Номер провадження: 33/813/959/20
Номер справи місцевого суду: 523/8679/20
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Котелевський Р. І.
13.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року,-
встановив:
постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Мотивуючи прийняте рішення суддя районного суду послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП доведена доказами, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, але з урахуванням того, що на день розгляду справи сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суддя районного суду, керуючись п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, закрив провадження по справі.
Не погоджуючись з рішенням судді районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суддя районного суду прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону.
Апелянт стверджує, що він не мав обов'язку подавати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, типу - «після звільнення» за 2018 рік, оскільки не припиняв своєї діяльності на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, з огляду на те, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №255-к від 02.07.2018 року скасовано постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року, а тому зазначений документ не мав юридичної сили та на думку скаржника не створював передумов для подачі вказаної декларації.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що закриваючи провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, районний суд одночасно визнав його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, що також вказує на незаконність постанови.
Зазначаючи наведені доводи апелянт просить скасувати постанову судді районного суду та постановити нову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення №523/8678/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Разом із цим, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційної суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Розгляд справи за відсутності апелянта узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши матеріали адміністративної справи; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, а також доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був присутнім під час розгляду справи та проголошення оскаржуваної постанови в районному суді (а.с.86).
Копія оскаржуваної постанови від 03.07.2020 року отримана апелянтом 10.07.2020 року (а.с.89).
Апеляційна скарга подана 16.07.2020 року (а.с.90). За таких підстав, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 хоча і був присутнім під час судового розгляду справи в районному суді, однак копію оскаржуваної постанови отримав лише 10.07.2020 року, а тому не був обізнаний з мотивами прийнятого суддею рішення, подав апеляційну скаргу в межах десятиденного строку після отримання копії оскаржуваної постанови, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено таке.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону при розгляді справи в районному суді були виконані, а також враховані обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Доводи ОСОБА_1 відносно того, що він не припиняв своєї діяльності в Управлінні безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, та не був зобов'язаний подавати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, типу - «після звільнення» за 2018 рік, з посиланням на те, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №255-к від 02.07.2018 року про його звільнення був скасований постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року, а тому наказ не мав юридичної сили та не створював передумов для подачі декларації, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки процедура оскарження звільнення в судовому порядку та прийняття в подальшому судового рішення про скасування наказу про звільнення, жодним чином не впливали на обов'язок ОСОБА_1 подати декларацію в визначений законом строк.
Після звільнення, ОСОБА_1 був обізнаний про обов'язок подати декларацію та мав можливість в строк до 01.04.2019 року подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, типу - «після звільнення» за 2018 рік, незважаючи на те, що ОСОБА_1 був незгоден з наказом про звільнення.
Крім того, слід зазначити, що оскарження ОСОБА_1 в судовому порядку звільнення з займаної посади, не зупиняло дію наказу про звільнення, а тому жодним чином не звільняло останнього від обов'язку вчасно подати декларацію, зважаючи також і на ту обставину, що постановою окружного адміністративного суду м. Одеси від 12.02.2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі було відмовлено, що свідчить про обізнаність останнього подати декларацію за півтора місяці до граничного строку подачі декларації, щодо відмови в задоволенні його позову про поновлення на роботі.
Доводи ОСОБА_1 в частині незаконності постанови судді районного суду щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності з одночасним визнанням його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, також є безпідставними, з огляду на таке.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що в мотивувальній частині постанови, згідно вимог ст.280 КУпАП, суддя вірно з'ясував та прийшов до висновку про те: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна особа відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу, що положеннями ст. 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і те, чи винна дана особа в його вчиненні.
При цьому, норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні, у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вказаний Кодекс не містить.
Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Тобто для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та прийняття рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом обов'язковим є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Таким чином, закриття провадження у справі у відповідності до положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що у разі недоведеності наявності події або складу адміністративного правопорушення в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, стосовно того, що у разі закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється, оскільки даний висновок носить суто рекомендаційний характер та не має силу закону, а тому, на переконання апеляційного суду, не повинен враховуватися при розгляді справ про адміністративні правопорушення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про те, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, згідно з положеннями ст.280 КУпАП, районний суд в мотивувальній частині постанови повинний встановити існування факту події адміністративного правопорушення та наявності, або відсутності вини особи відносно якої складений протокол про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, при викладених в протоколі обставинах, є доведеним та підтверджується доказами, на які послався суддя районного суду в обґрунтування прийнятого рішення.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП - залишити без змін.
Копію постанови невідкладно надіслати ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський