“11" серпня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12018150310000189
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2019 року у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Новокондакове Снігурівського району Миколаївської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- обвинувачених за ч. 2 ст. 125 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_9
потерпіла ОСОБА_10
обвинувачений ОСОБА_6
обвинувачена ОСОБА_8
захисник ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_11 засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт.
ОСОБА_8 засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь держави в особі фінансового управління Снігурівської районної державної адміністрації на відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину 4220,00 грн.
Позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на її користь на відшкодування витрат на лікування у сумі 4083,32 грн., моральну шкоду в сумі 6000 грн. та по 3900 грн. витрат на юридичну допомогу з кожного.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання змінити. Призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону як на підставу скасування оскаржуваного вироку. Стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, апелянт наполягає на відсутності доказів того, що ОСОБА_6 приймав участь у бійці з потерпілою та його перебування в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що слід критично ставитись до показань потерпілої ОСОБА_10 через наявні в них розбіжності. Також, зазначає, що остання перебуває в неприязних стосунках з односельцями, що, на думку захисника, є підставою критично ставитись до свідчень потерпілої.
Вказує, що протокол огляду місця події та висновки судово-медичної експертизи підтверджують факт бійки, але не містять жодних вказівок на те, хто саме наносив тілесні ушкодження потерпілій. Крім того, на думку захисника, наявні у потерпілої ОСОБА_10 тілесні ушкодження вказують на те, що билися саме жінки. Свідки, допитані в судовому засіданні, також підтвердили, що подія мала місце, але жоден із свідків не показав, що ОСОБА_6 приймав участь у бійці.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Так, на думку апелянта, показання потерпілої ОСОБА_10 є неправдивими та спростовуються показаннями свідків, жоден з яких не підтвердив, що ОСОБА_6 наносив потерпілій будь-які тілесні ушкодження. Напроти, всі допитані в суді першої інстанції свідки вказують на ОСОБА_10 , як на ініціатора бійки.
Також, захисник ОСОБА_7 заперечує проти задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні будь-які докази заподіяння потерпілій такої шкоди. Наполягає на тому, що питання щодо встановлення наявності та розміру моральної шкоди відноситься до компетенції експерта, а не суду. Вважає, що цивільний позов в рамках відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню через антисоціальну віктимну поведінку потерпілої, а також ініціювання нею самою бійки з ОСОБА_8 . Несправедливо, на його думку, погодитись, що у потерпілої внаслідок кримінального правопорушення виникли певні душевні хвилювання. Апелянт вважає, що, враховуючи обставини справи та особу ОСОБА_8 , яка характеризується позитивно, має повну середню освіту, має на утриманні 6 малолітніх дітей, працює, раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, суд першої інстанції мав змогу призначити покарання у вигляді штрафу.
Позиції інших учасників процесу.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 прокурор Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_12 зазначає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На його думку, судом першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно досліджено докази, надані сторонами кримінального провадження, та надано їм юридичну оцінку. Зауважує, що потерпіла ОСОБА_10 надала суду першої інстанції правдиві послідовні показання, які узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні. Заперечує, доводи апелянта про те, що потерпіла змінила свої показання в судових дебатах. Натомість, показання ОСОБА_8 були направленні на покривання її співмешканця ОСОБА_6 , але пояснити походження у потерпілої ОСОБА_10 інших тілесних ушкоджень у місцях, куди обвинувачена ОСОБА_8 не наносила ударів, остання так і не змогла.
На думку прокурора, судом першої інстанції вірно встановлено обставини кримінального провадження, об'єктивно визнано винним ОСОБА_6 , а призначене йому покарання належним чином вмотивоване та відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 прокурор зазначає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. На його думку, судом першої інстанції вірно надано оцінку дослідженим доказам у їх сукупності та суд дійшов вірних висновків щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину. Зазначає, що судом першої інстанції з урахуванням обставин вчиненого злочину, глибини переживань потерпілої через фізичний біль, потреби у проходженні медичних обстежень, участі у слідчих діях та при судовому розгляді, порушення її звичайного укладу життя, вірно визначено розмір завданої моральної шкоди.
Що стосується призначеного ОСОБА_8 покарання, прокурор вважає, що судом першої інстанції враховано характер та ступінь вчиненого злочину, обставини та мотиви його вчинення, наслідки для потерпілої, розмір заподіяної шкоди, відсутність пом'якшуючих обставин та наявність обтяжуючих обставин, зокрема вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також судом першої інстанції враховано висновок ДУ «Центр пробації» та відсутність джерела доходу у обвинуваченої ОСОБА_8 . Крім того, прокурор зауважує, що під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_8 змінювала показання, вину не визнала та не розкаялась у вчиненому, вибачення у потерпілої не попросила.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_6 та ОСОБА_8 30 березня 2018 року близько 20:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою з'ясування стосунків через попередньо виниклий конфлікт, під'їхали до будинку АДРЕСА_2 , де мешкала ОСОБА_10 .
Діючи на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_6 розпочав сварку з потерпілою ОСОБА_10 , під час якої, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень через відчинену хвіртку схопив потерпілу правою рукою за верхній одяг, витягнув на вулицю, де біля воріт умисно наніс один удар долонею правої руки в область лівої сторони обличчя потерпілої, спричинивши фізичний біль. В цей час з автомобіля вийшла ОСОБА_8 , яка, діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, втрутилась у сварку та почала висловлюватись на адресу потерпілої нецензурною лайкою.
В ході вказаної сварки ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою реалізації спільного з ОСОБА_6 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, долонею правої руки умисно нанесла два удари в область голови потерпілої ОСОБА_10 , після чого обома руками схопила останню за волосся та потягла вниз, від чого потерпіла впала на землю.
В подальшому, коли ОСОБА_10 підвелась на ноги та стала просити повернути втрачений під час бійки мобільний телефон, до неї знову підійшла ОСОБА_8 та, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, правою рукою вхопила потерпілу за волосся та повалила на землю, де намагалася зняти з неї штани, внаслідок чого спричинила ОСОБА_10 подряпини сідниць та стегон.
Після того, як потерпілій вдалось підвестись і зайняти положення напівсидячи, до неї ззаду зі сторони спини підійшов ОСОБА_6 , який, продовжуючи умисні спільні із ОСОБА_8 дії, спрямовані на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, рукою схопив ОСОБА_10 за верхній одяг, штовхнув на землю та наніс ногами лежачій потерпілій численні удари в область ніг, голови та тулуба.
Внаслідок умисних протиправних дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також синця та садна на животі, синця на лівому плечі, стегнах, лівій кисті, подряпини на лівій сідниці, садна на правій щоці, трьох ділянок відсутності волосся на голові, які віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень.
Судом першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , кожен, визнані винними в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Дії кожного з них кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 , обвинувачену ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 на підтримку їх апеляційних скарг, заперечення потерпілої та думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Хоча апелянти посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, але ці доводи не відповідають дійсності. В основу вироку покладені докази, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, є допустимими, а доказам надана належна оцінка, що позбавляє підстав доводи апелянтів в цій частині.
Так, потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що напередодні зазначених подій, дочка обвинуваченої - ОСОБА_13 , розмістила в мережі інтернет її фото з непристойними написами та надіслала їх її чоловіку, на ґрунті чого у них виник конфлікт. 30 березня 2018 року після 20 год. до неї приїхали обвинувачені. ОСОБА_6 розпочав з нею сварку, обвинувачував її у побитті доньки та наніс один удар долонею правої руки в обличчя, від якого вона впала. В цей час з автомобіля вийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_8 . Остання почала висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою, та долонею правої руки вдарила її в область голови, після чого обома руками схопила за волосся та потягла вниз, від чого вона впала на землю. В подальшому, вона підвелась на ноги та стала просити повернути втрачений під час бійки мобільний телефон, до неї знову підійшла ОСОБА_8 та вхопила її за волосся та повалила на землю, де намагалася зняти з неї штани. Потім ОСОБА_6 наніс їй ногами численні удари по голові та інші частини тіла. Обвинувачені були у стані алкогольного сп'яніння.
Показання потерпілої ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які підтвердили, що 30 березня 2018 року до двору ОСОБА_10 приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , вони билися.
Обставини, викладені потерпілою ОСОБА_10 , були підтверджені під час слідчих експериментів, проведених 22 травня 2018 року, за участю ОСОБА_10 та від 27 вересня 2018 року за участю свідка ОСОБА_15 .
Наведені показання потерпілої ОСОБА_10 щодо характеру та ступеню тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень, їх локалізації, підтверджуються висновками судово-медичних експертів, на які суд першої інстанції послався у вироку.
Так, згідно висновку судово-медичного експерта №40 від 06.04.2018, та висновку додаткової судово-медичної експертизи №756 від 01-31 серпня 2018 року, у потерпілої ОСОБА_10 малися тілесні ушкодження: синець і садна на животі, синці на лівому плечі, стегнах, лівій кисті, подряпина на лівій сідниці, садна правій щоці, три ділянки відсутності волосся на голові, струсу головного мозку; дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок не менш як від десяти дій тупих твердих предметів, з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в час та за умов вказаних потерпілою, а саме від нанесення ударів руками та ногами, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Навівши детально показання потерпілої та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вироку, суд першої інстанції надав їм вірну оцінку, обґрунтовано поклавши їх в основу вироку, оскільки їх показання узгоджуються між собою, та об'єктивно підтверджуються висновками судово-медичних експертиз.
Розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , кожен, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, яке потягло короткочасний розлад здоров'я.
Підстав для закриття кримінального провадження, про що вказують апелянти, немає.
Що стосується призначеного покарання, то воно не є занадто суворим, як вважають апелянти.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як передбачено ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, офіційно працює, має на утриманні 2 малолітніх дітей.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винної, яка раніше не судима, характеризується позитивно, не працює, має на утриманні 6 малолітніх дітей.
Обставини, які пом'якшують покарання щодо обох обвинувачених, не встановлені. Обставиною, яка обтяжує покарання кожного з обвинувачених, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , кожному, призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи захисника ОСОБА_7 щодо можливості призначення покарання ОСОБА_8 у виді штрафу, є неспроможними, оскільки ОСОБА_8 не працює та не має джерела доходу.
Судом першої інстанції враховано обставини вчиненого злочину, глибину переживань потерпілої через фізичний біль, потреби у проходженні медичних обстежень, участь у слідчих діях та при судовому розгляді, порушення її звичайного укладу життя, та вірно визначено розмір майнової та моральної шкоди, стягнутої з обвинувачених.
З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення поданих апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407,424,425, 532 КПК України, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2019 року у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3