604/451/20
3/604/276/20
03 липня 2020 року смт. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого,-
за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -
05 червня 2020 року на адресу Підволочиського районного суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У відповідності до матеріалів справи 29 травня 2020 року о 19-10 год на 40 км автодороги Т 20-10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21 0994 20, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння - відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В судове засідання громадянин ОСОБА_2 не з'явився, про місце і час розгляду справи сповіщений своєчасно, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Щербатюк О.Д. подав клопотання про закриття справи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку із скасуванням акта , який встановлює адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Лише при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
За вказаних обставин справу слід розглянути у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступних висновків.
У ст.7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних за ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно п. 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, водій транспортного засобу, відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Відповідно до п. 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно Закону України №2617-УІІІ від 22.11.2018,який набрав чинності 1 липня 2020 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 130 Кодексу викладено у новій редакції, а Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1, згідно якої, крім іншого, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тягне за собою кримінальну відповідальність.
Як наголосив КСУ, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі).Тобто вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Загальна декларація прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.) встановлює: „Ніхто не може бути засудженим за злочин на підставі скоєння якого-небудь діяння або за бездіяльність, які під час їх скоєння не становили злочину за національними законами чи за міжнародним правом. Не може також накладатися покарання, більш тяжке, ніж те, яке могло бути застосоване у той час, коли злочин було скоєно (пункт 2 статті 11).
Водночас, в силу вимог ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Приймаючи до уваги, що правопорушення ОСОБА_1 допустив 29 травня 2020 року, при розгляді справи суд застосовує норму КУпАП, чинну на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Однією з підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, чинної на момент вчинення адміністративного правопорушення, є відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ч.1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року, із змінами внесеними згідно Постанови Верховного Суду №18 від 19.12.2008року, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як убачається із матеріалів справи вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 245076 від 29 травня 2020 року та відеозаписом із нагрудних камер патрульних поліції, згідно яких 29 травня 2020 року о 19-10 год на 40 км автодороги Т 20-10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21 0994 20, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, - на вимогу працівника поліції продути алкотест Драгер 6810 та пройти в медичний заклад для визначення стану сп'яніння у присутності свідків відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- письмовими поясненнями гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 29 травня 2020 року, які засвідчили, що на вимогу працівників поліції водій ОСОБА_1 на прохання працівників поліції продути газоаналізатор Драгер на місці зупинки а також проїхати в медичний заклад категорично відмовився.
Разом з тим суд не вбачає правих підстав для закриття матеріалів даного провадження на підстави правил п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки застосування цих норм у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIIІ, прямо суперечитиме конституційному принципу про незворотність дії закону, що посилює відповідальність, а відтак клопотання захисника адвоката Щербатюка О.Д. задоволенню не підлягає.
Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону до 01 липня 2020 року), яка діяла на час поставлених у провину водію дій, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння,і тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, шляхом накладення на нього адміністративного стягнення в межах її санкції.
Накладаючи адміністративне стягнення за вказане адміністративне правопорушення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України, як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідальність та обставини, що обтяжують відповідальність судом не встановлені.
Враховуючи наведене та з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, суд приходить до переконання, що на громадянина ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, у відповідності до ст. 40- 1 КпАП України із ОСОБА_5 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 420,40 грн згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.33,40-1,276-280,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 5 ст. 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011року «Про судовий збір», зі змінами та доповненнями, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті ) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок (Одержувач:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Рахунок №UA908999980313111256000026001 Код бюджетної класифікації:22030106 Код ЄДРПОУ:37993783 МФО:899998 Банк отримувача:Казначейство України(ЕАП).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя