Номер провадження: 22-ц/813/4954/20
Номер справи місцевого суду: 495/5713/15-ц
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Цюра Т. В.
14.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна про визнання договорів купівлі-продажу від 21.09.2015 року нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності
У лютому 2016 року, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна про визнання договорів купівлі-продажу від 21.09.2015 року нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності. В своїй позовній заяві Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» просив поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження нерухомого майна та поновити у Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку щодо наступного майна:
- нежилого приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , заг. пл.. 216,6 кв.м., раніше накладених приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б. 26.02.2007 року (номери обтяжень №5362594 та №4551857 та записи про іпотеку №4550567 та №4551706);
- ізольованої квартири АДРЕСА_2 , заг. пл.. 489, 6 кв.м, накладених приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б. 04.04.2008 року (номер обтяження №6950276 та запис про іпотеку №6949940);
-визнати недійсними наступні договори купівлі-продажу нерухомого майна:
- нежилого приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , заг. пл.. 216,6 кв.м., укладений 21.09.2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. за №1583;
- ізольованої квартири АДРЕСА_2 , заг. пл.. 489, 6 кв.м, укладений 21.09.2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. за №1572;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступні записи про право власності: №11267434 від 21.09.2015 року та №11261969 від 21.09.2015 року;
- визнати недійсними наступні договори іпотеки:
- від 21.12.2015 року, укладений між гр.. ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, та гр.. ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. за реєстраційним №2131, відповідного до якого в іпотеку було передано нежиле приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , заг. пл.. 216,6 кв.м.;
- від 21.12.2015 року, укладений між гр.. ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, та гр.. ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. за реєстраційним № 2138, відповідного до якого в іпотеку було передано ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , заг. пл.. 489, 6 кв.м.;
- припинити та вилучити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження та іпотеки відносного наступного майна:
- нежилого приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , заг. пл.. 216,6 кв.м. (номер обтяження №12658135 від 21.12.2015 року та запис про іпотеку №12658552 від 21.12.2015 року);
- ізольованої квартири АДРЕСА_2 , заг. пл.. 489, 6 кв.м (номер обтяження №12658878 від 21.12.2015 року та запис про іпотеку №12659173 від 21.12.2015 року);
6. поновити записи про право власності відносно:
- нежилого приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , заг. пл.. 216,6 кв.м., за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- ізольованої квартири АДРЕСА_2 , заг. пл.. 489, 6 кв.м., за ОСОБА_2 ..
В обґрунтування позовних вимог представник банку посилався на те, що оскаржувані договори укладалися у момент накладення на майно арештів, іпотека банку за іпотечними договорами від 26.02.2007 року та 04.04.2008 року є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, оскільки ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2016 року скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2015 року про визнання іпотечних договорів, укладених між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , недійсними, а тому на думку Банку, необхідно для захисту прав Банку поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження та іпотеку щодо нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 , а для укладення оспорюваних договорів потрібно отримати дозвіл Банку на передачу нерухомого майна в наступну іпотеку (т.1, а.с.2-57).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна про визнання договорів купівлі-продажу від 21.09.2015 року нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити.
В судове засідання, призначене на 06.08.2020 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Також 06.08.2020 року до канцелярії апеляційного суду надійшли заяви від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким належало на праві спільної часткової власності по 3/5 та 2/5 частки відповідно, як продавцями, та Компанією Фалькор Інвест ЛТД від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв.м., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 11267434 (т.4, а.с.7-8).
21.09.2015 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та Компанією Фалькор Інвест ЛТД, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 загальною площею 489,6 кв.м., житловою площею 288,7 кв.м., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:11261969 (т.4, а.с.38-39).
21.12.2015 року між Компанією Фалькор Інвест ЛТД від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_4 , як іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. та зареєстровано в реєстрі № 2131 (далі - Оспорюваний договір 3), за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв.м.(т.4, а.с.102-104).
21.12.2015 року між громадянином України ОСОБА_3 , що діє від імені Компанія Фалькор Інвест ЛТД, як іпотекодавцем, та громадянином України ОСОБА_4 , як іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Савченко С.В. та зареєстровано в реєстрі № 2138 (далі - Оспорюваний договір 4), за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: ізольовану квартиру під номером АДРЕСА_3 та складається в цілому з десяти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 489, 6 кв. м. в тому числі житловою площею 288, 7 кв. м. (т.4, а.с.83-85).
Станом на час розгляду справи судом власником спірних приміщень (квартири під номером АДРЕСА_3 , заг.пл. 489,6 кв.м., та нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв.м.) є ОСОБА_4 , що підтверджується витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.5, а.с.101-102).
Згідно даних витягів, право власності відповідача на спірні приміщення виникло на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 05.12.2018 року серії та номерів 369 та 370, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., внаслідок реалізації майна Компанії Фалькор Інвест ЛТД згідно виконавчих листів №522/14092/18, виданих Приморським районним судом м. Одеси 11.10.2018 року (виконавчі провадження № 57494959, №57494838, №57494659).
Крім того, судом встановлено, що 26.02.2007р. між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № М-45/07-КЛ із змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір-1), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 6 565 000,00 грн. із строком повернення до 20.02.2017р..
В якості належного виконання зобов'язань за Кредитним договором-1 в іпотеку Банку Іпотекодавцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано майно, а саме: нежиле приміщення, що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1 загальною площею 216,6 кв.м., що підтверджується Іпотечним договором від 26.02.2007р., який посвідчений Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ОМНО Брандіс А.Б.) та зареєстрований в реєстрі за № 1458 із змінами та доповненнями (далі - Іпотечний договір-1) та накладено відповідну заборону на відчуження цього майна за № 5362594 та № 4551857 у Єдиному Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і внесено відомості про іпотеку за № 4550567 та № 4551706 до Державного реєстру іпотек (т.1, а.с.21-22).
Також, 04.04.2008р. між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію № М-51/08-НКЛ (далі - Кредитний договір-2) за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 3 500 000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернутості, строковості, платності і цільового використання зі сплатою відсотків згідно п. 3.1. даного договору.
В якості належного виконання зобов'язань за Кредитним договором-1 та Кредитним договором-2 в іпотеку Банку Іпотекодавцем - ОСОБА_2 передано нерухоме майно, а саме: ізольовану квартиру під номером АДРЕСА_3 , та складається в цілому з десяти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 489,6 кв.м., в тому числі житловою площею 288,7 кв.м., що підтверджується Іпотечним договором від 04.04.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 2415 (надалі - Іпотечний договір-2) та накладено відповідну заборону на відчуження цього майна за № 6950276 у Єдиному Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і внесено відомості про іпотеку за № 6949940 до Державного реєстру іпотек (т.1, а.с.24-26).
На підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2015 року по цивільній справі № 495/5713/15-ц було задоволено позов ОСОБА_3 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеського РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови договору грошової позики шляхом безоплатної передачі нерухомого майна, яким визнано іпотечні договори, щодо нежилого приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 216,6 кв.м. та квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 489,6 кв.м., в тому числі житловою площею 288,7 кв.м., за якими іпотекодержателем є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», недійсними та зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безоплатно передати ОСОБА_3 зазначене нерухоме майно (т.3, а.с.132-139).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2016 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2015 року було скасоване (т.3, а.с.158-160).
У результаті скасування заочного рішення, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вважає, що заборони та іпотеки підлягають негайному поновленню та вважаються дійсними з моменту первинної реєстрації. Для поновлення іпотек та заборон на зазначене майно позивач звертався письмово до приватного нотаріуса ОМНО Савченко С.В., однак зазначена кореспонденція не була отримана нотаріусом. Вважаючи, що його права як іпотекодержателя за іпотечними договорами від 26.02.2007 року та від 04.04.2008 року порушені, звернувся до суду з дійсним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення оспорюваних договорів відчуження були дотримані всі норми законодавства, не має жодних підстав для визнання правочинів недійсними, оскільки спірне майно під забороною та/або арештом не перебувало, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2015 року на момент укладення правочинів не було скасоване та згідно вказаного рішення суду іпотечні договори від 26.02.2007 року за реєстровим № 1458 та від 04.04.2008 року за реєстровим № 2415 були визнані недійсними, іпотека припинена, а Банк не був іпотекодержателем, у якого потрібно було отримувати дозвіл для укладення оспорюваних договорів, тому ОСОБА_4 є добросовісним набувачем та право власності у відповідача на спірне майно виникло на законних підставах. Крім того, ще однією підставою для відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, незалучення Банком у якості відповідача у справі належного відповідача, а саме Компанію Фалькор Інвест ЛТД.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частиною першою статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Підстави припинення іпотеки встановлені статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Так, за частиною першою цієї статті іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В поданій апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» зазначає, що на момент укладення оспорюваних договорів у реєстрі був наявний арешт нерухомого майна, реєстраційний № 10172194, зареєстровано 25.08.2010 р. на підставі постанови від 03.03.2010р. Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ, арешт на все майно; арешт нерухомого майна реєстраційний № 10682134, зареєстровано 29.12.2010 р. на підставі постанови від 18.10.2010 р. Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ.
На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Дослідивши матеріали справи, апеляціний суд встановив, що відповідно до витребуваних судом першої інстанції нотаріальних справ щодо посвідчення оскаржуваних договорів купівлі-продажу та іпотеки (т.4, а.с.2-129), вбачається, що на час укладення зазначених договорів відсутні будь-які арешти та заборони, накладені на майно, що було предметом договорів.
Крім того відповідно до наданої Банком для дослідження суду інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що згідно даних про зміни іпотеки та інформації про обтяження станом на 21.09.2015 року іпотека та обтяження відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені, що свідчить про відсутність у останніх на момент укладення оспорюваних договорів зобо'язань перед Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (т.6, а.с.94-133).
Крім того апеляційний суд зазначає, що на час укладення оспорюваних договорів відчуження, не було скасоване заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2015 року, а тому посилання Банку на ст. 12, 13 Закону України «Про іпотеку» не може бути застосовано у даному випадку, оскільки згідно вказаного рішення суду іпотечні договори від 26.02.2007 року за реєстровим № 1458 та від 04.04.2008 року за реєстровим № 2415 були визнані недійсними, іпотека припинена та Банк не був іпотекодержателем.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Таким чином на час розгляду справи, власником нежилого приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв.м., та квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 489,6 кв.м., в тому числі житловою площею 288,7 кв.м., є відповідач ОСОБА_4 на підставі свідоцтв від 05 грудня 2018 року, реєстровий № 369,370.
Зазначені свідоцтва видані відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 49 Закону України «Про іпотеку» та на підставі актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області від 05 грудня 2018 року.
Право власності ОСОБА_4 на належне йому майно в результаті проведення прилюдних торгів та отримання актів, свідоцтв, реєстрація за ним права власності ніким не оскаржувалось та є дійсним, таким чином відповідно до норм ст. 388 ЦК України ОСОБА_4 є добросовісним набувачем.
Вимоги апелянта про припинення та вилучення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про заборону відчуження нежилого приміщення, що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 216, 6 кв. м. № 12658135 від 21.12.2015року та іпотеки 12658552 від 21.12.2015 року та запис про заборону відчуження ізольованої квартири під номером АДРЕСА_3 та складається в цілому з десяти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 489, 6 кв. м. в тому числі житловою площею 288, 7 кв. м. № 12658878 від 21.12.2015 року та іпотеки 12659173 від 21.12.2015 року є такими, що не підлягають задоволення з підстав того, що оскаржувані іпотечні договори є припиненими з моменту реалізації майна та набуття права власності іпотекодержателем ОСОБА_4 , а записи про заборону відчуження вилучені.
В поданій апеляційнй скарзі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» також посилається на те, що не згоден з позицією суду першої інстанції з приводу того, що однією з підстав для відмови в задоволенні позову є те, що Банк не залучив у якості відповідача належну сторону за договорами, а саме Компанію Фалькор Інвест ЛТД, разом із тим було залучено в якості відповідача ОСОБА_3 . Крім того, на думку апелянта суд першої інстанції міг залучити Компанію Фалькор Інвест ЛТД як співвідповідача з власної ініціативи.
На вказані посилання апелянта, апеляційну суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять жодних клопотань від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про залучення до участі у справі співвідповідача Компанію Фалькор Інвест ЛТД, крім того відповідно до ч.3 ст. 51 ЦПК України позивач повинен довести, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Жодних пояснень від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та доводів з цього приводу матеріали справи також не містять.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Таким чином, розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 не є у повній мірі належним відповідачем по даній справі, оскільки правовідносини у вказаній справі з приводу укладених спірних договорів виникли безпосередньо з Компанією Фалькор Інвест ЛТД, яку не залучили в якості відповідача у справі.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що строк довіреності від Компанії Фалькор Інвест ЛТД на ОСОБА_3 , закінчилася ще 17.08.2016 року. Будь-яких заяв з боку позивача з приводу заміни або залучення належного відповідача за правочинами, які оспорюються, тобто Компанію Фалькор Інвест ЛТД не заявлялось.
Отже, перевіряючи відповідність втручання у право власності ОСОБА_4 вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, встановлюючи, наявність майна в розумінні Конвенції, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, підстави виправданості втручання і беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право власності у ОСОБА_4 виникло на законних підставах, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за своїми наслідками становлять втручання позивача у право ОСОБА_4 на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна про визнання договорів купівлі-продажу від 21.09.2015 року нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.08.2020 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
О.С. Комлева