслуговують на увагу доводи заявника, що суд після відкриття провадження не має права залишати позовну заяву без руху, оскільки відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” слід задовольнити, ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року про залишення позову без розгляду - скасувати з огляду на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального права і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” - задовольнити.
Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року про залишення позову без розгляду - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 серпня 2020 року.
Головуючий
Судді