Справа № 477/1410/20
Провадження № 2-з/477/31/20
про забезпечення позову
13 серпня 2020 року м. Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Полішко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
06 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 946646,52 грн.
12 серпня 2020 року представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій представник ОСОБА_3 просить вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачці, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 771222180000). Заборонити ОСОБА_2 , суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії по відчуженню, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій пов'язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), вчинення відчуження у примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо вказаного вище нерухомого майна.
Свою заяву мотивує тим, що майновий стан відповідачки дозволяє їй виконати грошові зобов'язання за розпискою. Проте, вона припинила повернення коштів, а також будь-яку комунікацію з питань повернення коштів, що само по собі є недобросовісною поведінкою, яка свідчить про існування реальної загрози невиконання взятих на себе зобов'язань. Вказав, що ОСОБА_2 , дізнавшись про проданий щодо неї позов, переоформить належне їй нерухоме майно на інших осіб, з метою ухилення від виконання грошових зобов'язань, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім цього, вказав, що на сьогодні через введення карантину вартість нерухомості, в тому числі у м. Києві стрімко знижується, а тому на сьогодні вартість квартири, на яку просить накласти арешт, майже дорівнює сумі боргу.
Суд, вважає можливим здійснити розгляд заяви про забезпечення позову без виклику сторін.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає такі види забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з часиною 2 статті 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, зокрема, і заборонити вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном).
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливість виконання рішення.
На підставі викладеного, враховуючи доведеність обґрунтованості доводів представника позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність відчуження спірного майна відповідачкою, суд дійшов висновку, що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому існують підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки такий вид забезпечення позову суд вважає обґрунтованим і достатнім, виходячи з обставин справи.
Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 154, 258, 260 ЦПК України,
Заяву представника позивача - адвоката Грибоноса В.В. про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 477/1410/20, а саме:
накласти арешт наквартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 771222180000).
Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії по відчуженню, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій пов'язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), вчинення відчуження у примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 771222180000).
Відповідно до ст.ст.353-355 ЦПК України ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня одержання позивачем її копії.
Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.
Суддя В.В. Полішко