13 серпня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2020 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019150020000598, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019150020000598, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повернутий прокурору, для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить ухвалу суду скасувати та направити обвинувальний акт до суду першої інстанції для нового розгляду, в іншому складі суду.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що позиція суду стосовно можливості проведення судового засідання без участі обвинуваченого, за результатом якого прийнято рішення про повернення обвинувального акту прокурору із підстав, передбачених п. 4 ч. 5 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2617-VIII, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та прийнято з істотним порушенням.
Відмічає, що обвинувачений не приймав участі в ході підготовчого судового засідання, у зв'язку із чим, прокурором заявлялось клопотання про привід обвинуваченого у судове засідання, однак це клопотання судом залишене без розгляду.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги та послався на положення ст. 381 КПК України, оскільки зазначений обвинувальний акт в порядку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків до суду не направлявся, а обвинувачений, під час досудового розслідування оспорював встановлені обставини та згоди на розгляд обвинувального акту без його участі не надавав.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
01.03.2019 р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019150020000598, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Разом з тим, 01.07.2020 р. набув чинності Закон України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», відповідно до приписів якого злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , визначений, як кримінальний проступок.
З урахуванням частини 5 пункту 4 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України № 2617-VIII та того, що здійснюється підготовче провадження і обвинувальний акт до судового розгляду не призначений, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення його прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 291 КПК України регламентовані вимоги до обвинувального акту, зокрема те, що обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Із системного аналізу діючого кримінально процесуального законодавства, зокрема, Глави 27 КПК України, вбачається, що підготовче провадження є першим важливим етапом судового провадження у суді першої інстанції, в якому суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК, вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, у тому числі, визначити дату, час та місце судового розгляду, форму проведення судового засідання, склад суду тощо.
Відповідно до вимог ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні, за обов'язкової участі обвинуваченого, має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р., кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, належить до кримінальних проступків.
Згідно із ч. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
За правилами ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права.
Відповідно до закладеного у положеннях КПК принципу верховенства права людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
За правилами ч. ч. 5, 6 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що обвинувачений у кримінальному провадженні має право на розгляд його справи з особливою ретельністю, а метою ст. 6 Конвенції щодо кримінальних справ є гарантування того, що особа, яку було обвинувачено у вчиненні злочину, не буде перебувати у стані невизначеності щодо своєї долі надто тривалий час і обов'язок забезпечення проведення судового провадження покладається на суд (рішення у справах «Іванов проти України» від 07.12.2006 р., «Вергельський проти України» від 12.03.2009 р., «Болдирєв проти України» від 20.01.2011 р.).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 01.03.2019 р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Підготовче судове засідання по даному провадженню призначалось 8 разів, а саме 02.07.2019 р., 20.08.2019 р., 12.09.2019 р., 07.11.2019 р., 17.01.2020 р., 11.03.2020 р., 23.04.2020 р., 03.07.2020 р., та судом, за адресою, зазначеною прокурором в обвинувальному акті, направлялись відповідні повідомлення про виклик, однак, обвинувачений ОСОБА_6 жодного разу участі у розгляді кримінального провадження не приймав, про причини неявки суд не повідомляв.
07.11.2019 р., під час судового розгляду, прокурором заявлялось клопотання про здійснення примусового приводу обвинуваченого ОСОБА_6 , за результатами розгляду якого, судом постановлено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_6 у судове засідання на 17.01.2020 р.
17.01.2020 р. судовий розгляд не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді ОСОБА_8 у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню, через що розгляд справи відкладався на 11.03.2020 р.
Будь-яких належних відомостей стосовно виконання приводу працівниками поліції матеріали провадження не містять.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції позбавлений об'єктивної можливості забезпечити участь обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні, з підстав відсутності інформації щодо його точного місця перебування в матеріалах кримінального провадження, зокрема в обвинувальному акті.
В той же час, 01.07.2020 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 р., відповідно до приписів якого, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відноситься до кримінальних проступків.
Враховуючи те, що вказаний обвинувальний акт протягом більш як року так і не призначений до розгляду, а також положення ч. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, суд першої інстанції повернув вказаний обвинувальний акт прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
За такого, апеляційний суд доходить висновку, що за відсутності належної інформації стосовно місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , сторона обвинувачення фактично, замість того, щоб забезпечити швидкий розгляд кримінального провадження та належну поведінку обвинуваченого, покладає цю функцію на суд, що є неприпустимим, а відтак, розгляд питання про повернення обвинувального акту, відповідно до прийнятих змін у законодавстві, за відсутності обвинуваченого, на переконання апеляційного суду, не є істотним порушенням вимог КПК України і не тягне за собою скасування по суті правильного прийнятого рішення.
При цьому, згідно усталеної практики Верховного суду, анулювання результатів судового розгляду з метою дотримання самої лише формальної процедури, не буде необхідним та ефективним засобом виправлення допущеної помилки, а навпаки, призведе до неефективного витрачання людських і часових ресурсів та порушення прав учасників процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.
З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, правових підстав для її скасування в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2020 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019150020000598, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3