Номер провадження: 22-ц/813/6672/20
Номер справи місцевого суду: 520/14263/19
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Комлева О. С.
14.08.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року, постановленого під головуванням судді Васильків О.В., повний текст судового рішення складений 05 березня 2020 року, -
У червні 2019 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий будинок» (далі ОСББ «Білий будинок») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та платежам на утримання будинку та прибудинкової території, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по внескам та платежам співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з лютого 2018 року по 10.12.2018 року в сумі 22947,48 грн., стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внескам та платежам співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з 10.12.2018 року по 31.05.2019 року в сумі 21271,77 грн., а також судовий збір.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно установчих зборів власників квартир будинку АДРЕСА_1 від 05.12.2009 року було створено ОСББ «Білий будинок», що після передачі в експлуатацію від забудовника будинку №32 з 01.02.2010 року здійснює утримання, обслуговування, обладнання та охорону будинку. Відповідач ОСОБА_2 з 06.10.2010 року по 11.12.2018 року був співвласником вказаного багатоквартирного будинку, його син ОСОБА_1 з 11.12.2018 року є співвласником будинку, в якому створено ОСББ «Білий будинок». Оскільки відповідачі не сплачують своєчасно за надані ОСББ послуги та не погашають в добровільному порядку наявну заборгованість, позивач просив про задоволення позову.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року позов ОСББ «Білий будинок» задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Білий будинок» заборгованість по внескам та платежам співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з лютого 2018 року по 10.12.2018 року в сумі 22947,48 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Білий будинок» заборгованість по внескам та платежам співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території за період з 10.12.2018 року по 31.05.2019 року в сумі 21271,77 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, щопід час вирішення питання щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальними є встановлення факту надання комунальних послуг та правильність їх нарахування, проте позивачем не надані докази фактичного надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, опалення, утримання котельної, утримання консьєржів, а саме понесені витрати на зазначені послуги.
У своєму відзиві ОСОБА_3 , голова правління ОСББ «Білий будинок» зазначає, що судом були повністю з'ясовані обставини справи, досліджені надані сторонами докази, на підставі чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва на право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 06.10.2010 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_2 був власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 43).
З Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.12.2018 року вбачається, що з 11.12.2018 року власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, серія та номер: 1720, виданого 11.12.2018 року приватним нотаріусом ОМНО Єлькіним О.М., є ОСОБА_1 (а.с.44).
Згідно установчих зборів власників квартир будинку АДРЕСА_1 було створено ОСББ «Білий будинок».
Після передачі в експлуатацію від забудовника будинку АДРЕСА_1 . Глушко ОСББ «Білий будинок» здійснює утримання, обслуговування, обладнання та охорону будинку.
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користується пільгами, встановленими для членів багатодітних сімей (а.с.78-80).
Загальними зборами ОСББ «Білий будинок» були встановлені обов'язкові платежі по утриманню консьєржів, охорони прибудинкової території та будинку та інші обов'язкові платежі.
Проте, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не сплачують обов'язкові платежі, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість по внескам та платежам співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за 11 місяців 2018 року (лютий - по 10.12.2018 року) становить 22947,48 грн., в тому числі СДПТ, опалення, опалення місць загального користування, утримання котельної, консьєрж, охорона, вода, відео.
Заборгованість ОСОБА_1 (УБПТ, опалення, опалення місць загального користування, утримання котельної, консьєрж, охорона, вода, відео) за 5 місяців з 11.12.2018 року по 31.05.2019 року складає 21271,77 грн.
Судом були взяті до уваги надані позивачемна підтвердження доводів позовних вимог протоколи зборів власників квартир та нежилих приміщень будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , якими зокрема визначені тарифи та утримання консьєржів та охорони; договори оренди обладнання та надання охоронних послуг, що містять розрахунки вартості охорони будинку; накази про прийняття на роботу консьєржів; розрахунок тарифу на утримання дахової котельної; кошторис на утримання будинку та прибудинкової території; штатний розпис співробітників, які обслуговують будинок; квитанції на оплату внесків відповідача ОСОБА_2 ; рахунок на оплату послуг відповідача ОСОБА_1 ; акти надання охоронних послуг та акти виконаних робіт.
Задовольняючи позов ОСББ «Білий будинок», суд першої інстанції виходив з наступного.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
В силу положень ст. ст. 17, 18 Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі.
Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону (ст. 22 Закону ).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).
В силу ст. 20 вищезазначеного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Положеннями ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку'встановлено,що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
До обов'язків співвласника відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зокрема входить обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Статтею 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зокрема визначено, що для забезпеченнявиконання власникамиприміщень своїхобов'язківоб'єднаннямає право звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Оскільки, позовні вимоги були доведені позивачем та не були спростованівідповідачами,суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСББ «Білий будинок'у зв'язку з чим стягнув з відповідачів заборгованість на утримання будинку та прибудинкової території.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проте, що позивачем не надані докази про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, опалення, утримання котельної, утримання консьєржів, тобто понесені витрати на зазначені послуги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів позовних вимог та апеляційної скарги.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційні скарги і залишає рішення без змін.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 14 серпня 2020 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Л.А. Гірняк